З-за паркану військової частини 4114 на вул. Стрийській ніхто вже не кидає світло-шумові гранати, як це було 18 лютого, БТР не таранить ворота, немає барикад і наметів. Сьогодні, 6 березня, сюди люб’язно запросили журналістів, щоб зсередини показати згарище. Командири божаться, що вірні народу, а солдати на слова «Слава Україні!» відповідають «Героям Слава!». Ще місяць тому було не так...
Люди блокували частину з 19 січня до 19 лютого, а потім спалили. Тут згоріла одна казарма з семи, вояків перевели в резервну, що була призначена для призовників. А також до тла вигорів штаб частини і штаб Західного управління територіального командування внутрішніх військ. А це - службові приміщення, кабінети; згорів також клуб, бібліотека і склад з боєприпасами.
Зараз ВВшники знову охороняють порядок у 6 районах Львова, щоправда, поки що без зброї, але з спеціальними засобами, а також Самообороною. Зброю мають видати з недоторканого запасу на цьому тижні. В кожен екіпаж беруть по 2 чоловіків з Самооборони.
«Військовій частині завдано збитків приблизно на 100 млн грн. Відновлення залежить від держави. Своїми силами ми відремонтуємо КПП, медпункт і ті приміщення, що не дуже постраждали. Їх ми до літа зробимо. От вже запустили їдальню», - розповідає керівник частини 4114 полковник Валерій Смолов.
Зараз він люб’язно показує все журналістам, розповідає де і що вигоріло. А ще зовсім недавно, в один з блокувальних буднів, пан Смолов, взявши з собою кілька бійців, кинувся розбирати барикаду щоб виїхати в місто. Якби не активіст Андрій Породко, у конфлікті дійшло б до кровопролиття.
Збройний склад в частині горів ще дві доби після того, як загасили казарму і штаби. Зараз там працює прокуратура і комісія військових, які розбирають залишки зброї. «Я, як командир частини, зі всією відповідальністю заявляю, що вся зброя, яка була на території частини, є в наявності. Є облік. Зараз проводимо роботи з пошуку цієї зброї (у згорілому складі зброї, - ред.), 70% цієї зброї знайдено, вона не придатна для використання. Тут було до 3000 одиниць стрілецької зброї», - каже він.
Якщо прикинути на «хлопський розум», то 3000 одиниць зброї на частину, де служить близько 300 строковиків і ще з 200 контрактників -це значна кількість. Вхід в збройний склад нагадує вхід в печеру: все закоптилось і обгоріло. Збоку військові розбили намет і поставили бочку, все як на Майдані.
«Добре горить лакований паркет з частини. Перше ми його чистили, лакували, а тепер палимо і гріємось», - розповідає завгосп частини, що теж стоїть тут, біля бочки. «Тут все згоріло дуже швидко не тільки тому, що було дерев’яне перекриття, а тому що всередині перекриття був насипаний такий шутр для утеплення, яким колись в печах палили. От він і зробив своє», - каже він.
Всередині вигорілого корпусу видно небо... Ось тут був мій кабінет, розповів начальник квартирно-експлуатаційної служби, майор Іван Панош. На місці кабінету, оскільки це на третьому поверсі – провалля. «Ось на днях мали святкувати 90-річчя частини», - з докором, болем і жалем згадує він.
Попри те, що інфраструктура порушена, на весну тут очікують нового призову: «У травні очікуємо на поповнення. У нас два призови – від 100 до 120 солдатів», - каже керівник частини полковник Смолов.
На запитання журналістів, чи ніхто не звільнявся з частини впродовж і після цих подій, полковник відрубав: «Зрадників немає! Жодного рапорту за власним бажанням не було».
* * *
Мандруючи згарищем і казармами, примітно, що вояки доволі стривожені. Немає вже такої зверхності і впевненості в їхніх очах, як було у мирний період блокування, ну, власне кажучи, до пожежі. Охоче відгукуються на привітання «Слава Україні!», чого раніше також важко було від них добитись. У час блокування вояки «стріляли» в людей сигарети, а коли згоріла частина і їдальня перестала працювати, люди носили строковикам їжу.
