12 червня учетверте стартує Alfa Jazz Fest. ZAXID.NET попросив творчого куратора фестивалю Олексія Когана розповісти про особливості цьогорічної програми фесту.
В чому особливості цьогорічної програми? У чому її відмінність від попередніх років?
В першу чергу ми прагнемо показати, наскільки різноманітною є джазова музика. Крім того ми хотіли показати українських виконавців.
Цього року, на відміну від минулого, ми намагалися представити тих, хто став популярним за межами України.
Таким чином ми отримали молоду українську зірку, одесита Вадима Неселовський, який працює в Німеччині та США. Також будуть кияни Ілля Алабужев та Андрій Прозоров, які зараз навчаються в Австрії і будуть грати в україно-австрійському складі.
Також виступатиме Григорій Немировський, який живе у Німеччині, трубач, який зібрав інтернаціональний склад.
Загалом я прихильник інтеграції, створення інтернаціональних колективів. Мені здається, що це дуже цікаво
За яким принципом поділені майданчики?
Ми зробили так, щоб на площі Ринок була енергійніша музика, біля палацу Потоцьких більш камерна. Кожна сцена матиме своїх глядачів.
Переконаний, що у Львові в ці дні буде багато людей, які не чули нічого про фестиваль. Але вони почують музику, зупиняться і відсотків 70 залишаться.
Але багато людей з цілої України їде спеціально на фестиваль…
Їдуть з усієї України, з Білорусі, з Польщі, адже багато музикантів, яких ми показуємо тут, багато років не виступали в Європі. Наприклад минулого року нам вдалося запросити Чарлі Гейдена. Він сильно хворів, але приїхав і дав просто незбутній концерт. Як на мене один із найкращих за усі роки.
Чого досяг фестиваль за роки свого існування?
Є багато європейських фестивалів, в яких є чому вчитися, вони мають історію 40-50-60 років.
Alfa Jazz Fest має лише три роки, але вже на другий фестиваль приїздили представники каналу Mezzo, на третій рік транслювали три концерти зі Львова. Це можна вважати українським досягненням. Цього року вони зніматимуть теж.
Також я щойно отримав новий примірник найвпливовішого джазового видання Jazztimes. У травневому номері можна прочитати про Alfa Jazz Fest.
Чи були цього року проблеми із організицією фестивалю з огляду на події в Україні?
Звичайно, були ті, хто побоявся приїхати до нас цього року. Проте, як кажуть англійці, тимчасові невдачі краще тимчасових удач.
І багато таких було?
Відмовились деякі люди. І я розумію менеджерів, які уникають ризиків. Хтось боїтся в силу характеру і ми ніяк не можемо на це вплінути.
Люди самі приймають рішення, тим більше, що джаз це музика вільних людей, або людей які хочуть бути вільними.
Більшість рок-музикантів відмовились їхати в Україну. Я так розумію, джазові музиканти хоробріші?
Мені здається, справа переважно не в музикантах. Вирішує менеджмент, який має прораховувати ситуацію. Проте є й інакші ситуації: наприклад, в Києві ми робили концерт Марка Рібо, видатного гітариста, який сказав: “Я підтримую Україну і я хочу саме зараз приїхати. Мені було б нецікаво приїхати в інший момент”. Не знаю, чи це хоробрість. Просто існують різні люди.
Наскільки ваші власні вподобання впливають на формування програми?
Це провокаційне запитання. Я люблю всіх музикантів і користуюсь гаслом “кожен грає і співає як уміє”. Хай люди самі обирають. На фестивалі завжди є можливість вибору. Мені здається, це і є найбільшим досягненням фестивалю.
А що є найбільшим недоліком?
Найбільший мінус будь-якого фестивалю, це фіксований термін. Дуже важко протягом трьох днів привезти тих, кого би хотілося. Дехто може сказати: “От у вас фестиваль 12-15, а ми можемо 16-17”. Так буває.
З якими суто львівськими викликами вам доводиться зіштовхуватись?
Ну цього року ви самі знаєте, що відбувається і ми до цього готові. Кожен має право на власну думку. Просто свої думки можна висловлювати по різному. Ось і все.
На що би ви в першу чергу порадили звернути увагу?
На музику. І почути себе самого.
А що обрати тим, хто не може охопити весь фестиваль?
Звичайно, на фестивалях, які проходять на різних сценах, буває таке, що всього не можна почути. Але ми подбали про те, щоб втрати були мінімальними. Якщо маєте ноги і маєте натхнення, можете встигнути практично всюду.
Тим більше, Львів є прекрасним містом для фестивалю, тут все є: локації, компактність, архітектура, присмак міста як такого. І навіть близкість до європейських кордонів.
Колись, за радянських часів, я приїздив до Львова, щоб писати на відеокасети виступи провідних музикантів, які транслювало польське телебачення. Були і таке.
Яким чином на джазовий фестиваль потрапила прекрасна, проте хіп-хоп група “Бумбокс”?
А що у цьому поганого? Це була моя ідея. Я багато подорожував європейськими фестивалями і можу поставити вам зустрічне запитання: що робить Yes чи Jethro Tull на фестивалі у Монтре?
“Бумбокс” – це стаття українського культурного експорту і не показати таку групу було би неправильним.
Мені Андрій Хливнюк казав: “Що ми будемо там робити?”. Я відповів: “Те, що й завжди на своїх концертах, будете тішити публіку”.
Джамала теж має до джазу таке собі відношення, але коли вона виступала минулого року, то було стільки людей, що більшість навіть не помістилася на площі.
Цього року наші звуковики навіть ставлять додаткову техніку, щоб до людей нормально доходив звук.
Так колись було і на київському фестивалі, коли я запросив Святослава Вакарчука з програмою “Вночі”, камерний оркестр та джазових музикантах.
У залі були всі: і шанувальники камерних оркестрів, і екзальтовані дівчатка, шанувальниці “Океану Ельзи”.
І завдяки цьому люди побачили прекрасних джазових музикантів, яких не знали.
Це спроба “підтягнути” додаткову публіку чи джазова свобода?
В джазі нічого не треба робити навмисне. Фестиваль має показати, що джаз може бути яким завгодно. Тим більше є тенденція змішувати різні напрямки музики. Зараз рок-музиканти можуть грати симфонії, народники – рок, а джазови музиканти – класику.
Джазова музика сьогодні руйнує кордони. Так що замість того, щоб класифікувати музику, потрібно шукати в ній щось своє.