Е-квиток у Львові і «рускій мір» Олега Берези

Цього тижня у соцмережах деякі політично заангажовані дописувачі встигли поховати процес впровадження е-квитка у Львові. Причиною таких маніпулятивних висновків стало звільнення відповідального за впровадження е-квитка працівника Львівської міської ради Сергія Журбенка. Цій незначній події присвятив свій допис депутат ЛМР та керівник «Львівоблавтодору» Олег Береза. Після лементу з приводу звільнення Журбенка він раптом вирішив згадати про мою скромну персону і назвати мене «виходцем із руского міра».

Після цього я вирішив розвіяти всі спекуляції навколо передчасного поховання е-квитка у Львові. Я вимушений пролити світло не лише на сумнівну поведінку Сергія Журбенка на посаді очільника відділу з впровадження е-квитка в нашому місті, а й на деякі підозрілі рішення Олега Берези в період, коли він очолював ЛКП «Львівелектротранс».

І хочу публічно наголосили – Крим це не «рускій мір», як стверджує Олег Береза. Крим – це Україна, і він обов’язково повернеться з-під окупації.

Водночас хочу пролити світло на ситуацію, яка склалася з впровадженням е-квитка у Львові. Навколо теми е-квитка у Львові з першого дня вирує багато дискусій та прогнозів, експерти та громада гучно реагують на чергові новини та за традицією ярликують їх відповідно до очікувань більш активної частини дописувачів.

Офіційну інформацію про перебіг реалізації проекту ми неодноразово висвітлювали під час прес-конференція міської ради та ефірах львівських ЗМІ, принаймні протягом 2018, коли я долучився до проекту і дотепер та, звісно, в межах та нормах, що не суперечать законодавству.

Безперечними маркерами того, що впровадження е-квитка з площини підготовки та дискусій переходить безпосередньо до впровадження є дві дати - 16 грудня 2019 визначення переможця тендеру на електронний квиток та 12 березня 2020 підписання договору з консорціумом Mikroelektronika та SoftServe на виконання робіт з впровадження е-квитка у Львові.

Наступним етапом передбачено погодження всіх технічних специфікацій, яке мало тривати до трьох місяців, після якого за графіком має розпочатися виготовлення обладнання і встановлення їх на автобуси. Чому цей етап затягується та який стан речей сьогодні детальніше розповідаємо у відео.