Дорога слави

«Шалений Макс» вийшов на екрани одночасно в Україні та на Каннському фестивалі

14:53, 14 травня 2015

Сьогодні, 14 травня, ввечорі урочисто відбудеться світова прем’єра нової версії культового фільму 80-х  «Шалений Макс. Дорога люті».

А поки червоні сходи чекають на зірок, фільм спокійно та без особливого галасу вийшов на екрани по всьому світу, зокрема і в Україні.

Четверту стрічку, продовження франшизи «Шалений Макс», яка була неймовірно популярною в 1980-х роках, зняв той самий Джордж Міллер, режисер усіх трьох попередніх фільмів.

У новому проекті задіяні Том Гарді, Шарліз Терон, Ніколас Холт та інші. До речі для ролі у фільмі Шарліз Терон поголила голову, чим сильно здивувала папарацці. Натомість у Каннах вона з’явилась у звичному гламурному образі.

Шарліз Терон. Фото: Катерина Сліпченко

Варто нагадати, що у перших трьох фільмах знімався Мел Гібсон. У четвертому він участі не бере взагалі. Як розповів режисер, Мел фільм бачив, нервувався протягом перегляду, але в кінці похвалив.

Фільм розповідає про те, як після помсти за вбивство дружини та сина, Макс (Том Гарді) залишив «Основний силовий патруль» та вирушив у пустелю. Поки Макс намагається знайти своє місце у світі, цей світ впевнено котиться у прірву через нафтову кризу та глобальну війну.

Макс зустрічає імператрицю Фюріозу (Шарліз Терон) – жінку, яка хоче перетнути пустелю...

Сюжет дуже нагадує усі три попередні фільми, а от зйомки містять численні новітні технічні досягнення.

Цікаво, що перші три частини були малобюджетними, проте фільм мав шалений успіх у глядачів.

Четверта картина має бюджет у $100 млн та надзвичайно потужну рекламну кампанію. Чого лише вартує прем’єра у рамках Каннського фестивалю. Тож варто сподіватися, що вона легко встановить нові рекорди касових зборів.

Зауважимо, що і перші три частини пов’язані між собою лише головним героєм та апокаліптичним антуражем недалекого майбутнього. Тож тим, хто не бачив жодного фільму, які українці переважно дивилися у перших відеопрокатах, хвилюватись не варто.

Картину цілком можна сприймати як щось зовсім самостійне.