Більше сорока останків жертв комуністичного режиму відкопали поблизу Замарстинівського кладовища. Там на таємному цвинтарі у 1940-50 рр. ховали в’язнів Пересильної тюрми, яка була на території тепер вже меморіального комплексу «Територія терору». Ці люди померли лише за те, що були українцями. Простих селян комуністична влада заарештовувала без кримінальних справ та розслідування. Перевозили в пересильну тюрму, а потім ешелонами відправляли у табори в Сибір.
На території приватної ділянки, копнувши метр углиб, історики тільки у цих кількох ямах знайшли більше сорока скелетів. Усі ці люди – в’язні Пересильної тюрми №25. У ями скидали останки будь-як. Зараз фахівці роблять зачистку.
«Ми ексгумуємо верхній шар і добираємося до нижнього шару. Але там 100% має бути ще. І пізніше ми таким самим методом зачищаємо до того періоду, аж поки не натрапимо на материковий шар», – розповів спеціаліст меморіально-пошукового підприємства «Доля» Михайло Возняк.
Це вже третій етап розкопок. Меморіально-пошукове підприємство «Доля» почало їх у 2013 році. За два попередні сезони тут виявили 511 останків. На цьому місці, припускають, є не менше двохсот. Здебільшого люди гинули від голоду та холоду.
«Попередні роки ми буквально на декількох останках бачили елементи насильницької смерті. Це переламана черепна коробка. Це кульові отвори, але це були винятки. Здебільшого це люди, які не могли витримати цих умов. Це малолітні діти, є жінки, старші люди», – каже заступник директора комунального підприємства «Доля» Ярослав Онищук.
На цих скелетах є сліди трепанації черепа та ампутації кінцівок. Тож фахівці припускають: на трупах могли навчатися студенти медики. Вказати імена загиблих неможливо, списки знищували.
«Минулі роки ми бачили останки священиків. Бо були останки ряс, були інші обрядові речі з ними, останки монахинь були. Також там були вервички. Якщо вірити тій інформації, що ми зібрали, що під поховання цього таємного цвинтаря було виділено більш, ніж 2 га землі, тоді тут є останки тисячі і фактично проідентифікувати їх майже не реально», – пояснив в.о. директора меморіального музею «Територія терору» Володимир Довжинський.
Таємний цвинтар мали приєднати до існуючого. Але так цього і не зробили. Тож за парканами цієї ділянки також можуть бути останки. 60-річному Ігорю Ковальчуку ще тесть розповідав про ті події. Чоловік не проти розкопок у себе на ділянці.
«Ну, якби щось знайшли, то чом би не дав», – каже пан Ігор.
Ексгумовані останки, як і попердні, складуть у домовини та перепоховають на Личаківському кладовищі.