Літа Ґрей Чаплін (1908–1995) – друга дружина легендарного коміка Чарлі Чапліна, мати двох його синів, невдала акторка та прототип набоковської Лоліти. Її шлюб із Чапліном тривав менше трьох років і закінчився гучним розлученням. Позовну заяву про розірвання шлюбу було складено настільки майстерно, що Літі вдалося отримати понад 800 тисяч доларів відступних – неймовірну суму для кінця 20-х років минулого сторіччя!
Книжка спогадів Літи Ґрей Чаплін – відверта розповідь не дуже щасливої жінки про стосунки з класиком німого кіно. Читачеві буде цікаво ознайомитись із повним текстом позовної заяви та відповіддю відповідача – Чарлза Спенсера Чапліна. До того ж Літа є єдиної з чотирьох дружин Чарлі Чапліна, котра опублікувала свої спогади про життя з ним.
Книга вийшла друком у видавництві «Фабула» у перекладі Ольги Тільної. Пропонуємо уривок з неї.
***
Але до сфери його зацікавлень належали не тільки «рухомі картинки». Його улюбленими темами були політика, в якій він беззастережно підтримував соціалістів, і музика. Чарлі також подобалось обговорювати речі, що їх зазвичай вважають занадто похмурими та гидкими: кримінальні злочини, хвороби, жорстокі вбивства. Справа Леопольда та Лоеба його буквально захоплювала, й Чарлі частенько повертався до її обговорення. Він читав «Поліцейську газету» та «Кримінальну правду» й давав мені завдання читати ті чи ті статті, в результаті чого я теж потроху почала розбиратися в цих питаннях.
Історія життя Наполеона хвилювала Чарлі від самого дитинства й він неодноразово казав мені, що хоче зняти фільм про Наполеона та Жозефіну. Йому здавалося, що з мене вийшла б чудова Жозефіна, й наодинці він часом називав мене своєю «імператрицею Жозефіною». Іноді, коли його ентузіазм щодо «Золотої лихоманки» йшов на спад, Чарлі піднімав собі настрій, оповідаючи мені про те, як колись зніматиме фільм про Наполеона.
Декілька разів Чарлі звинувачував мене у негативному впливі на його натхнення, начебто через мене страждає його робота над фільмом. Він казав, що тепер йому важко зосереджуватися на зйомках, адже він мусить постійно думати про те, як і куди ми з ним підемо ввечері та в який спосіб щонайшвидше позбутися Тельми Морґан Конверсе, при цьому не викликаючи в неї підозр. Я теж майже цілоденно думала про ті вечори, частково тому, що мені страшенно подобалося бути поруч із видатним Чарлі Чапліном, а частково через те, що на студії упродовж робочого дня мала дуже мало роботи.
Усі вечори, проведені мною із Чарлі, неминучо закінчувались у його спальні. Він завжди бажав зі мною кохатися. Контрацептивів ми не використовували. Чарлі вважав, що небезпеки завагітніти для мене не існує. Я ж була дуже юною й абсолютно недосвідченою. До цього я ніколи навіть на побачення не ходила, до того ж видатний Чарлі Чаплін був для мене таким героєм (майже святим!), що я беззастережно йому довіряла. Зараз, оглядаючись у минуле та пригадуючи ті наші вечори, я дуже дивуюся з того, що Чарлі навіть на думку не спадало подумати про те, що я можу завагітніти. Пояснити таку поведінку я можу тільки дитинністю його натури.
По короткому часі Тельма Морґан Конверсе зрозуміла, яку роль насправді відіграє у цих частих вечірніх виходах утрьох. Одного разу, прямо посеред вечора, що його ми проводили в гриль-барі «Муссо & Френк», вона встала з-за столу, заявивши, що не бажає більше мати нічого спільного з Чарлі, та пішла геть. Я залишилася без компаньйонки. Проте Чарлі, котрий зробився занадто самовпевненим, це не злякало і навіть не стривожило. Він улаштував у себе вдома вечірку з купанням у басейні, на яку було запрошено і нас із мамою. Нам зателефонував Альф Рівз і передав запрошення. Мама його вдячно прийняла та дуже розхвилювалася через можливість побувати у Чарлі вдома. Я ж одразу зрозуміла, що цю вечірку він організував тільки для того, щоб отримати можливість побути зі мною наодинці.
