Це сталося зовсім недавно і несподівано. Мені на електронну пошту прийшов лист, у якому йшлося про те, що в одному з Івано-Франківських арт-кафе відбудеться дискусія «Як цінності виборців впливають на те, кого і як вони обирають». І не те, щоб тема цікава, але говоритимуть про неї Ярослав Грицак, Вікторія Бриндза, Євген Глібовицький та Олександра Бакланова.
Ми не дурні!
Без сумніву, люди авторитетні і щодо найбанальнішої теми можуть висловити чимало цікавих міркувань. Не дарма на самому початку дискусії Ярослав Грицак заявив: «Ми не дурні!». Це прозвучало у відповідь на не дуже доречне зауваження одного з гостей свята.
Що далі? Я пішов до цього арт-кафе і був приємно здивований напливом місцевих журналістів. Всі вони балакали між собою, пили каву і смалили цигарки. Всі вони чекали львівських проповідників. Коли минуло 15 хвилин після того, як мала початися дискусія, мені подумалося, що от зараз вони будуть говорити про Европу і Гамерику, а тут поводяться з такою неповагою до тих, що прийшли їх послухати. Наступних хвилин сорок, коли львів’ян ще не було, думки були найрізноманітніші, настрої і враження так само. Та все ж, вони приїхали.
Для початку скажу, що четверо, названих у першому абзаці імен, окрім всіляких здобутків, належать людям, що є членами Унівської групи. Унівська група – це неформальне середовище львівських та «довкола львівських» інтелектуалів, об'єднаних ідеєю створення довготермінової стратегії для Львова. Але, видно, для Львова було лише спочатку, бо нині хлопці і дівчата розпочали мандри з благородною місією – «Давати можливості та формувати цінності». Що ж, прекрасне прагнення!
Попри те, що задекларована в анонсі тема «Як цінності виборців впливають на те, кого і як вони обирають» є досить вузькою, загалом говорилося набагато ширше. Йшлося про ціннісні орієнтири окремих міст України і перспективи розвитку. Про виборців згадалося, вочевидь, тому, що захід відбувся за підтримки народного депутата Романа Ткача, але це вже технічні моменти.
…ніхто не бере, але всі дають
На самому початку дискусії Євген Глібовицький заявив, що в Унівській групі ніхто не бере, але всі дають. Звісно, він мав на увазі, що ніхто з експертів не отримає грошей чи піару, а лише повинен віддавати свої сили і знання на благо Львова, а тепер й Івано-Франківська. Отож, чому цінності важливі і як вони мажуться на хліб?
Ярослав Грицак: «Ідеальна історія – це історія, яка може розповісти про певні речі без імен і дат. Ми живемо залежно від того, у що ми віримо. Закономірність проста: краще вірити в одного бога, аніж в багатьох для успішності багатства. Тобто, монотеїстичне суспільство є успішнішим. Серед монотеїстичних суспільств найуспішніші християнські країни. Єдиний виняток – конфуціанські країни. Але все одно, краще бути християнином, аніж ним не бути. Серед християн краще бути католиком, аніж православним. Це не значить, що католицизм спасає від гріха, можливо, православні є кращими християнами, бо менше грішать і в раю на вищих хмарах плавають, але для успішності суспільства, краще, щоб воно було католицьким. У категорії західних християн краще бути протестантом, аніж католиком. Отже, перша ціннісна річ – це релігія. Друга річ – залежно під якою імперією перебувала та чи інша країна. Найкраще розвиваються ті країни, які були в Британській імперії. Найгірше – ті, які були в Іспанській чи Російській імперіях. І третє: краще не мати комунізму, ніж мати комунізм.
Українці є християнами, але східними. По-друге, ми були в поганій імперії – Російській, і по-третє, в нас був дикий комунізм. Тому ці категорії нас дуже зв’язують. Це погано, але добрим є те, що цінності змінні, їх можна міняти. Це відбувається тоді, коли до влади приходить мотивована еліта, яка знає, що хоче робити, і дістає доступ до мас-медіа, до освіти, до того, що впливає на формування цінностей. Як тільки така еліта приходить, стрибок є неминучим. Зміни відбуваються всюди, особливо у великих містах, вони є головними локомотивами всіх змін. Ідеально було б, якби такі зміни сталися в Києві, але там, як кажуть, бабло перемагає добро, там нема Унівської групи. Тому ми маємо дуже просту формулу: щоб у країні щось змінилося, мусить щось змінитися в Львові. І це не єдине місто, яке може мати такий вплив, це метропольні міста, які колись мали університет і оперу – Львів, Харків, Дніпропетровськ, Одеса і Київ, якби він був трошки інакшим. Але, водночас, після наших досліджень, дуже цікавим містом виявився Івано-Франківськ – у ньому є дуже великі надії на зміни».
