Коли я читаю, що 85% директорів шкіл не вміють увімкнути комп`ютера, а якийсь депутат дарує 130 тисяч на садибу-музей Бандери і «бандерівський» клас у місцевій школі, то знову згадую термін, котрого не люблю – нацдебілізм.
Не думав, що мені ще доведеться повертатися до цього терміну після сімнадцяти років запуску його в обіг. Але те, що відбувається з Україною і українцями зараз, - значно гірше від того, що було тоді.
Галичани тяжко поплатилися за своє схиблення на «українському націоналізмові», вигаданому київськими кабінетними вченими. У 1919-му пішли за Збруч на певну загибель та деградацію. У 1941-му проголосили квазідержаву, яка не могла вижити в принципі (як кажуть поляки - блонд конструкцийни), а потім почали війну з системами, з котрими не мали шансів виграти. В результаті тисячі безглуздих смертей і сотні тисяч змарнованих доль.
На руїнах есесеру західні українці віддавали всі зусилля не облаштуванню свого добробуту, а побудові держави, котра виявилася їм мачухою і продемонструвала, нащо насправді українським націоналістам були потрібні галицькі, буковинські і закарпатські русини у ХІХ столітті.
Нині, коли ВАЮ, ВФЯ, ЮВТ та інші комсомольсько-кримінальні абревіатури, а водночас - руско-американські креатури, вже остаточно не можуть поділити своїх бізнес-інтересів, «український» галичанин разом з бойком і гуцулом, з буковинцем та закарпатським русином не має, бідний, за кого голосувати на виборах. От біда.
То що ж робити? Вимагати позбавлення статусу автономії Криму? Переслідувати закарпатських сепаратистів? Перейматися долею скривджених росіянами грузинів? Схаменіться. Досить цього націоналістичного «опіуму для народу». Дайте жити і самі живіть нормальним життям. Відправте шкільного вчителя і директора на курси оволодіння РС та заінвестуйте в комп`ютерний клас, а не в клас, де і без того примітивним сільським дітям задурманюватимуть голову ідеологією, котра давно програла і вже ніколи не матиме шансів на виграш.