Дональд Трамп вміє демонструвати електоральні дива. За останні десять років він уже двічі здійснював революцію в цій царині, перемігши на президентських виборах за вкрай негативних передумов. Зараз він має всі шанси реалізувати третю електоральну революцію, але в протилежний бік. Тобто радше антиреволюцію чи, правильніше, контрреволюцію. Щоправда, не зі собою коханим, а зі своєю партією. Республіканці на проміжних виборах, які відбудуться 3 листопада, мають усі шанси програти там, де, здавалося б, програти неможливо. Наприклад, у «суперчервоному», тобто суперреспубліканському Техасі. І це все завдяки Трампу. Чому? Зараз поясню.
Трампова соціологія
За усередненими даними провідних американських соціологічних служб, зокрема Silver Bulletin, рівень підтримки Дональда Трампа протягом його другого президентського терміну (з січня 2025 року до жовтня 2026 року) демонструє стійку тенденцію до зниження. Нагадаємо, що 20 січня 2025 року відбулася друга інавгурація Трампа, після якої він розпочав свою другу президентську каденцію з нейтральним балансом. Опитування Gallup та Reuters/Ipsos фіксували близько 47% схвалення його дій.
Проте доволі швидко рейтинг Трампа почав впевнено просідати. Причиною тоді ще були внутрішні чинники, як-от зростання вартості життя, незадоволення економічним курсом уряду, інфляційний тиск. Не останню роль тут зіграли безглузді тарифні війни Трампа з цілим світом. Протягом 2025 року його рейтинг впав до рівня 39–41%.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google28 лютого розпочалася війна в Ірані. Війна безславна і в багатьох аспектах програшна для США. Її наслідком стало перекриття головної нафтової артерії світу – Ормузької протоки. Що, звісно, спричинило стрімке зростання цін на нафту, а отже й на бензин, дизель та інші нафтопродукти.
Свіжі опитування, проведені на початку жовтня, засвідчили, що американці здебільшого негативно ставляться до іранської війни, яка, за обіцянками Трампа, мала бути блискавичною, а перетворилася на затяжну й надзвичайно витратну. За результатами опитування Reuters/Ipsos, 82% американців засудили війну, яку вважають Трамповою авантюрою. Рейтинг американського президента впав до історичного мінімуму – 34% в усереднених трекерах (і до 30% в окремому опитуванні Pew Research Center).
Республіканська катастрофа
Загалом Трампові все це байдуже. Соціологію він демонстративно зневажає (як і пресу). Попри напівконспірологічні розмови про ймовірну третю каденцію, Трамп навряд чи зважиться на ще одне балотування.
Зовсім інша справа – з Республіканською партією, яку чинний глава Білого дому тягне за собою у прірву. Саме зараз, за кілька тижнів до проміжних парламентських виборів, республіканці в США прямують до найважчої поразки за останні роки.
3 листопада американці обиратимуть конгресменів і сенаторів. І головне питання сьогодні не в тому, чи втратить партія Трампа Палату представників, а в тому, чи втратить вона ще й Сенат.
З нижньою палатою все більш-менш очікувано: це вже така давня американська традиція, що на проміжних виборах зазвичай перемагає партія, опозиційна до президента. Зараз там засідає 220 республіканців і 215 демократів. Для контролю над палатою, яку на цих виборах переобиратимуть повністю, достатньо диспонувати 218-ма мандатами. За попередніми прикидками, демократи зараз зможуть здобути від п’яти до двадцяти додаткових місць. Тут – усе зрозуміло й навряд чи щось перешкодить перемозі опозиції.
Але ось щодо Сенату, який 3 листопада переобиратимуть лише на третину, то республіканці донедавна були майже впевнені, що збережуть там цілковитий контроль. Але побачили свіжу соціологію і жахнулися: за усередненими треками результатів опитувань громадської думки, проведених різними соціологічними центрами серед зареєстрованих виборців, демократи випереджають республіканців аж на вісім відсоткових пунктів – 44% проти 36. Така цифра, за твердженням соціологів, вважається сенсаційною для США, де десятиліттями владу поділяють лише дві партії за. І все це, звісно, завдяки Трампові і його «мудрій і зваженій» внутрішній та зовнішній політиці.
Американські аналітики, які будують напередодні виборів прогнозні моделі на основі соціології, оцінюють шанси демократів здобути більшість у Палаті представників приблизно в 93%, а в Сенаті – приблизно в 75%. А ще на початку вересня прогноз щодо Сенату виглядав як паритетний – 50 на 50. Хоча й паритетний сценарій виглядав би вже певною сенсацією із врахуванням того факту, що більшість з третини штатів, де переобиратимуть сенаторів, належить до так званого «червоного поясу», де Трамп на виборах 2024 року перемагав з перевагою у двозначні відсотки.
І це ж треба, щоб на фінальному передвиборчому треці республіканці зазнали такого падіння. Причому на їхню передвиборчу кампанію було зібрано понад мільярд доларів. Демократи ж зібрали в рази менше.
