Доки ж ви будете знущатися зі своєї Тимошенко? – напівжартома, напівсерйозно запитав мене польський бізнесмен Анджей, з котрим мене доля хмільного випадку звела за одним столиком на фуршеті.
Частували організатори XXІІ Економічного форуму у польській Криниці. Для завсідників цього щорічного заходу важко було не зауважити, що кошти на його організацію щоразу зростають. Цьогоріч форумне містечко оточили турнікетами, при вході охоронці перевіряли акредитаційні картки, зате у самому містечку панував майже комунізм: кафе безплатно пригощали кавою, чаєм і тістечками; на літніх майданчиках розносили халявне пиво, територією гонорово дефілювали довгоногі кралі у фірмових одностроях, пригощаючи присутніх цукерками і енергетичними напоями.
- Польща конче прагне, аби Криниця стала «Східним Давосом», – пояснив мені Анджей. І знову за своє:
- То чому ж ви не зуміли захистити Тимошенко?
- Та, ну… розумієш…
- Не розумію, її ж підтримувала половина країни. Де та половина ділася? Слабаки ви!
І важко було не погодитися. Бо ж з ув’язненням лідера опозиції ми не просто позбулися людини, особистості, політика. Ми втратили зовнішньополітичні перспективи, довіру західного світу.
- Ти хоч розумієш, що допоки Юля буде за ґратами, європейської інтеграції вам не бачити як власної потилиці? – риторично запитував мене за гальбою пива мій давній знайомий журналіст Войцех.
- Я-то розумію, от наша влада, очевидячки, ніяк цього не усвідомить. Або ж, навпаки, розуміє це занадто добре, тому й грає вар’ята.
На Форумі саме проходила дискусійна панель під назвою «Угода про асоціацію України з ЄС. Чи стратегічно партнерство досі залишається реальним?» Радше залишилося реальним десь у далекому минулому - подумалося.
Тема України, української євроінтеграції регулярно стає предметом дискусій на Економічному Форумі у Криниці. Змінюється лише тональність. Ще кілька років про це говорили з оптимізмом, з піднесенням, майже натхненно. Нині ж навіть найпалкіші європейські адвокати України промовляють до залу кволо, похмуро. Після таких панелей навіть в оптимістів пропадає будь-яка надія.
- Але ми досі сподіваємося на те, що Україна стане повноправним членом європейської сім’ї, – переконує присутніх віце-спікер польського Сейму Цезарі Ґрабарчик, – ми тримаємо кулаки за перемогу проєвропейських сил на українських парламентських виборах!
- І чого ви так вчепилися до тієї Тимошенко? Невже немає інших проблем? – вже за кавою намагаюся я з’ясувати у знайомого депутата Польського Сейму.
- А Ви що, не розумієте? Справа ж не в Юлі, а в системі, котра поглинає політиків. Адже тепер чинна влада не дозволить себе змінити.
- Ну, те, що вони зубами за владу триматимуться, зрозуміло, але причому тут екс-прем’єрка?
- Та при тому, що Янукович спалює таким чином усі мости. Щойно він програє, як опиниться на її місці. А відтак сподіватися на якісь хоч трохи чесні вибори, на дотримання демократичної процедури вже не варто.
Та ми не особливо й сподіваємося. Зрештою, як і на виграш проєвропейських сил в Україні. Підкреслю: не опозиційних, а саме проєвропейських. Тобто сподіваємося, але без надії. Така вже в національна риса: Contra spem spero!