Мінські домовленості зіграли свою роль в тому сенсі, що кількість жертв конфлікту на Донбасі за останні місяці суттєво зменшилася. Однак підстав говорити про повну стабілізацію ситуації на сьогодні немає. Хоча сторони конфлікту домовилися відвести важке озброєння, здійснити адекватний контроль за виконанням першого пункту домовленостей, досягнутих у столиці Білорусі, не вдається. Справа не тільки в короткозорості місії ОБСЄ, про що чимало говорять в Україні. Проблема в іншому: наша країна як член міжнародного співтовариства повинна дотримуватися норм пристойності і тримати своє слово. Перед невизнаними республіками подібним чином завдання не стоїть, більш того, їх територія продовжує наводнюватись важким озброєнням і поповненням бойовиків. Глава самопроголошеної ДНР Олександр Захарченко не лише обіцяє захопити Маріуполь чи не голими руками, а й вимагає від України визнати ДНР і ЛНР, інакше погрожуючи зривом перемир'я.
До слова сказати, застопорився і обмін полоненими. Збройні Сили України тим часом інтегрували в свої ряди добровольчі підрозділи на передньому краї. Запевнення Володимира Путіна у відсутності на Донбасі російських військ і передумов для війни з Україною навряд чи заспокоїли громадськість, оскільки ситуація в регіоні свідчить про зворотне.
Протистояння за рік перетворилося з АТО в локальний збройний конфлікт, жертвами якого стали тисячі, а близько мільйона людей були змушені покинути рідні місця. Значна частина інфраструктури Донецької та Луганської областей зруйнована, що робить вельми сумнівною здатність окупованих територій до ведення ефективного господарювання. Зате керівництво самопроголошених республік активно наполягає на відновленні фінансування Україною.
Чергова зустріч «нормандської четвірки» на рівні міністрів закордонних справ завершилася безрезультатно. Росія пропонує Україні і світовій спільноті домовлятися з тими, хто контролює владу в Донецьку та Луганську. Очікувати швидкої появи миротворців ООН на Донбасі не варто через упертість Москви і досить непростої процедури узгодження контингенту і повноважень «блакитних касок».
Триваюче перемир'я бойовики порушують досить часто. Не виключено, що напередодні Дня Перемоги вони спробують перейти в наступ, щоб розширити підконтрольну територію. Поки вони провокують українських військових на відповідне використання важкого озброєння, щоб звинуватити їх у зриві перемир'я. Якщо бойові дії виявляться інтенсивними, Україна знову поставить перед країнами Заходу питання про отримання летального оборонної зброї. Однак і такий варіант розвитку подій не принесе спокою Донбасу. Схоже, ситуація в регіоні приречена бути напруженою ще довгої, залишаючись найгарячішою точкою на європейській карті.