Розумію, що цей текст може комусь не сподобатися. Бо електросамокат сьогодні став символом сучасності, свободи, мобільності. Його купують дітям на день народження, на закінчення навчального року, на канікули. Його часто сприймають як розвагу, як щось безпечне і звичне.
Але як лікар-анестезіолог, керівник найбільшої дитячої лікарні, я бачу інший бік цієї історії.
Я бачу операційні, реанімації, дітей із важкими травмами голови, батьків, які кілька годин тому були переконані, що їхня дитина просто поїхала покататися.
Тому мушу сказати прямо: суспільство катастрофічно недооцінює небезпеку електросамокатів.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleМи досі називаємо їх іграшками. Але іграшки не розганяються до 70-80 кілометрів на годину.
Іграшки не спричиняють відкритих переломів. Іграшки не призводять до смерті мозку.
Електросамокат – це транспортний засіб. І часто дуже потужний транспортний засіб, керувати яким дитині просто небезпечно.
Лише за неповні чотири місяці цього року до Лікарні Святого Миколая госпіталізували 28 дітей після травм, пов’язаних з електросамокатами.
Десятеро з них потрапили до нас у травні. Ще шестеро – лише за перші десять днів червня.
І це лише одна лікарня.
За інформацією, яку ми зібрали разом з іншими медичними закладами Львова, за останні три місяці в місті госпіталізували понад 100 дітей після травм, пов’язаних з електросамокатами.
Наголошу: це не кількість звернень. Це кількість госпіталізацій. Тобто випадків, коли дитина потребувала стаціонарного лікування.
Семирічний хлопчик із відкритою черепно-мозковою травмою, забоєм головного мозку та переломом кісток черепа.
Дев’ятирічна дитина з множинними переломами кінцівок.
Підліток, який був пасажиром самоката під час зіткнення з автомобілем.
П’ятнадцятирічна дитина з переломом ключиці та черепно-мозковою травмою.
П’ятнадцятирічна дитина з важкою травмою обличчя та ротової порожнини.
Це не сухі медичні діагнози. Це години роботи в операційній, місяці лікування, інколи роки реабілітації. А інколи наслідки на все життя.
Особливо коли йдеться про травми головного мозку. Саме вони лякають нас найбільше.
Перелом можна зростити. Рану можна зашити.
Після важких нейротравм діти можуть втрачати пам’ять, мовлення, рухові функції. Можуть залишатися з неврологічними порушеннями на все життя.
І саме тому найстрашніша цифра у цій історії – не 28. І не 100.
Найстрашніша цифра – три.
Минулого року у нашій лікарні трьом дітям було констатовано смерть мозку після важких травм, отриманих внаслідок падіння з електросамокатів. Усі троє стали посмертними донорами органів. Як лікар я безмежно вдячний їхнім родинам за рішення врятувати інші життя.
Особливо боляче, що жертвами стають не лише ті, хто їздить на самокатах.
Наймолодшій пацієнтці, яка потрапила до нашої лікарні через електросамокат цього року, було лише два роки. Вона навіть не каталася. Дворічна дитина гуляла з батьками у центрі Львова біля Оперного театру. У неї влетів підліток на електросамокаті. Результат – черепно-мозкова травма, важкі ушкодження обличчя та госпіталізація.
Дворічна дитина. Пішохід. У центрі міста.
І це також наслідок нашої байдужості до проблеми.
Ми часто чуємо аргумент: «Та ми в дитинстві теж падали з велосипедів».
Так, падали. Але більшість сучасних електросамокатів – це вже не велосипед. Це транспортний засіб із двигуном потужністю до двох кіловат і швидкістю, яка може сягати швидкості автомобіля.
При цьому дитина часто їде без шолома. Без захисту. Без знання правил дорожнього руху.
Ми регулярно бачимо дітей, які їдуть удвох або втрьох на одному самокаті. Катаються на задньому колесі. Маневрують між пішоходами. Розганяються до максимальної швидкості. І щиро вірять, що з ними нічого не станеться.
Проблема в тому, що закони фізики не знають, скільки років дитині. І асфальт однаково жорсткий для всіх.
Я не закликаю до паніки. Я закликаю до відповідальності.
Якщо дитина користується електросамокатом – шолом має бути обов’язковим. Не бажаним. Не рекомендованим. Обов’язковим.
Швидкість має бути обмежена. Правила мають бути зрозумілими і виконуватися.
А дорослі повинні нарешті перестати сприймати електросамокат як безпечну забавку.
Бо поки суспільство бачить у ньому розвагу, дитячі лікарі бачать зовсім інше: операційні, реанімації, дітей, чиє життя змінилося назавжди через одну необережну поїздку.
Я вдячний, що сьогодні мав можливість порушити цю тему на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради. Також вдячний колегам, які вже працюють над змінами до правил користування електросамокатами у місті та над пропозиціями до законодавства. Це важливий і необхідний крок.
Але ми всі повинні чесно розуміти: жодне рішення міста не вирішить проблему повністю.
Можна обмежити швидкість прокатних самокатів. Можна запровадити вікові обмеження. Можна визначити зони, де вони не повинні рухатися швидко.
Але більшість важких дитячих травм, які ми бачимо сьогодні, пов'язані не з прокатними, а з приватними електросамокатами, які батьки купують своїм дітям.
Саме тому цей текст я насамперед адресую мамам і татам.
Перш ніж купити дитині електросамокат, запитайте себе: чи справді ви усвідомлюєте, який транспортний засіб опиниться у її руках?
Лікарі бачать результати таких помилок щодня. І я дуже хочу, щоб цього літа ми бачили їх значно менше.