Для порятунку дворічної Євгенії, яка з мамою переїхала з окупованого Луганська до Львова, за неповних три місяці зібрали 129 тисяч євро.
Доньці потрібна трансплантація печінки
Випробування на долю Вероніки Лубянцевої, маму Євгенії, сипалися одне за одним, і такі, що не кожна жінка їх витримає. Чоловік пішов, навіть не дочекавшись народження донечки. Луганськ, звідки жінка родом, опинився у зоні АТО, тож після народження дитини мусила залишити дім і шукати спокійнішого місяця. А тут ще й доньці поставили грізний діагноз: атрезія жовчних шляхів. Тобто, вроджена патологія, при якій жовчовивідні шляхи або відсутні, або порушено їх прохідність. І врятувати її могла лише трансплантація печінки. А дівчинці на той час було всього три тижні.
«Донька народилася з вагою 3 кг і за три тижні поправилася на 500 г, - каже мама. – Добре їла, набирала вагу. І раптом все змінилося, дитина пожовтіла. Медсестра, яка прийшла провідати, сказала, що то жовтушка, порадила побільше гуляти на сонці і все минеться», - каже Вероніка.
Та не минулося. У Євгенії піднялася висока температура й «швидка» відвезла її до лікарні, де у відділення патології новонароджених мамі й озвучили невтішний діагноз.
Вероніка, не гаючи часу, поїхала до Києва.
«Місяць ми лікувалися в столичному «ОХМАТДИТі», - розповідає мати. – Лікарі не повірили діагнозу колег з Луганська, все перевіряли заново. Думали спершу, може, це гепатит, ще якесь захворювання печінки. А я про себе думала, нехай буде будь-яка хвороба, але та, яку можна вилікувати медикаментами, бо трансплантація печінки, та ще й за кордоном, це мені видавалося чимось нереальним».
З результатами обстежень на МРТ Вероніка пішла на консультацію до фахівців Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова. Ті, проаналізувавши результати обстежень, лише підтвердили невтішний вердикт: трансплантації не уникнути.
«Операція Касаї (створення анастомозу (з'єднання) між печінкою і кишечником, яке б могло допомогти донечці ще якийсь час протриматися) вашій дитині не допоможе. Ідіть додому, набирайте вагу й готуйтеся до трансплантації, сказали мені», - ділиться мати.
За кордоном є чимало клінік, в яких проводять пересадку печінки дітям, але вони повинні мати вік не менше 6 місяців і вагу, як мінімум, 6-8 кг.
А Євгенії на той час було лише два місяці і вона, здавалося, зупинилася у розвитку: не набирала вагу, не росла. Як їй дожити до півроку?
У розпачі Вероніка зателефонувала подрузі, яка на той час працювала в Данії. І після цієї розмови чорна смуга у її житті почала поступово змінюватися на білу.
Євгенія після трансплантації
«Бери квиток і приїжджай до Львова»
Подрузі в Данії якимось чином вдалося вийти на керівника благодійного фонду, яким допомагає дітям з такою ж патологією. А він знав дитячого хірурга зі Львова Галину Василівну Курило, завідувачку 11 хірургії міської дитячої лікарні (на вул. П. Орлика), де лікують діток з вродженими патологіями печінки, зателефонував їй і розповів ситуацію.
Вероніка подзвонила Галині Василівні, аби зрозуміти, що має робити далі. Зачитала результати аналізів, обстежень й у відповідь почула: «Бери квитки на поїзд і приїжджай до Львова».
Невдовзі Вероніка з донечкою зустрілися з хірургом. Мама повідомила про те, що сказали у Києві, що операція Касаї не допоможе.
«А давай пробувати», - почула у відповідь.
Євгенію прооперували.
«Операція розпочалася о 10-й ранку і закінчилася десь біля 8-ї вечора, - каже Вероніка. - До операції донечка була жовта-жовта, а коли о 10-й вечора я заглянувала в реанімацію, донечка вже побіліла. І це вселило в мені надію, що моя Женька подолає ту страшну хворобу», - каже Вероніка.
Євгенії постійно потрібні були дороговартісні ліки, які мати-переселенка просто не мала за що купити. Грошей, які держава виплачувала на дитину й як переселенцям, не завжди вистачало навіть на найнеобхідніше. Тож ліками Євгенію постійно забезпечував благодійний фонд «Крила надії». Щомісяця дитині потрібно було ліків на 5-6 тис. грн.
Операція, яку дівчинці зробили у Львові, допомогла їй протриматися рік і чотири місяці. А тоді почалися проблеми, а точніше, раз у раз виникали шлунково-кишкові кровотечі.
«Не знаю, щоб ми робили, якби не наш лікар Галина Василівна , - каже Вероніка. - Вона не один раз витягувала нас з лещат смерті. Були випадки, коли зупиняли кровотечу і заодно зупинялося серце. Нам постійно потрібні були дороговартісні ліки. На одну крапельницю – 1-1,5 тис. грн. А їх треба було ставити доволі часто. Але і тут нас виручав БФ «Крила надії».