Не обійшлось і без травм серед бійців. Тут постраждало 12 військовослужбовців: 2 офіцера, 4 контрактники і 6 строковиків.
«Найважча травма, це коли під час пожежі, солдат стрибав з третього поверху на матраци, бо вийти вже не було змоги - вогонь все заблокував, поки він рятував майно. Солдат зламав руку і травмував хребет. Зараз йому зробили операцію на хребті, вставили пластини, на даний час він вже ходить і проходить курс реабілітації у медичному шпиталі в Золочеві. В інших були дрібні травми, але всі вже в строю», - сказав полковник Смолов. «Дуже допоміг активіст Андрій Породко, він знайшов гроші цьому нашому військовослужбовцю на операцію», - додав полковник.
Після цього Смолов виділив бійця журналістам для спілкування, і коли ті почали розпитувати в нього, що той відчував під час штурму і чи готувались вони до оборони, полковник втрутився і сказав – «Не задавайте провокативних запитань! Ніхто тут до оборони не готувався, бо ми проти народу не воювали».
Провівши місяць, чергуючи і вдень і вночі навколо частини, і тепер, потрапивши всередину, і водночас тримаючи в голові всі спостережні пункти, барикади, що організували люди, мимоволі закрадається відчуття, що на тебе і зараз звідусіль хтось дивиться і ти наче в полоні. Моторошне, мабуть, відчуття, коли тебе штурмує і палить 10 тисяч розлючених людей в яких не можна стріляти.
За словами майора Олега Тіхого, двох хлопців, що гасили пожежу біля головної брами з даху казарми, підстрелили з травматичної зброї. «Одному поцілили в груди, добре що був в бронежилеті, а іншому в руку», - розповів він.
«За фактом виникнення пожежі в частині порушено кримінальне провадження. На той час (у ніч з 18 на 19 лютого) громада Львова була тут присутня, радикально налаштованих людей, за підрахунками, було до 400 чоловік. Вони наперед мали заготовлені коктейлі Молотова і навіть в разі перемовин готові були палити частину», - розповів Смолов.
На питання, що ж трапилось, чому все-таки вирішили вириватись з частини 18 лютого, Смолов сказав, що: «18 лютого о 18:00 до нас надійшла заявка від обласного управління УМВС на підсилення патрулювання об’єктів обласного управління УМВС і прокуратури». Слід додати, що прориватись почали о 21:30, а до того з активістами було погоджено - ніякого виїзду з частини не буде. Проривались агресивно, кидали поперед себе світло-шумові гранати одна з яких поранила дівчину в коліно.
* * *
У частині дуже сумують за клубом, кажуть, що то був один з найкращих клубів у Західному командуванні. Згоріла також і бібліотека. Питаю – книжки рятували? «Та які там книжки», - знизує плечима один з військових.
На кінець провели журналістську делегацію в пекарню, що вціліа. Тут, мовляв, найсмачніший хліб. Цим хлібом, командир частини підгодовував дітвору, що була на барикадах, і вони його дуже хвалили. От тепер і мені довелось скуштувати. На всю пекарню лунало Русское радіо, яке, побачивши гостей, працівники миттєво вимикнули. А й справді, хліб тут дуже смачний!
В частині кажуть, що багато львів’ян надають допомогу військовим. Дуже помагають бізнесмени, вони купили покривала, завезли обігрівачі, оргтехніку, папір, шкарпетки для особового складу. Також тут очікують допомоги від львівської мерії.
«Сьогодні з особовим складом йдемо в Оперний театр на оперетту «Летюча миша». Ну, а шо? Життя продовжується!», - резюмує підполковник Сергій Ховайло.
Богдан Головко, ZAXID.NET