Минулого тижня під час так званого тематичного «інфраструктурного» дня у парламенті було прийнято декілька законів, які експерти одразу назвали історичними.
Голова парламентського Комітету з питань транспорту Ярослав Дубневич розповів про те, чому українські шляхи найгірші в Європі й коли цьому буде край.
Не дивно: законотворці врешті визначились, де брати гроші на ремонт та будівництво шляхів у країні. Впевненою більшістю депутати підтримали створення спеціального Дорожнього фонду, з якого фінансуватимуть всю галузь. На практиці це означає, що кошти «на шляхи» тепер повинні бути завжди в наявності, вважає народний депутат, голова парламентського Комітету Ярослав Дубневич. Саме він виступив головним лобістом актуальних документів.
«Красти перестануть»
– Ярославе Васильовичу, про створення спеціального фонду, який би акумулював у собі кошти на ремонт та розбудову шляхів, йдеться вже не перший рік. Однак увесь час щось гальмувало прийняття рішення. Як вдалося зрушити питання з місця?
– Дійсно, впродовж п’яти років ведуться розмови про необхідність створення окремого фонду, де б зосереджувались гроші на дорожнє господарство. Однак до останнього часу не було механізмів, за допомогою яких повинен би наповнюватися фонд. Наш Комітет спільно з Міністерством інфраструктури розробив відповідні законопроекти № 4014 та 4015, де такі механізми прописані. Названі закони вносять зміни в Бюджетний кодекс та галузевий закон «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» і чітко окреслюють, яким чином буде фінансуватись Дорожній фонд.
– Хочете сказати, що тепер в Укравтодорі з’являться гроші? Чесно кажучи, мало віриться. За багато років Україна звикла до думки, що Укравтодор – інертна корупційна структура. Така собі прірва: скільки грошей не кидай – щезають і крапка. А Укравтодор як був, так і лишається в багатомільйонних боргах. І його чиновники лише розводять руками…
– Тепер гроші будуть. По-перше, як я вже зазначив, в законах визначені конкретні джерела фінансування. По-друге, Фонд захищено з усіх боків. Кошти, що знаходяться у ньому, можуть бути використані виключно за цільовим призначенням. Направити їх кудись «не туди», або просто розкрасти – вже ніхто не зможе.
– Але ж джерела фінансування фактично ті ж самі, що й сьогодні: акцизи та мито з нафтопродуктів. Вже четвертий рік поспіль українські водії сплачують «на дороги» з кожного літра палива, а шляхи як були розбитими, так і лишаються.
– Зараз «дорожні» гроші, які збираються таким чином, далеко не завжди витрачаються саме на шляхи – вони йдуть туди, куди, на думку чиновників з міністерств, їх треба негайно скерувати. Та й суми, які акумулюються сьогодні на рахунках Укравтодору, в десятки разів менші за фактично необхідні. Галузь потребує колосальних вливань. Мова йде про десятки – ні, сотні мільярдів гривень. До 90% усіх шляхів вдвічі чи втричі перевищили свій ресурс. В той же час увесь бюджет Укравтодору за минулий рік (без урахування боргових зобов’язань) склав лише 3,4 млрд грн. Цього року – 6,5 млрд грн.
Разом з Мінфіном ми підрахували, що реалізація законів у перші роки дасть можливість акумулювати від 35 до 45 млрд грн. Ці гроші, повторюю, матимуть цільове спрямування виключно на ремонт, утримання та будівництво автошляхів. І рано чи пізно на українських шляхах зникнуть останні ями. Ми врешті перестанемо соромитись своїх доріг.
– Як будуть розподілятись гроші Дорожнього фонду?
– 60% всіх коштів підуть на рахунок Укравтодору (який, до речі, буде реформовано), 35% – відраховуватимуться у вигляді субвенцій в місцеві бюджети (на рівні областей) на ремонт та полагодження шляхів місцевого рівня та комунальних доріг, 5% – на безпеку руху.
– Закон № 0954 – щодо передачі автомобільних доріг загального користування місцевого значення в управління органів місцевого самоврядування був проголосований разом з законами про Дорожній збір. Ця ідея – власне, як і сам проект закону – в парламенті звучать вже більше року. Але ви весь час відтерміновували його прийняття, а тут раптом прийняли. Вас переконали?
– Так, ідея передати дороги місцевого значення до управління органам місцевого самоврядування дійсно звучить давно. Це правильна й хороша ідея, але вона була б неефективною, як би не було прийнято закони про джерела фінансування. Тому їх приймали фактично пакетом.
«Латати ями під дощем більше не будуть»
– 5% на безпеку руху – чому саме такі цифри? В проекті закону про Дорожній збір було спочатку закладено 3%.