Неділя обіцяла сонячну та спекотну погоду. То був яскравий день кінця серпня, і в чистому небі не спостерігалося жодної хмаринки. Ліпшого дня для купання в басейні годі й вигадати. Новою автівкою ми з мамою під’їхали до будинку Чарлі на Ков-Вей, 1103 близько другої години пополудні. Нашу консервну бляшанку, що її ми ласкаво називали Ліззі, мама змінила на «студебеккер». Їй здавалося, що старенький «форд», який, вочевидячки, давно вже пережив свої найкращі часи, не був підходящою автівкою для виконавиці головної жіночої ролі у фільмі Чарлі Чапліна.
Френк Кава відчинив перед нами двері, і я похолола від усвідомлення, що він одним необережним жестом може викрити нашу з Чарлі змову, якщо раптом хоч якось виявить перед мамою, що я часто буваю у цьому домі. Мені довелося прикинутися перед мамою, що раніше я ніколи не була в будинку Чарлі. Але хвилювалася я даремно, бо жоден м’яз на обличчі Френка не здригнувся, і він ніяк не виявив, що бачив мене тут раніше. Японець привітав нас із ввічливо-байдужим лицем, а потім кудись подівся.
***
Коли я з дітьми була у від’їзді, Чарлі ніколи не телефонував і не запитував, як у нас справи. Якось я подзвонила йому й запропонувала приєднатися до нас на день або кілька, щоб трохи відпочити й, можливо, піти на коротеньку екскурсію,– Чарлі Молодший щойно навчився ходити. Та він роздратовано відмовився, сказавши, що це занадто дорого коштує.
Упродовж тривалого періоду, коли я з дітьми жила в будинку на Кув-Вей, Чарлі декілька разів запрошував на обід Альберта Айнштайна 1 із дружиною. У 1926 році мені було лише сімнадцять, і видатний професор Айнштайн зовсім мене не вразив. Його зовнішність не була чимось особливою чи надто приємною. Сиве волосся неохайними пасмами звисало на плечі, повіки раз-у-раз опускались, а його англійська була, м’яко кажучи, ламаною. Місіс Айнштайн частенько доводилося допомагати чоловікові порозумітися, перекладаючи для нас його слова. Ці двоє чоловіків не мали спільних тем для розмови, аж доки хтось не заговорив про музику. З тієї секунди вони пожвавішали й почали палко обговорювати творчість Брамса, Баха й Бетховена. Потім Чарлі грав на органі та скрипці, а Айнштайн натхненно йому аплодував. Ясна річ, я в усьому тому участі практично не брала. Тепер, оглядаючись на роки, прожиті з Чарлі, я розумію, якою нудною та нецікавою могла видаватись і як відсторонено поводилась у товаристві його гостей.
Мерна знову зателефонувала, тільки коли вже настала осінь. Вона дуже перепрошувала та довго пояснювала, чим саме займалася й чому не мала можливості поговорити зі мною раніше.
– Я була така зайнята роботою над цією картиною. Весь Час працювала із Чарлі,– сказала вона.– Навіть у ті дні, коли зйомок немає, він хоче, аби всі актори та знімальна група й усі інші були на студії на випадок, якщо він передумає. Ти ж знаєш, яким він буває.
По стількох місяцях мовчанки, впродовж яких Мерна мені не телефонувала, я не збиралася легко її вибачати, та, зрештою, давня дружба взяла гору, і серце моє розм’якло. Вона кілька разів приходила у гості, бавилася з дітьми, та ніколи не залишалась у будинку надовго. Схоже було, що вона не просто знімається у «Цирку», а глибоко переймається своєю роботою. Якось вона зателефонувала мені й сказала, що залюбки провела б вечір зі мною; тільки ми вдвох, як колись.
