На військових російських аеродромах в Енгельсі та в Дягілєвому під Рязанню зранку в понеділок, 5 грудня, прогриміли вибухи. Згодом з’ясувалося, що це два українські безпілотники-камікадзе зуміли пролетіти сотні кілометрів (місто Енгельс розташоване за 724 км від кордону з Україною, Дягілєво – 507 км) й атакували основні аеродроми російської стратегічної авіації. Тож наразі це найглибше з початку війни проникнення українських засобів ураження на російську територію.
Очевидно, саме через такі «нездоланні», здавалося б, відстані російські військовики виявили «злочинне» недбальство, не припильнували ймовірної атаки. Були переконані, що в українців «рукі кароткі».
Згідно з попередніми даними, на летовищі Енгельса отримали пошкодження мінімум два стратегічні ракетоносці Ту-95МС, двоє російських військових отримали поранення. На аеродромі Дягілєво пошкодження отримав бомбардувальник стратегічної авіації Ту-22М3, троє росіян загинули, ще кілька отримали поранення.
Саме згадані літаки російські загарбники активно застосовують, щоб завдавати крилато-ракетних ударів по українських мирних містах та критичній інфраструктурі. Причому злітають вони саме зі згаданих летовищ.
Експерти все ще сперечаються: була це атака дронів безпосередньо з території України чи таки маємо справу з операцією Сил спеціального призначення, бійцям яких вдалося глибоко проникнути на ворожу (тобто російську) територію і вже звідти запустити дрони чи замінувати літаки.
Проблема з першим варіантом полягає в тому, що досі в України не було засобів ураження, які б могли досягати цілі на таких далеких відстанях. Принаймні офіційно про них нічого не відомо. Що, звісно, не спростовує ймовірності таємного існування такої зброї. Або того факту, що українським зброярам вдалося створити щось подібне зовсім недавно. Десь місяць тому з’являлася напівофіційна (майже на рівні чуток) інформація, що нашим науковцям і конструкторам вдалося створити дрон, який здатен пролетіти близько тисячі кілометрів і нести на собі приблизно 75 кг вибухівки. Безпілотник з такими тактико-технічними характеристиками гіпотетично міг би спричинити саме ті ураження, інформацію про які ми й отримали зі згаданих російських летовищ.
Ще одна підверсія цієї версії, підкинута російськими воєнкорами. Згідно з нею, обидва летовища могли бути атаковані ще радянськими БПЛА Ту-141 «Стриж», які могли залишитися в України. Ці старі безпілотники здатні долати великі відстані (до 1000 км) і при цьому є досить складними цілями для сил ППО. Можна взяти й синтезовану версію, тобто що радянський дрон був модернізований українськими інженерами для виконання відповідних завдань.
Наскільки серйозно можна говорити про другу версію – про українських диверсантів? З досвіду актуальної війни ми вже знаємо, що це цілком ймовірно. Уже говорилося про атаки бійців Сил спеціальних операцій на найрізноманітніші російські військові об’єкти в Криму. А ще відносно недавно було вчинено зухвалий напад на військово-повітряну базу РФ у Псковській області. На тому аеродромі базувалася 15-та бригада армійської авіації РФ, на озброєнні якої стоїть близько 70 гелікоптерів. За інформацією українських розвідників, нашим бійцям вдалося замінувати й повністю знищити три російські ударні гелікоптери: два Ка-52 «Алігатор» та один Мі-28Н. Ще два гелікоптери були суттєво пошкоджені вибухами.
Офіційного підтвердження чи спростування від української влади щодо понеділкового нападу на російські летовища немає. Речник Головного розвідувального управління Міноборони України Андрій Юсов висловився доволі метафорично, коментуючи інцидент: «Постійний безлад, “бавовна” на військових об'єктах – свідчення деградації військової інфраструктури та оборонного комплексу, який ми спостерігаємо на території РФ. Очевидно, що ця деградація тільки набирає обертів. Все інше ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати».
Не менш приємно, аніж дивитися відео з палаючими російськими бомбардувальниками, було читати російські пабліки з гіркими стенаннями, мовляв, як же це так сталося, що аеродром, де базуються стратегічні бомбардувальники, здатні нести ядерні боєголовки, так «хохли» легко змогли атакувати.
«Стратегічні ядерні сили Росії можна довбанути копійчаними безпілотниками. Стратегічні ядерні сили Росії ніяк не прикриті. Стратегічні ядерні сили Росії безпомічні», – скиглив один російський «воєнкор» на своєму телеграм-каналі.
Цікавий момент, що російські аеродроми було атаковано за кілька годин до запланованої російськими агресорами атаки по українських містах. А саме в момент підготовки до атаки літаки є найвразливішими. Тож доволі ймовірно, що через «бавовну» в Енгельсі й Дягілєвому сили російського вогневого ураження були відчутно підточені. Можливо, саме тому остання ракетна атака росіян не спричинила таких значних збитків для української енергетичної системи, як раніше.
І що тепер? Росіянам доведеться передислоковувати свої стратегічні бомбардувальники ще далі від українських кордонів? Це видавалося б логічним. Приблизно так вчинило командування ВМФ РФ, коли була атакована Севастопольська бухта з російськими бойовими кораблями. Але, як то кажуть, є нюанс. Аеродром – це не лише відповідна злітна смуга, це ще й ціла інфраструктура, яка забезпечує функціонування такої складної й небезпечної системи, як російська стратегічна авіація. І така інфраструктура наразі існує лише в Енгельсі та в Дягілєвому, якщо брати європейську частину Росії. Щоправда, ще аналогічне летовище є на авіабазі «Українка», яка розташована аж в Амурській області на Далекому Сході Російської Федерації. Там дислокується 326-та важка бомбардувальна авіаційна дивізія, що входить до складу 37-ї повітряної армії. На її озброєнні стоять стратегічні бомбардувальники-ракетоносці Ту-95. Але звідти літакам аж ніяк не вдасться обстрілювати українську територію. Тож російське командування ВВС має вирішити складну дилему: залишитися на старих місцях дислокацій, наражаючись на небезпеку атак з українського боку чи відвести літаки в безпечне місце, але втратити досяжність до України.