Центр дослідження визвольного руху разом зі Службою безпеки України опублікував документи про останню депортаційну операцію «обміну населенням» між Польщею та СРСР, яку здійснили у 1951 році в процесі обміну прикордонними територіями.
За повідомленням Центру дослідження визвольного руху, 15 лютого 1951 року Радянський Союз та Польська народна республіка уклали договір про обмін прикордонними територіями. Таке рішення аргументували економічними інтересами двох держав: Польща потребувала територій із запасами нафти й газу, а СРСР – вугільних родовищ.
Понад 7167 українських сімей з 44 населених пунктів Бойківщини примусово переселили в степи Південної України. Депортація увійшла в історію під назвою «Акція-51».
Колекцію з 14 документів дослідники опублікували на сайті електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
- копія радянського примірника карти обміну;
- договір про обмін територіями між СРСР та ПНР;
- описи кордонів ділянок, що відходили до двох держав;
- повідомлення з результатами цензури пошти переселених;
- повідомлення про «порушення совєцької законності» під час переселення мешканців;
- звітні документи про перебіг виселення, передачу території та проведену роботу на прийнятій від ПНР території, тощо.
«В одному з листів переселений в Одеську область так описує своє становище: “Тут так спекотно, що неможливо витримати, все згоріло від сонця. Будинки ліпимо з болота, тому що лісу тут немає. Годують нас горохом, хлібом, дають пів літра молока на день…Такий був дощ, що трохи все не згинуло. Напевно, тут загинемо усі…”».
У листах всі переселенці зверталися до родичів із проханням посприяти переїзду з СРСР до Польщі.
«Результати перлюстрації кореспонденції свідчать про використання тортур та психологічного тиску, що чинили на родини, які відмовлялися переїжджати. Наприклад, за відмову підписувати документи на переселення били і чоловіків, і жінок, погрожували виселити у Сибір, зачиняли у приміщеннях клубів та викручували руки», – розповів координатор е-архіву Денис Пасічник.