«Дукля» – журнал західніший від західного кордону

21:41, 26 серпня 2013

Український журнал «Дукля» виходить у Словаччині от вже 61 рік. Мені траплялося читати окремі числа і з 60-х, і з 80-х років, спорадично, без якоїсь системи чи регулярності. Колись улітку 1988 року я навіть завітав до редакції журналу в Пряшеві, коли товкся там майже місяць.

Останніми роками примірники журналу мені вручає мій приятель (лікар, який вже довший час мешкає у Словаччині) Микола Кметь, коли ми з ним перетинаємося на відпочинку на Світязі. І от зовсім нещодавно на тому ж таки Світязі я отримав від нього ж найсвіжіше число журналу. Про попередні числа, які маю під руками, тут не писатиму, а зверну увагу на таки найсвіжіше число.

На обкладинках числа використано роботи художників Володимира Прядки й Олени Володимирової, це – парсуни українських гетьманів Івана Мазепи, Петра Дорошенка, Івана Виговського та Богдана Хмельницького. Двоє з них цікаві і для боністики, а двоє – лише для історії. Поміж обкладинками ж розмістилася низка цікавих матеріалів. Згадаю про всі.

Відкриває число добірка поезій Йосифа Збіглея з його збірки «Дикі тури в украденій країні». Диких турів, здається, вже й нема в природі, а свійських либонь що й не було. Але поезія сливе мусить насичуватися парадоксами та нонсенсами, бодай натяками на них. Тож і дикі тури виправдані у відповідному контексті. У віршах Й. Збіглея відчувається перегук локусів та епох, як-от у вірші «Луна»: «Овідій біля моря вмер. / Якийсь інший поет / вмирає / на вершині гори». Християнські візії у Збіглея перемежовуються з поганськими (вірш «Ікони», диптих «На Івана, на Купала…»), уживаються, так би мовити.

Проза представлена оповіданням Івана Яцканина «Стара рушниця», закінченням (початок у попередньому числі) «Повісті ошуканого серця» Павла Москалика та уривком із твору Василя Дацея «Моделі». Пригадується, коли над Дунаєм у Братиславі я попивав пивце, то Дацей замовляв собі й пив, як стародавній грек, вино, розведене водою. Але це так, просто приватна рефлексія.

Драматургія представлена історичною драмою Петра Ходанича «Віват імператор!». П’єса співвідноситься з часами давнішими (в ній як герої задіяні відомі персоналії – Михайло Лучкай, Василь Довгович, Олександр Духнович і Василь Попович). П’єса відносно невеличка за розміром (дві дії, кожна з яких поділена на шість яв), проте надається до постановки, якщо робити відповідні паузи.

Микола Мушинка до 90-ї річниці від дня народження Ореста Зілинського опублікував статтю «Найпродуктивніший дописувач “Дуклі” другої половини 60-х років ХХ ст.». М. Мушинка зазначає, що той час (саме друга половина шістдесятих) був найсвітлішим періодом в історії журналу. Постать Ореста Зілинського заслуговує на розлогішу увагу в контексті історії української культури. Слід надіятися, що це ще буде надолужено. Цікавість у загальноукраїнському масштабі викликає публіцистична стаття Віталія Карпенка «“Мовний закон” як каталізатор зросійщеної України».

Тернополянин Петро Сорока написав статтю «Блудний лебідь Ярослав Павуляк (До 65-річчя поета)». Властиво, це – нотатки, сторінки денникової прози, помережані теплими спогадами. Незадовго до Павулякової смерті ми бачилися з ним випадково у Тернополі, погомоніли. Я провідував Славка Павуляка у другій половині 80-х у Братиславі, де він тоді мешкав, працюючи у Словацькому літературному агенстві. Та й пам’ятаю його з глибокої юності. Супроводжується матеріал розлогим Павуляковим віршем «Вже знов народжуються коні…», цілком витриманим у його емоційно-надривному стилі.

Василь Зубач до 70-ліття закарпатського письменника Юрія Шипа подав статтю «Верховіття сивого поліття», визначивши основні етапи його творчого шляху. Юлія Мовчан написала про презентацію книжки Максима Кідрука «Бот» у Братиславі. Микола Неврлий (у віці 96 років!), ще й далі працелюбний і працездатний, опублікував рецензію на першу книгу тритомника Івана Дзюби «На трьох континентах» (2013). Йосип Шелепець десять років після виходу друком відреагував на книжку Олі Гнатюк «Прощання з імперією», але аргументовано виправдав таку дещо припізнену реакцію.

Словом, якщо трапиться вам журнал «Дукля», то не обминіть його своєю увагою, щось та й почерпнете.

 

Дукля : літературно-мистецький та публіцистичний журнал / видає Спілка українських письменників Словаччини, Пряшів. – 2013. – № 3. – 96 с.