Попри стереотипи, Донбас не лише не «годує» решту областей України, а й отримує з державного бюджету майже вдвічі більше, аніж відраховує, пише оглядач Андрій Скумін.
Проведений аналіз бюджетних перетоків 2012-2013 років свідчить, що стереотип про те, що «Донбас годує всю Україну» не має нічого спільного з реальною ситуацією, пише він у Тиждень.ua.
Автор відзначає, що в основі згаданого вище міфу лежить окрема ізольована стаття бюджетних витрат – дотації вирівнювання, інакше кажучи, дотації на апарат місцевих органів влади, соціальні видатки, гуманітарну сферу (лікарні, школи тощо).
Справді, порівняно зі східними і навіть центральними регіонами, західні отримують значну дотацію, хоча ці кошти у випадку, наприклад, Галичини цілком співмірні із їхнім внеском у держбюджет. Так, у 2012 році, звідти до скарбниці надійшло 8,4 млрд грн, а дотацій вирівнювання було отримано 7,9 млрд грн. У той самий час, для Донбасу, за інформацією Тижня, ці цифри становлять відповідно понад 21 млрд грн і 4,6 млрд грн.
Однак, зауважує автор, під час глибшого аналізу ширшого кола статей бюджетних перетоків виявляється, що, попри різні розміри дотацій вирівнювання, відпливу грошей із Донбасу в решту регіонів немає.
Понад те, помітним є дотування його самого коштом держбюджету. Адже, крім дотації вирівнювання, регіони отримують значну кількість інших трансфертів на реалізацію певних цілей. Приміром, за додатковими дотаціями і субвенціями (допомога сім’ям із дітьми, надання пільг житлових субсидій, соціально-економічний розвиток регіонів тощо) лідирує саме Донеччина.
Загалом, за даними парламентського Комітету з питань бюджету, у 2012 році дві області Донбасу отримали з держбюджету дотацій, субсидій і субвенцій на загальну суму 16,2 млрд грн (Донецька – 10,9 млрд грн, Луганська – 5,3 млрд грн). Трансферти Пенсійному фонду двом областям склали 13,8 млрд грн, бюджетне фінансування вугільної галузі – 14 млрд грн. Загалом – 44 млрд грн.
«Причому, якщо більшість регіонів України є одержувачами «чесних» трансфертів, які розраховуються на основі чисельності населення, кількості сімей із дітьми тощо, то Донеччина є першою за цільовими, тобто такими, які виділяються на виконання певних робіт і послуг, що часто пов’язано з наявністю корупційного інтересу (зокрема, на «здійснення заходів із соціально-економічного розвитку територій»)», – йдеться у статті.
Автор також відзначає, що частина бюджетних коштів виділяється для згаданого регіону на підставі не закону про держбюджет, а підзаконних актів, приміром, постанов Кабміну.
«Причому, рівень регіонального лобізму на його користь у рішеннях уряду нерідко зашкалює. Як приклад – останній скандал, коли 440 млн грн бюджетних коштів за програмою «Питна вода України на 2011–2020 роки» на 2013-й, цільове призначення яких – капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення, на 75% (330 млн грн) було спрямовано в Донбас, де мешкає лише 15% жителів країни. Попри те, що зношеність систем водопостачання і потреба в капремонті – не лише там, катастрофічною і задавненою є ця проблема на Півдні, Заході, в Центрі, особливо, в малих та середніх містах», – йдеться у статті.
Нагадаємо, у січні Львівщина перерахувала в Держбюджет 194 млн грн