– Питання принципове. Щороку на наших шляхах гине декілька тисяч громадян, за роки незалежності дороги забрали життя 160 тисяч українців. Таких приголомшливих даних немає в жодній європейській країні. В жодній! В той же час сьогодні безпекою руху ніхто не займається. Тільки вдумайтесь: новоприйнятий закон про Нацполіцію виключив контроль за безпекою з переліку повноважень МВС. Це означає, що відповідальних за ситуацію на дорогах немає взагалі. А так не може бути. Насправді, необхідна спеціальна державна підтримка – держпрограма з постійним джерелом фінансування. Розробляти держпрограми та затверджувати їх – прерогатива виконавчої гілки влади. Втім, вона з якихось причин зволікає. Отже, законодавцям нічого не залишилося, як взяли ініціативу в свої руки. Мова йде про життя людей. Тут вже не принципово: хто та що був би зобов’язаний робити, чия зона відповідальності тощо. Треба діяти і негайно.
– В першому читанні законопроектів щодо Дорожнього фонду йшлося, зокрема, про те, що закон повинен вступити в силу з наступного року. У кінцевому ж варіанті старт відтерміновано до 2018 року. З чим це пов’язано? Чи не загублять з часом добру ідею?
– Не загублять. Навпаки! 2017-й рік визначено, як перехідний. Це час для того, аби Кабмін, як виконавча гілка влади, міг підготувати пакет необхідних підзаконних актів та документів, які забезпечать практичне функціонування прийнятих законів, аби вони не залишилися тільки на папері. За цей рік необхідно зрозуміти реальний стан проблем на шляхах, повний обсяг робіт та провести незалежний технічний аудит доріг. Щоб надалі працювати на підставі цих результатів.
– Підбиваємо підсумки: що практично отримають в результаті дії цих законів галузь, бізнес, держава, кожен громадянин нарешті?
– Дорожній фонд дозволить Україні повністю використовувати свій транзитний потенціал. І це – найголовніше. Це і є ключова мета. Ми принципово обновимо інфраструктуру автошляхів, якість дорожнього покриття по всій країні. Це дозволить українським дорогам органічно влитись в мережу доріг європейських. Україна врешті-решт почне отримувати користь від свого унікального геополітичного розташування. Щороку ми втрачаємо величезні гроші тільки через те, що у нас немає нормальних доріг та транспортної інфраструктури. Завдяки дорожньому фінансуванню через Україну буде відновлено Шовковий шлях з Азії й Китаю до Європи. Це суттєво, в декілька разів, посилить транзитний потік. І, як результат, значно збільшить наповнення Держбюджету.
Ще один важливий момент. Врешті припиниться ганебна практика, коли асфальт на дорогах кладуть «і в сніг, і в дощ» через те, що необхідно негайно (до кінця року) використати гроші, виділені на ремонт. Фонд буде акумулювати кошти, вони будуть в ньому зберігатись стільки, скільки потрібно, переходячи, якщо треба, з року в рік.
«Врешті припиниться ганебна практика, коли асфальт на дорогах кладуть «і в сніг, і в дощ»
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що під час «інфраструктурного дня» було прийнято лише частину законів, підготовлених вашим Комітетом. До чого у парламентарів не дійши руки?
– Серед найважливіших – проект закону про внутрішній водний транспорт номер № 2475а, в якому йдеться про розвиток річкового транспорту. Вважаю, що на нього ми повинні звернути найпильнішу увагу. Наше сьогоднішнє ставлення до цієї галузі не можна ані пояснити, ані пробачити. В України – величезний потенціал. Довжина річкових судноплавних шляхів перевищує 6 тис. км. Але цей потенціал майже не використовується. Нам дана прекрасна можливість розвантажити автошляхи, зробити дешевшим транзит вантажів, покращати екологію. Просто треба проявити розумний прагматизм та розробити програму експлуатації річок. Але поки що в депутатів до цього законопроекту дійсно не дійшли руки, на жаль.
Ще один наш закон вони прийняли частково: № 4121 – про впровадження автоматизованої системи оплати в міському пасажирському транспорті (про так званий електронний квиток). Документ створює правову базу для введення єдиних електронних квитків, а глобально – виводить систему оплати транспортних послуг та пільг з тіні. Це принципово. Комітет допрацює документ та найближчим часом знову винесе його на голосування.
Не можу не згадати й законопроект № 2712 «Про внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства України (щодо сприяння розвитку судноплавства в Україні)». Його прийняття дозволить законодавчо врегулювати питання щодо надання права плавання під Державним прапором України суднам, які належать юридичним особам, створеним за участю іноземного капіталу.
Документ сприятиме залученню іноземних інвестицій у розвиток судноплавства України, додаткових надходжень до Державного та місцевих бюджетів від реєстрації суден та здійснення господарської діяльності інвесторами.
Ярослав Дубневич у залі Верховної Ради
Джерела Дорожнього фонду:
– акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;
– акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;
– мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;
– плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та інші.
Згідно з Законом про Держбюджет, в наступному році в Дорожній фонд буде направлено 26,75% від митних та акцизних надходжень; у 2018 році – 50%; у 2019 році – 75%, а з 2020 року – 100%.
* публікація підготовлена прес-службою Ярослава Дубневича