Далі відкладати трансплантацію було неможливо. Вероніка показала фото донечки у той час, на які без сліз неможливо дивитися. У свої рік і 6 місяців вона виглядала, як немовля, а животик дівчинки, мабуть, утричі був більший за неї саму. Печінка зовсім не працювала.
І віддасться вам сторицею
Клінік, де дітям проводять пересадку печінки, у Європі чимало. Але таким маленьким діткам роблять лише у Бельгії, у клініці Сент-Люк. Вероніку з донечкою погодилися прийняти у клініці, донором для маленької мала стати мама. Але на операцію потрібні були гроші, причому немалі.
«Сама операція коштує 107 тис. Євро. Плюс потрібні були гроші на виготовлення закордонних паспортів, відкриття віз, авіаквитки, проживання, харчування за кордоном. У мене - жодних заощаджень. І знову виручив благодійний фонд, який звернувся до небайдужих людей з проханням допомогти врятувати мою донечку. Збір коштів розпочався у розпал літніх відпусток, коли багато людей відпочивало чи потратило гроші на відпочинок, тож потрібна сума ніяк не назбирувалася», - згадує Вероніка.
А час підганяв. Маленькій Євгенії ставало все гірше.
Сестра Вероніки до декретної відпустки працювала у « Першій приватній броварні» й друзі порадили написати листа-прохання на ім'я її засновника Андрія Мацоли. Написали й через деякий час працівники служби безпеки компанії навідалися в лікарню, поговорили з хірургом, з мамою дівчинки і невдовзі було прийнято рішення: повністю оплатити операцію Євгенії - 107 тис. євро. Через два тижні гроші були на рахунку клініки. Решту грошей, понад 20 тис. євро (на переліт, проживання, харчування) пожертвували небайдужі люди.
У Бельгію Євгенію з мамою супроводжувала дитячий хірург Галина Курило. Дівчинка була геть ослаблена кровотечами, що виникали все частіше. У Бельгії вони продовжилися. Під час обстежень з'ясувалося, що легені також залиті кров'ю. Дитину перевели на штучну вентиляцію легень.
У закордонній клініці Євгенія провела два місяці, поки її витягували з важкого стану і готували до трансплантації. І за пожертви, які давали люди на порятунок Євгенії, Вероніка дуже вдячна, адже саме вони дозволили їй протриматися отих два місяці до операції і ще певний час після неї.Один день проживання в готелі при клініці коштує 40 євро, а один день перебування у клініці – 1000 євро.
Євгенія після операції мандрує Львовом
Донором для доньки була її мама Вероніка. Тож перед трансплантацією вона хвилювалася, хто доглядатиме донечку, поки вона буде в реанімації. Мама не зможе, бо їй не відкрили візу, рідних, знайомих у Бельгії не було.
Знову виручила подруга, у якої, на щастя, була віза й вона прилетіла у Бельгію.
У Вероніки забрали ліву долю печінки, 370 г, й пересадили доньці.
Після операції організм дівчинки швидко надолужує згаяний час
«Коли я після наркозу відкрила очі, то першою, кого побачила, була наш хірург зі Львова, Галина Василівна. Вона повідомила, що операція пройшла успішно, доньку вже скоро перевезуть в реанімацію. Буквально на другий день після трансплантації подруга показала фото, на якому донечка вже гралася іграшками, усміхалася», - каже Вероніка.
Після пересадки печінки у житті дівчинки сталися круті зміни. Організм, який через хворобу відставав у розвитку, почав швидко надолужувати згаєне. Євгенія росла, набирала вагу. Зараз вона важить 12 кг. У неї полізли одночасно майже всі зуби. Дівчинка безупину щось радісно щебече, бігає, усміхається, радіє життю.
Двічі на рік Вероніка їздить до Бельгії на контроль. Перший раз були у червні. Результатами обстежень бельгійські медики залишилися задоволеними. Наступний візит – у грудні. Якщо і цього разу все буде добре, то лікарі дозволять показати маленьку вже через рік.
Вероніка винаймає помешкання неподалік міської дитячої лікарні, бо наразі не уявляє життя без порад Галини Василівни Курило. Бабуся Євгенії з Києва також переїхала до Львова. Повернутися додому, в Луганськ, наразі неможливо. Львів подарував молодій мамі віру в людей, в їхню щирість, безкориснійсть, тож наразі житимуть тут.
« І у Вероніки, і у її донечки все буде добре, - сказала ZAXID.NET директор благодійного фонду «Крила надії» Наталія Ліпська. - Діток, яких врятували на пожертви небайдужих людей у нас дуже багато, як багато і тих, хто такої підтримки потребує».
*На титульному фото - Вероніка і її донька Євгенія після операції