Треба визнати, що за 22 роки формальної державності ми так і не отримали справжньої незалежності. Часом сірі пострадянські будні розбавлялися помаранчевими та іншими патріотичними виплесками. Але весь цей час олігархат та всі, хто заробляє на нашій території і на українцях, перехоплювали в народу ініціативу. Вони нівелювали будь-які досягнення країни та перетворювали їх у власний прибуток. Ми розуміли, що нас обманюють, але ніяк не могли ефективно цьому протидіяти. Українці наче відчували, що скоро настане їх час, але цього ніяк не ставалось. Рік за роком. І так два десятки літ.
Одначе 23 рік незалежності дав нам довгоочікуване пробудження. Він сконцентрував та врешті остаточно сформував українську націю. Прикро, що відбулося це з неоціненими втратами - сотні українців віддали життя за ту Україну, про яку вони давно мріяли. Вічна їм пам'ять!
Дай Боже, аби ця ціна, яку ми платимо зараз не була марною... Надзвичайно важливо, щоб керівництво України і лідери провідних країн світу не дозволити собі та іншим проміняти незалежність держави Україна на газові чи інші преференції. Розміняти ідеї народу на геополітичні інтриги.
Кожен з нас знає, що географічно Україна завжди знаходилася в центрі Європи. Та кожен з нас бачить, якою високою ціною ми вкотре змушені доводити це як і на Сході, так і на Заході. Стосовно параду: на мою думку, як демонстрація єдності, піднесення духу він певно що правильний. Та важливо з цього приводу інше - аби наступний парад, переможний парад, пройшов вулицями Донбасу, продемонструвавши не лише територіальну, а й моральну та духовну єдність українського народу!