Цінності лежать в глибині прийняття будь-яких рішень
Вікторія Бриндза розповіла про цінності, як їх розуміє Унівська група: «Цінності – це те, що впливає на прийняття рішень, це те, як ми діємо, коли нас ніхто не бачить. Якщо говоримо про те, що нашою цінністю є мовна демократія, справедливість, свобода, то чи ми готові відмовитися від якихось матеріальних благ на користь цього чи ні? Цінності – це ті речі, які лежать в глибині прийняття будь-яких рішень. Якщо палає будинок – що ви будете перше виносити? Якщо вам за вашу роботу не платитимуть, чи будете це робити? Якщо ви довідуєтеся, що за деякий час будете помирати, чи зміните свою поведінку? Це ми розглядали, як цінності, і не можна сказати, що вони є хороші або погані, просто в кожного вони є і тому важливо зрозуміти, якими ми є, на що з цими цінностями спроможні, і які цінності ми би хотіли мати, щоб рухатися в бік розвитку, багатшання, дорослішання і т. д.».
Львів – соціалістичний, а івано-франківці – підприємливі
Євген Глібовицький: «Коли ми почали працювати зі Львовом, то визначили п’ять ціннісних світоглядних груп, які живуть у місті, і вони між собою певним чином взаємодіють і з якими ми маємо справу. Проблема з цінностями полягає в тому, що вони не очевидні. Щоранку кожен з нас дивиться в дзеркало і у відповідь на нас дивиться найкраща людина, на яку ми можемо покластися в цьому житті. Тобто дивиться людина, зіткана з добрих намірів, яка розуміє, що робить. А проблема в тому, що ми не знаємо, ким є, доки нас не чекає якесь жорстке випробування, коли в ситуації з палаючим будинком треба приймати рішення кого рятувати, або кого не рятувати. Коли треба приймати рішення: гроші і статус чи поневіряння і правда? І ми з вами проживаємо життя і багато-хто не зіштовхується з такими викликами. Це означає, що цінності не є очевидними, нам може здаватися, що ми є одними людьми, тоді як насправді ми інші. І це причина того, що в соціології дослідження цінностей є одним з найскладніших, тому що треба з’ясувати, ким люди є, коли вони не є цього свідомі.
Щодо Львова – то це дуже соціалістичне місто, і якщо може здаватися, що воно пофарбоване у синьо-жовтий колір, то насправді воно рожеве. Всередині країни Львів вважається націоналістичним і прозахідним, але наші дослідження показують, що це не так. Насправді ми виявили, що ціннісна відстань між Львовом і Франківськом набагато більша, ніж між Львовм і Полтавою. Тобто цінності дуже подібні на заході та сході країни і дуже різняться в межах одного регіону. У Львові 19% підприємливих людей – це багато, у Дніпропетровську – їх 6%, а в Івано-Франківську – 36%. Але підприємливість не означає, що людина в бізнесі, це означає, що людина дасть собі раду. Якщо щось станеться – повінь, землетрус чи приїзд великої дорогої родини, – то людина не пропаде. Це люди, які бачать дуже коротку відстань між тим станом, як вони є, і успішністю, як вони собі її уявляють. Бо для когось успішність – дожити до ста років, а для когось – розбитися на шістсотому мерседесі під час п’яної оргії».
Олександра Бакланова: «Влада – це не можливості, а відповідальність. Демократія, громадянське суспільство – це коли ви приймаєте рішення, тобто громаді треба домовитися і самоорганізуватися. Тому цю івано-франківську «зарадність», з одного боку, можна розуміти як шанс, як те, що франківчани не очікують якихось благ від держави і готові самостійно щось вирішувати. З іншого боку, чи це не очікування від держави, чи це не очікування ні від кого?»
Отже, насамкінець, від імені і за дорученням усього Прикарпаття, щиросердечно дякую Унівській групі за отримані можливості та сформовані цінності. І іронія іронією, але насправді дуже цікавий проект і, принаймні спроба, яка, як відомо, грошей не коштує, сформувати правильні цінності для належного розвитку України. Йшлося також про створення мережі подібних груп у різних регіонах, які дадуть можливість робити комплексніші дослідження, а отже, конкретніші висновки.