Найбільшою соціологічною сенсацією є те, що вперше за десятиліття в Техасі може перемогти демократ. Здається майже неймовірним, щоб техаські вуйки в ковбойських капелюхах і зі шпорами на чоботях зненацька віддали свої голоси кандидатові від Демократичної партії. Але все до цього йде. Тамтешні фермери вкрай незадоволені політикою Трампа. Особливо тим, що своєю війною з Іраном він довів ціну на галон дизеля до неймовірних 6,5 долара за галон. Ще на початку року, тобто до війни в Іраку, ціна була майже вдвічі нижчою (3,5 долара). Тож заправляти трактори й комбайни стало надзвичайно дорого, а заразом стрімко зросла й собівартість сільгосппродукції.
І мало хто вірить словам Трампа, що причиною такого стрибка цін є те, що ЗСУ б’ють по російських нафтопереробних комплексах. Більшість розуміє, що справжньою причиною є Трампова війна в Іраку, блокування Ормузької протоки й обстріл хуситами танкерів у Червоному морі.
А ще негативно вплинуло на позиції республіканців втручання президента в процес обрання кандидатів у конгресмени й сенатори. Особливо яскравим у цьому контексті є саме техаський випадок. Розповімо про нього детальніше.
У принципі до виборів до Сенату від Техасу як один з двох представників готувався перевірений роками республіканець Джон Корнін. У верхній палаті Конгресу він засідає ще з 2002 року. Проте цього разу він програв партійний праймеріз. А виграв номінацію такий собі переконаний трампіст, звісно ж, член MAGA, чинний генеральний прокурор штату Кен Пакстон. Не таємниця, що в цій справі не обійшлося без жорсткого втручання національного лідера.
Але тут Трамп серйозно прорахувався з вибором протеже. Річ у тім, що проти генпрокурора Техасу висить стільки звинувачень у корупції, стільки незавершених корупційних розслідувань, що тавра нема де ставити. Ок, вірні прихильники Трампа ще проголосують за Пакстона. А решта виборців, особливо незалежних?
Конкурентом Пакстона від демократів є Джеймс Таларіко – член Палати представників штату Техас. Він політик молодий, харизматичний і красномовний. На відміну від Пакстона. А головне, на ньому немає такого шлейфу звинувачень. Тож не дивно, що свіжа соціологія пророкує Таларіко перемогу з перевагою у 3-5%. Тож очікуємо техаської сенсації.
Найцікавіше в цій історії, що Пакстон сам вважає джерелом своїх невдач… свого благодійника Трампа. Він сам це необережно заявив на приватній зустрічі з партійними донорами й лобістами. Мовляв, усьому виною невдала економічна політика Трампа, його війна з Іраном, яка призвела до стрімкого зростання цін на пальна, а отже, ескалувала загальну інфляцію. І на його нещастя, завдяки певним метким «доброзичливцям», файл з аудіозаписом цих висловлювань потрапив до рук журналістів видання Axios, тож був розшифрований та опублікований.
На цю публікацію Трамп іще не відреагував, принаймні публічно. Хоча в «кейсі Пакстона» принципове значення має реакція не президента, а саме тих, хто політично з ним пов'язаний, тобто республіканців. Важко не зауважити певної тенденції: ті з них, хто зараз балотується, намагаються в той чи інший спосіб відмежуватися від Трампа, якщо не прямо, то опосередковано засигналізувати виборцеві, що, мовляв, «я не з ним, я сам по собі». Бо Трамп з електорального локомотива перетворився на тягар.
А ще подібні «електоральні контрреволюції» назрівають у таких «червоних» штатах, як Айова, Канзас, Аляска і Небраска. І тут ідеться не лише про ймовірну перемогу демократів на виборах. Не менш важливою може стати психологічна перемога над партією Трампа в його електоральній цитаделі. У такому разі президент постане не просто кривенькою качечкою, а розквашеним овочем. Щось на кшталт Віктора Януковича після 20 лютого 2014 року.
Бунт на кораблі
Ну, добре, порівняння з Януковичем – це вже певна публіцистична гіперболізація, але чітка тенденція тут все ж вимальовується. І її підсилюють чимраз виразніші демарші республіканців у Конгресі. Чого вартує, наприклад, законопроєкт конгресмена-республіканця від штату Пенсільванія Браяна Фіцпатріка, спрямований на те, щоб заблокувати будь-яку закупівлю Сполученими Штатами російської нафти і нафтопродуктів. Або підписання шістьма сенаторами-республіканцями двопартійної заяви з вимогою скасувати дизельну оборудку Трампа-Путіна.
Тож ознаки швидкого «бунту на кораблі» стають чимраз виразнішими. Трамп гарячково намагається зробити хоч щось, щоб запобігти такому сценарію. А в результаті виходить ще гірше.
І саме в цьому контексті варто розглядати поведінку Дональда Трампа протягом останніх днів, яка шокувала всіх в Україні та й не тільки. Особливо – його дизельну угоду з диктатором Путіним, погрози Україні позбавити її розвідданих і відімкнути від Starlink, тобто фактичні спроби примусити українців до капітуляції. Треба усвідомлювати, що все це глава Білого дому творить не з любові до Путіна, принаймні не стільки з любові до Путіна, скільки від намагання відвернути описаний у тексті сценарій електоральної контрреволюції його імені. Зрозуміло, що нам від цього не легше. Проте розуміння природи негативного явища дає змогу ефективніше шукати інструментів для протидії йому.