Зрозуміло, що система влади в Україні передбачає тільки одну посаду президента України, двох одночасно не може бути, принаймні офіційно. Проте з другого терміну президентства Леоніда Кучми в нас паралельно розвивалась ще одна система влади. Олігархи мали допомагати Леонідові Даниловичу керувати і державою, і фінансовими потоками.
Хто проти нас?
Майдан 2004 року мав дати українцям нові можливості для розвитку країни, а фактично посилив олігархів і наділив їх необмеженими можливостями. Тому надалі у країні існував не один і не два центри впливу, а кілька. Зрозуміло, що на державному рівні ми можемо говорити про вплив президента, Кабміну та Верховної Ради. Проте ніколи такого не було і нема. Максимум два центри впливу від держави, і то ненадовго, як за Віктора Ющенка.
Для всіх президентів було куди важливіше тримати баланс у відносинах не з політичними опонентами чи Верховною Радою, а олігархами. Проте жоден з них не досягнув такого впливу, як Ринат Ахметов. Він зумів побудувати не просто бізнес-імперію, а систему, яка диктує умови державі, може створити кризу чи стати головним благодійником.
Дуже примітивно вважати, що його «вотчина» – це тільки Донбас і він багато втратив від війни. Так, втрати були, але це далеко не катастрофа. Війна просто змусила його діяти по-іншому, зокрема нарощувати вплив на державну систему влади.
Більшість олігархів не готові йти у протистоянні з владою до кінця, вони розуміють, що система сильніша за них. Вони виграють ситуативні бої корупційним шляхом, але не мають можливості чи навіть бажання брати під контроль навіть частину країни. Ахметов не тільки готовий впливати чи контролювати, він протиставляє себе державі та українцям.
Головний актив Ахметова
Можна з різного боку дивитись на рейтинг Forbes і рахувати активи Рината Леонідовича, але це велика омана, оскільки до уваги береться потенційна вартість, а не реальна, не враховуються кредити. Це працювало б у країнах Заходу.
В Україні для Ахметова головним активом підприємств є люди – понад 160 тисяч працівників його заводів та компаній. Якщо врахувати, що одна людина в середньому представляє сім’ю з чотирьох осіб, то його людський актив – понад 640 тисяч українців. Також можна додати економічний ефект від діяльності його підприємств та сплати податків у громадах.
Коли влада почне тиснути на нього, то ці люди стануть розмінною монетою. Якщо згадувати Донбас, то саме так було в середині 1990-х, коли шахтарів використовували для політичної боротьби, яка завершувалася для олігархів зароблянням мільйонів доларів.
Якби активи Ахметова були такі цінні, як пише Forbes, то він би щороку отримував пропозиції про купівлю. 7,6 млрд активів нічого не варті за наявності 6,5 млрд кредитів.
Тому єдиний і стабільний дохід він отримує шляхом політичної корупції, схем та тиску на Україну і її енергетичну систему. Він не модернізує виробництво, не дбає про екологію, він просто заробляє.
У тому, що люди та громади стали його заручниками, велика провина влади. Жодне керівництво країни не змогло реформувати енергетичний сектор, розвинути економіку, щоб люди мали альтернативу роботі на підприємствах Ахметова.
Опозиція – це добре, але…
Якщо влада не має ефективної опозиції, то це проблема, бо держава позбувається додаткового драйвера розвитку, втрачає ефективність чи й узагалі починає деградувати. Опозиція потрібна як стимул владі працювати, альтернатива для виборців та противага в політичній боротьбі.
На жаль, в українській політиці немає повноцінної опозиції, але чи варто вітати будь-які спроби її створення? Радше ні, ніж так. Тому що бажання Ахметова профінансувати всіх політиків, які бодай трішки косо дивляться в бік влади, сформувати з них опозиційну силу лише знищує українську політику. Усе те, що відбувається на його каналах – це не опозиція і не має з нею нічого спільного. Це бажання однієї людини купити якомога більше політиків, щоб за їхньою допомогою впливати на ситуацію в країні та заробляти гроші на черговий дорогий маєток за кордоном. Опозиція має показувати себе у стінах парламенту: від засідань Ради до роботи в комітетах.
Насправді Ахметов не формує політичної конкуренції, він її знищує. Політична система має розвиватись, а не ставати залежною від когось одного. Скупивши всіх політиків, що не у владі, він грає «договірняк», а не формує нову візію чи політику.
Ахметов дбає про людей
Можна тішитись його готовності закупити карети швидкої допомоги, допомагати переселенцям та фінансувати велику кількість соціальних проєктів. Але це тільки піар. Реальна його суть проявилась 2014 року в Донецькій області, коли його люди співпрацювали з окупантами, а він фактично самоусунувся від розв'язання проблем. Для нього мали значення тільки гроші та вплив, а не цілісність країни. Так само пізніше, у час криз, виник Роттердам+, за який заплатили ми з вами. І тепер, у час енергетичної кризи, він знову шантажує державу. Але держава – це не Порошенко чи Зеленський, це всі українці.
Зеленський гірший за Ахметова?
Проблема відносин Зеленського та Ахметова лежить далеко за межами їхньої політичної боротьби та бізнес-інтересів різних груп. Тут абсолютно не має значення те, який Зеленський – хороший, поганий, злий, добрий, компетентний чи ні. Його обрали люди на чесних виборах, а 2024 року зможуть поміняти. Ахметова ніхто не обирав, він сам взяв повноваження, не несе за них відповідальності і змінити його волевиявленням не вдасться. Він, навпаки, впливає на волевиявлення людей, купує політиків та диктує нам умови вибору.