– Я думала цієї ж неділі, якщо, звичайно, ти будеш удома,– сказала Мерна.– Я б побула з тобою цілий вечір і, можливо, залишилась на ніч. Не можу приїхати на цілий вікенд, бо в суботу маю побачення. Я зустрічаюся з цікавим чоловіком. Він дуже привабливий і багатий. Не повіриш, але звідколи я почала працювати з видатним Чарлі Чапліном, на мене почали звертати увагу такі люди…
– Буду рада тебе побачити, – відповіла я. – Все буде, як у старі добрі часи, коли ми ночували разом.
У неділю ми з Мерною повечеряли перед ватраном. Я була втішена, що наша дружба відновилася. Її цегляного кольору волосся та зеленкувато-сині очі були більше ніж просто красивими. Я подумала, що Мерна починає набувати лоску кінозірки. А ще я помітила діамантовий браслет, що виблискував на її зап’ястку.
– Подарунок від твого багатого залицяльника? – запитала я.
Білошкіре лице Мерни раптом побуряковіло.
– Так,– сказала вона занадто швидко, а потім, подумавши, додала: – Ой ні. Мені його подарував Чарлі. За вдалу співпрацю. Не хотіла тобі казати, бо боялася, що ти можеш подумати, ніби між нами щось є, але, звичайно ж, нічого такого немає. Ми тільки працюємо разом. Чарлі цим браслетом зробив мені дивовижний комплімент, от і все.
По короткій паузі вона продовжила:
– Він сказав, що я така вродлива і така чарівлива, що він би хотів зняти мене у ролі Жозефіни в картині про Наполеона, яку він почне після виходу «Цирку».
Моє серцебиття прискорилося. І моя давня подруга теж. Не просто якась там дівулька чи актриса, з якою Чарлі мав несерйозні стосунки! Це була Мерна Кеннеді – моя найкраща подруга, дівчина, котру я рекомендувала взяти на головну роль у його фільмі. Мама була неправа: цей шлюб не має майбутнього.
Ми вже були нагорі й практично приготувалися до сну, коли раптова думка осяяла мій мозок: «Я не можу більше з цим миритися.» Я встала зі свого ліжка. Мерна вхопила мене за руку й сказала:
– Лілліто, вір мені, будь ласка.
Чарлі був у своїй спальні. Я чула, як він туди заходив. Вирвавши свою руку із пальців Мерни, я перейшла через кімнату й увійшла до ванни, що з’єднувала наші з Чарлі спальні. Коли я увійшла, Чарлі саме знімав піджак. Моя знервованість не залишилася для нього непомітною.
– У чому річ? – поцікавився він.
– Чарлі, з мене досить,– сказала я.– Думаю, я від тебе піду. Я вже давно знала, що ти зраджуєш мене з різними жінками, але те, що ти зрадив мене із Мерною, було останньою краплею.
Чарлі, схоже, у цю мить відібрало мову, тож я продовжила:
– Я знаю твою скнарість, і той діамантовий браслет на руці в Мерни є для мене найкращим доказом. А від цієї твоєї обіцянки зробити з неї прекрасну Жозефіну мене аж верне. Коли я згадую всі ті слова, що ти казав мені в ліжку…
Нарешті Чарлі опанував себе й заговорив, не даючи мені закінчити.
– Дозволь дещо тобі пояснити,– сказав він.– Секс іще не означає кохання.
– Але ж ти казав, що кохаєш мене ще до того, як ми одружилися,– заперечила я.
– Так, я це казав і саме так тоді відчував, але після того як ти зі своєю ласою до грошей сімейкою примусила мене одружитися, моє кохання померло. Що ж стосовно сексу, то я вважаю тебе спокусливою, та це зовсім не означає, що я тебе кохаю. У будь-якому разі,– продовжив він після секундної паузи,– цей шлюб приніс тобі тільки користь, і ти, напевно, не захочеш, аби я публічно викрив твого пречудового лікаря-католика, котрий узяв у мене двадцять п’ять тисяч доларів за фальшиве свідоцтво про народження Чарлі Молодшого. Розголос просто прикінчить цього ревного вірянина.