- Стандартную, только не ложите одну капусту! И без лука. – Сухо, аж трохи нервово кинув чоловік переді мною, замовляючи шаурму.
- Хорошо… - автоматично відповів йому кухар –азербайджанець, і прийнявся за роботу.
- 23 гривни с Вас.
- Спасибо. – відповів чоловік і відійшовши прийнявся їсти.
- Доброго дня! Не можу пройти мимо Вашої шаурми! Зробіть, будь ласка, стандартну. – сказав ввічливо, і приязно я. Його шаурма мені справді подобається, і бува не минаю інколи.)
- Доброго і Вам! Зробимо! – відповів пожвавівши кухар, і взявся готувати мені.
- Лук ложить? – запитав він через хвильку роботи.
- Що? – запитав я. Я справді його не розчув спочатку.
- А, вибачте, цибулю Вам додавати? – посміхаючись, старанною українською, хоч і з акцентом, запитав азербайджанець.
- А, так! – смішно, одначе вийшло.))) Він знову зробив мені класну шаурму, смачну і велику.
- Будь ласка! – віддаючи сказав кухар.
- Дякую, щиро! – віддав я гроші, взяв шаурму і пішов.
- Это Ваш знакомый? – запитав той перший чоловік, дожовуючи свою шаурму.
- Хто, кухар? Та ні…
- А че ж он Вам такую шаурму сделал большую, по блату?) – ніби то жартома продовжив чоловік.
- Хм…, а Ви поговоріть з ним наступного разу, як з Людиною, може і Вам по блату зробить?…)
P.S. Ми з Вами ніби то існуємо у двох світах одночасно. Один цинічний, підступний, зневірений, брехливий і сірий. Другий, щирий, з любов'ю, повагою і добром.) Звичайно, не все залежить лише від нас, та здебільшого, в якому світі бути – це, все ж таки наш ВЛАСНИЙ вибір.