Беручи до рук «Квіткову антологію», мимоволі згадую «Сновиди. Сни українських письменників», чи «М’якуш» – антологію сучасної української смакової поезії, чи «Письменники про футбол»…
Словом, багато чого вже понавигадували наші літературні світила, але упорядникам рецензованої книги Уляні Шарпе та Василеві Карп’юку, певне, хотілося бути найхитрішими, тож вони й зробили вельми презентабельне «два в одному»: книжка віршів і букет квітів під однією обкладинкою, та ще й за одні гроші. Подарунок, погодьтеся, оригінальний. І не тільки.
Найкращим є букет із ретельно відібраних рослин та складений в одне ціле вмілим флористом. Недарма вибагливі японці так високо підносять мистецтво ікебана. То за яким принципом добирали квіти для цього видання? В антології подано широке коло українських поетів – від класиків з підручника літератури (свята трійця: Шевченко, Франко, Українка, також Вінграновський, Антонич, Тичина) до класиків нині живучих (Герасим’юк, Голобородько, Андрухович), а також відомих і маловідомих сучасних поетів молодшого покоління. Букет, у якому зібрано все: від фіалок, аж до троянд і лілій. Мистецтво ікебана цілком виявилося тут у добиранні квітів, але навряд чи у їх композиції – послідовність розміщення авторів відповідає абетці. З іншого боку, такий нібито строгий і прагматичний порядок виявився досить виграшним, позаяк є нейтральним до смакових вподобань потенційного читача. З іншого боку, для скептиків, що упереджено вважатимуть антологію такою собі книжечкою з віршиками про квіточки, – книга відкривається текстами Андрусяка, Антонича та Андруховича. З буквою «А» в українській поезії, як бачимо, все гаразд, та ще й Андрухович знову поряд зі своїм Антоничем, що мало би віщувати книзі успішну карму. Якщо бути ще точнішим, то першим віршем у книзі є епіграф за Василем Голобородьком:
Але виходить у сад квітникар,
піднімає тінь, прикладає до уст –
вона червоніє і стає трояндою.
Слова, що можуть бути символом народження квітки скромністю, сором’язливістю, є своєрідним написом на воротах до якогось містичного світу, як то часто трапляється у казках. Мимоволі згадався інший Голобородьків вірш, як словесне вивищення німої квіткової суті над недосконалою суттю людини.
Цю воду я нікому не несу,
і якщо я зустріну дорогою
чоловіка, що вмиратиме від спраги,
я не віддам йому й краплі,
бо цю воду я несу —
поливати квіти.
В антології знаходимо багато давно знайомого і навіть канонічного: «Лілея» (Шевченко), «Хор лісових дзвіночків» (Тичина), «Жоржина» (Вінграновський), «Конвалія» (Леся Українка). Трохи засмутило, між іншим, що відсутній тут вірш Василя Стуса «Колимські конвалії, будьте для Валі».
Зустрічаємо в антології також багато вельми цікавих молодих поетів. Аби не бути голослівним, наведу як приклад рядки Мирослава Лаюка:
тут де латаття вночі не гасне
де рибам сниться синя коловерть
тут зринає краса яка не прекрасна
яка взагалі не краса а смерть
Не можу не вказати також на Любомира Стрингалюка – цікавого, але маловідомого поета, чиє ім’я вперше зазвучало в нашій літературі ще в дев’яностих.
дощ падати перехотів
коли запахла матіола.
зробилось тривожно.
так буває…
Тобто кожен тут знайде щось собі до вподоби. До речі, книжка вийшла під двома різними обкладинками: «дорослою» і «дитячою», що також до теми смаку і особливо до теми подарунку. Помітно, що видавництво прагнуло зробити книжку, яка би усім сподобалась, «з якою приємно бути» (з обкладинки).
Важливою відмінністю «Квіткової антології» від видань, перелічених на початку рецензії, є протяжність від творів класичної літератури аж до наймолодшої сучасної, тоді як згадані вже найближчі родичі цієї книжки обмежуються переважно останньою «віковою групою».
Чи є найкраща пора року для квітів? Одні цвітуть навесні, інші восени, а деякі хатні – навіть взимку. А якщо це букет вишуканих віршів, то він прикрашатиме книжкову полицю увесь рік. Тож варто визнати оригінальність такого видання, що може стати добрим подарунком і ближньому, і собі коханому. Залишилось процитувати вірш Любові Якимчук, якою й завершується антологія.
це була пора року, коли зацвітають білі хатні рослини –
шурхітливо розкривають свої сторінкові пелюстки
та засідають за читання…
Квіткова антологія. Упорядники: Уляна Шарпе та Василь Карп’юк. Брустурів: Дискурсус, - 172 с.