Україна могла б придумати свого Мільйонера з Бібрки, Турки чи Добромиля. Історія розлучення Лілічки Підкопаєвої цілком підійшла б на нашу відповідь Дорозі змін. А Баріс Апрєль розповів би про нелегку долю нетрадиційно орієнтованих менів.
Світло оскарівського пацана маякує не усім покликаним. Лише соціально-стурбовані майбутнім планети Земля та політкоректні у всіх своїх вимірах індивіди отримують його на свої руки та полички.
Оскар-2009 став прикладом того, як перемагають ті, хто провітрилив розу кон'юнктурних вітрів і зірвав увесь банк. Стосовно інших нагородних процесій, лишається лише сподіватись на геній доктора Хауса, якому сценаристи дозволяють прояви сексизму та антисемітизму протягом уже 5-ти сезонів у цьому складному світі тотальної політкоректності та індивідуальної чемності.
Останніми криками моди стали: маркетингова увага до країн 3-го світу, як потенційних клієнтів (Мільйонер з нетрів), Голокост (Читець), голуба орієнтація (Мілк) + педофілія в одному флаконі (Сумнів). Трендовою струйою можна вважати псевдодокументал. Фільми Фрост/Ніксон, Мілк, Че Содерберга, та ж Гоморра - зняті відповідно з вищевказаними параметрами. Рейчел виходить заміж тішить око естетикою хоум-відео, ледве не за заповітами Трієрівської Догми.
Успіх Мільйонера з нетрів можна вважати авансом країнам, що так важко розвиваються. І в цьому академіків не важко зрозуміти. Після того, як вони ощасливили Оскаром усіх негрів (афроамериканців) в образі фігової гри Холлі Беррі у фільмі Бал монстрів, настала черга й лузерів з Мумбая. Транзитом Оскар осяяв своїм світлом усіх нетрадиційно-орієнтованих у Філадельфії та Горбатій горі. Оскар Шону Пенну за роль Мілка став дивним непорозумінням і вся гей-спільнота негайно має забакланити цей сопливо-кон'юнктурний фільм, якщо вони хочуть, щоб їх серйозно сприймали. Інакше, як за межі домашнього перегляду, просто кітчевий Мілк соромно випускати.
З Мільйонером ще могла позмагатись іронічна казочка Бенджамін Баттон від Фінчера зі сценаристом Фореста Гампа (тому між фільмами існує купа паралелей). Епічні традиції то, безперечно, добре, але потрібні нові ринки. Потрібне нове лаве. Тому Оскара взяла ще більш гіперболізована казочка про щастя, з не меншою іронією, яка ховається за фінішними танцями Мільйонера. Культовий статус фільму не світить, бо попси там вистачає дофіга, але як на хеппі-ендну байочку у період кризи - саме то. Перспективам Індії - величезна реклама. Місто Бога професійно загорнули у гламурний папірчик.
Реально-найкращим фільмом за усіма параметрами є фільм Рона Ховарда Фрост/Ніксон. Але він пролетів з огляду на факт обламування (у свій час) президентом Ніксоном демократичних ілюзій волелюбного народу США.
Оскар став тим, до чого так прагнули комуністи. Став останнім притулком для усіх гнаних і переслідуваних. Місцем, де хто був ніким, стає усім.
Тому шедевром оскарівської кон'юнктурки можна назвати фільм Сповідь про тяжку долю у далекому 1964 році стосунків священика та чорного хлопчика, який ще й натяково виявляється голубим. Ні Меріл Стріп, ні Філіп Сеймур Хоффман фільм театрального режисера із допотопною кіномовою не рятують, і для ще кращого результату тре було хлопчика нагородити якоюсь невиліковною болячкою, третьою ногою чи 14-м пальцем.
Гідним побратимом Сповіді став фільм Читець, за який Кейт Вінслет й відхопила свого Оскара. Цей абсолютно переборщений і фальшивий фільм витягнула на таку нагороду лише благословенна тема Голокосту, яка й хлепнула закрити очі на бездарність від режисера псевдо-інтелектуальних Годин Вірджинії Вульф. В незачот Вінслет можна записати й театральну натягнутість фільму Сема Мендеса Дорога змін, який завдяки дурнуватому перекладу українських прокатників перетворився чомусь на Життя спочатку.
Найкраще відповідала номінації (Краща жіноча роль) Енн Хетевей у фільмі Рейчел виходить заміж, але оскільки сімейні та мультикультуральні цінності вже підтримали в Мільйонері, то нагорода полетіла на Титанік.
Хоча такі ж параметри дали змогу Пенелопі Круз отримати свою нагороду за стереотипні кривляння у проплаченій рекламі Барселони в достатньо нудному фільмі Вуді Алена Вікі Крістіна Барселона. Іспаномовна діаспора на півдні США - форева, Маріса Томей (Рестлер) - соррі.
На фінішній прямій, із ліхтариком на минулі сентименти, Оскара за найкращу чоловічу роль варто було б віддати Міккі Рурку в тому ж Рестлері. В реальному часі на неї мав більші шанси Френк Лангелла (Фрост/Ніксон). Але скільки б Роберт Дауні-молодший не обстьобував Пеннівського аутиста Сема в Tropic Thunder, цнотливі поцілуночки Мілка пішли на більше ура (з відомих усім причин). Самому ж Дауні-молодшому дорогу перейшов Хіт Леджер і тому тут без зайвих питань.
Екзотика країн 3-го світу рулить на своїх маркетингових просторах. Хоча Мільйонер з нетрів можна тільки що й показувати у Новорічну ніч замість Легкої долі іронії з парою, або як альтернативу Реальній Любові на Різдво. На знову переглянути піде хіба-що Фрост/Ніксон. Усе інше - попкорний баблгам з милими відхиленнями.
У світлі цих екзотичних тенденцій українська екзотика загалом крутиться навколо призу борделівського типу. Фільми: Eastern Promises Кроненберга, Квант Милосердя, Перевізник-3, Імпорт-Експорт Ульріха Зайдля - є яскравою рекламою можливостей українських бікс. Окремою стежиною стоїть фільмі Мадонни Бруд і мудрість з нелегкою долею українського пацика в Лондоні.
Але ж і Україна могла придумати свого Мільйонера з Бібрки, Турки чи Добромиля. Історія розлучення Лілічки Підкопаєвої цілком заканала б на українську відповідь Дорозі змін. Баріс Апрєль мілківейно б розповів про нелегку долю нетрадиційно орієнтованого мена чи істоти з невизначеним вектором сексуальності на Фабриці зірок.
У контексті виходу байопіка про репера з трагічною долею Ноторіуса (Notorious B.I.G.), якого вбили у 1997-му, щирі українці могли зняти байопік про простого хлопця з Макєєвки - Міхея (Сергій Крутіков). Про його підкорення вершин російського репу у складі культової пітерської банди Bad Balance. Про проект Михей и Джуманджи з хітовим альбомом «Сука-любовь» та трагічну смерть у 2002 році. Для жителів Західної України - фільм про Володимира Івасюка також був би не зайвим. Як і байопік про Квітку Цісик - українську відповідь географічним претензіям Everything Is Illuminated.
Свій Californication можна було б зняти за мотивами життя письменника Сергія Жадана, так схожого на Девіда Духовни в ролі письменника Френка Муді.
Але фантастика в нас на 35-му поверсі, тому для інших фантастів звучить Михей и Джуманджи «Сука-любовь».