Сьогодні всім зрозуміло, що євроінтеграція – не дефіле червоною доріжкою, а тернистий шлях випробувань. Причому стримування російської агресії та потреба докорінного реформування держави – це ще не всі труднощі на нашому шляху. Мірою зближення з ЄС Україна буде стикатися з новими викликами. Серед них – формування внутрішньої опозиції, яка саботуватиме євроінтеграцію. Якщо раніше головними противниками були проросійські партії, то тепер прапор євроскептицизму переходить в руки українських націоналістів.
Стара пісня
Активна участь українських націоналістів у Євромайдані була результатом ситуативного об’єднання антирежимних сил. Ліберальна публіка вірила, що усунення Януковича відкриє Україні шлях до ЄС, а націоналісти тимчасом робили свою революцію – звісно ж, національну. Якщо перші піднімали на прапор європейські цінності, то останні керувалися суто націоналістичною програмою: усунути проросійський режим, очолити повсталий народ та розбудовувати Велику Україну.
Щойно Майдан закінчився, консенсус між лібералами та націоналістами почав розвалюватись. Наростаючий конфлікт заморозило російське вторгнення у Донбас, коли головним ворогом націоналістів став Путін, а претензії до нової влади відійшли на другий план. Утім, більш-менш стабільне затишшя на фронті спонукає націоналістів згадати свої партійні програми і знову штурмувати політичний Олімп. Тут ми і зустрічаємо наших давніх знайомих – євроскептиків, готових виступити проти євроінтеграції.
Так, у програмі ВО «Свобода» йдеться про «європейський україноцентризм», тобто відродження ГУАМ (партнерства з Грузією, Азербайджаном та Молдовою) та розбудову Балто-Чорноморського союзу. Про євроінтеграцію – ані слова. Тут варто згадати і про давній політичний роман «Свободи» з французьким «Національним фронтом» та участь в Альянсі європейських національних рухів. Із західними євроскептиками «Свобода» розсварилася лише тоді, коли вони одноголосно підтримали анексію Криму.
Провідники «Правого сектора» висловлюються ще більш відверто. «Україна не повинна вступати до Євросоюзу», – читаємо у програмі партії. На думку ідеологів «ПС» , «органічний простір зростання України» – це Середньо-Східна Європа від Фінляндії та Естонії до Азербайджану та Албанії. Проти вступу України до ЄС неодноразово висловлювався і Дмитро Ярош, який нині будує самостійну політичну кар’єру. На його думку, членство в ЄС обмежить суверенітет України і призведе до нав’язування неприйнятних цінностей.
Скептичне чи навіть відверто негативне ставлення до ЄС демонструють також інші націоналістичні угруповання. Загальним місцем для них є неприйняття ліберальних цінностей та небажання «здавати» національний суверенітет наддержавним структурам. В якості альтернатив націоналісти пропонують створювати власні геополітичні проекти, в яких Україна матиме статус країни-лідера. Втім, набагато більше уваги ідеологи націоналістів приділяють критиці «загниваючого Євросоюзу», що потерпає від «толерастії».
Розвідка боєм
З такої перспективи стає зрозуміло, що антимігрантський бунт в Яготині, марш проти «свавілля чужинців» в Івано-Франківську, розгін ЛГБТ-фестивалю у Львові та деякі інші заходи – це спроби націоналістів знайти для себе нову політичну нішу та аудиторію. В усіх випадках націоналісти використовують упізнавану риторику західних євроскептиків. Наприклад, на сайті угруповання, що взяло на себе відповідальність за розгін ЛГБТ, можна знайти чимало матеріалів про «кінець Євросоюзу», «гомоінтеграцію» тощо.
Все це ми вже чули з вуст прибічників Митного союзу, які лякали українців «євросодомом» та пророкували присмерки Європи. Однак нині проросійський табір розгромлений і дискредитований. А от євроскептицизм у патріотичній обгортці може знайти чимало прихильників. Почнемо з того, що позитивні очікування щодо наслідків євроінтеграції мають лише 50% українців – саме такі дані оприлюднили соціологи у листопаді 2015-го. Негативні очікування щодо євроінтеграції мають 26% українців, а ще 24% досі не визначилися.
У такій ситуації поширення євроскептицизму – питання політичної майстерності, приклад якої ми нещодавно бачили в Івано-Франківську та Яготині. У першому випадку інцидент за участі двох іноземних студентів, які нібито зґвалтували місцеву дівчину, став приводом для масової акції праворадикалів. «Ми зараз на грані того, що відбувається з Європою. Якщо ми не будемо на це відповідати, нас чекає доля європейських держав», – підсумував один із активістів.
Аналогічний прийом націоналісти використали в Яготині. Завдяки їм відкриття тимчасового притулку для біженців на 200 осіб перетворилося на скандал, а місцеві мешканці перелякалися, що на догоду Європі їхнє місто перетворять на ісламське гетто. Ну а скандал у Львові став для євроскептиків справжнім подарунком, позаяк дозволив нагадати обивателям, що разом із безвізовим режимом ми отримаємо «євросодом» та «легалізацію збочень».
Сила розчарування
Залякати українців сирійськими біженцями та гомосексуалістами не так просто – більшість населення цими питаннями взагалі не переймається. Однак під рукою у націоналістів є набагато цінніший ресурс – розчарування українців прозахідним вектором зовнішньої політики. Поглиблення економічної кризи та масове зубожіння населення підживлюють євроскептичні настрої сильніше, ніж всі мігранти та гомосексуалісти, разом узяті.
Крім того, певні ілюзії щодо членства в ЄС просто приречені на крах. Так, сьогодні більшість єврооптимістів очікують від євроінтеграції відкритих кордонів, підвищення рівня життя та вільного доступу до навчання та праці в країнах ЄС. Однак немає жодних гарантій, що ці фантазії стануть реальністю взагалі, а тим більше – в очікуваний термін. У кращому випадку це питання 5-10 років, ну а «європейських зарплат» нам ніхто не обіцяє взагалі.
Коли суспільство накриє хвиля розчарування у власних ілюзіях, для націоналістів-євроскептиків настане зоряна година. Апелюючи до невдоволених верств, вони отримають шанс увійти у велику політику, до якої не змогли потрапити після Євромайдану. Враховуючи катастрофічно низькі рейтинги нинішньої влади і любов українців до популізму, націоналісти дивляться в майбутнє з оптимізмом. А які наслідки це матиме для України – питання відкрите.