Родина П’ясецьких була дуже знаною у Львові. Батько – Венантій П’ясецький (1832-1909), лікар та вчитель з фізичного виховання, був одним із організаторів спортово-гімнастичного товариства «Сокіл», а син – Еугеніуш став знаменитим діячем та науковцем у галузі медицини та спорту.
Батько був випускником курсу гімнастики Карлового Університету в Празі та відповідного курсу в Дрездені і став першим викладачем фізичної культури у Львівському університеті. Син – народжений 13 листопада 1872 року у Львові, навчався на філософському факультеті Львівського університету, а згодом на лікарському відділі університету в Кракові, де 23 грудня 1896 року отримав диплом доктора медицини.
Саме під час навчання під впливом професора Генріка Йордана молодий спеціаліст захопився проблемами фізичного виховання. Після навчання та короткої практики у Відні та Кракові повернувся до Львова, де, крім виконання обов’язків шкільного лікаря, вирішив працювати вчителем гімнастики в ІV гімназії. Поза тим, Еугеніуш П’ясецький розпочав наукову роботу в Інституті Фізіології професора А. Бека та в Інституті Гігієни проф. Кучери у Львівському університеті.
Вже 1899 року опублікував першу наукову роботу «Вплив тілесних вправ на психічний розвиток молоді», підкреслюючи в ній оздоровлюючі та виховні якості спорту. У перші роки своєї роботи в гімназії молодий доктор багато уваги присвячував саме футболові, високо оцінюючи перспективи розвитку нового для Галичини спорту. Тоді писав: «Ця гра демонструє такі багаті і важливі якості, що не помітити їх просто неможливо. Перемогу у футбольному матчі здобувають не вмілі одиниці, а командні дії, тому футбол можемо вважати за школу згуртованості. Боротьба ведеться по-справжньому чоловіча… Принада копаного м’яча є незрівняльна з іншими забавами. Футболові належить майбутнє».
У травні 1900 року Львівське Товариство циклістів (велосипедистів) запросило з Чехії тренера з велосипедного спорту Йозефа Вейнтрубу, який, крім навчання швидкої їзди на велосипедах, проводив також тренування футболістів. Палким пропагандистом футболу у Львові був також редактор «Газети Спортивної» Казімєж Гемерлінг, який у перших числах видання надрукував правила гри «Англійської Асоціації», а також широко описував перші футбольні зустрічі львівських гімназистів. Наприклад, після матчу, що відбувся 7 жовтня 1900 року, він писав: «Ми бачили цікавий поєдинок, що тривав двадцять хвилин і закінчився унічию – 1:1. Молодь ІV Гімназії добре знає правила гри, орієнтується у змісті цієї забави, слід очікувати, що з тих хлопців виростуть колись справжні футболісти. Велика заслуга в цьому професора П’ясецького, який навчає гімназистів цій грі й зумів створити гарний колектив. Вже надійшов час, щоб й інші школи подумали про впровадження цієї захоплюючої гри до програми своїх спортивних занять».
Учні гімназії
П’ясецький популяризував спорт, організовував шкільні футбольні команди, став одним із засновників «Товариства забав людей і молоді» (Towarzystwo Zabaw Ludu i Młodzieży), яке 1906 року перейменували у Товариство забав рухових. Організований ним гімнастично-спортивний клуб в ІV Гімназії (нині приміщення належить «Львівській Політехніці» на вул. Професорській, 1) став зародком найвідомішого львівського спортивного клубу «Погонь», футбольна команда якого чотири рази була чемпіоном Польщі (1922,1923, 1025, 1926), а сам П’ясецький був першим президентом цього клубу ( 1907-1909).
Варто відзначити, що хороший приклад почали наслідувати інші гімназії та міста і створювати свої футбольні команди. 1906 року з ініціативи професора Івана Боберського в українській гімназії було створено «Український спортовий кружок», який став попередником славної «України», що народилася восени 1911 року. В Стрию 1905 року виник парк, де місцева молодь під керівництвом професора Болеслава Брожека стала займатися футболом та легкою атлетикою. З цих хлопців згодом були створені стрийські команди «Погонь» (1907) та «Скала»(1911).
Гімназійна команда
Професор представляв собою тип надзвичайно активного суспільного та наукового діяча. 1907 року він став одним із засновників Карпатського Нартярського Товариства, з 1909 – викладав в університеті теорію фізичного виховання та шкільної гігієни. Майже 14 років (1900-1914) до початку Першої світової війни керував власним закладом лікувальної медицини, ортопедії та масажу. Чотири роки (1908-1911) був радним міста Львова. Одночасно П’ясецький долучився до скаутівського руху і 1912 року разом з Мечиславом Шрейбером видав у Львові підручник для скаутів. Звертав увагу цього руху молоді на культивування народних традицій, громадянського виховання і пізнавання рідного краю, пропагування тверезого способу життя та переваг фізичного виховання для дітей та молоді.
На жаль, початок І Світової війни перервав діяльність П’ясецького, який вже 2 серпня був мобілізований до австрійської армії і визначений до служби в резервному госпіталі №2 у рідному місті.
Під час тимчасового перебування у Львові російського війська у червні 1915 року П’ясецького примусово евакуюють до Києва, де він займається організацією допомоги польським військовополоненим, а з осені 1917 року викладає шкільну гігієну в польському університетському Колегіумі. Тільки у вересні 1918 року він повертається додому, набирається сил у Закопаному, де його батько вже багато років провадить санаторій.
Погонь
А потім приїжджає в Познань, щоб надовго зв’язати своє життя з цим містом. Професора тут добре знають, адже ще перед війною він читав у цьому місті лекції з фізичного виховання. 1 квітня 1919 року професора П’ясецького призначають завідувати Кафедрою шкільної гігієни та фізичного виховання на філософському факультеті Познанського університету. Незабаром П’ясецький ініціює створення факультету фізичного виховання (Studium Wychowania Fizycznego), який розпочав свою діяльність 1922 року. Завдяки багатогранній активності професора Познань у міжвоєнні роки стає знаним осередком фізичної культури. Науковий доробок П’ясецького справді був вражаючим – він опублікував понад 270 наукових праць за тематикою фізичної культури та медицини. 1920 року створив журнал «Фізичне виховання», був членом різноманітних наукових товариств, громадських та педагогічних організацій, брав активну участь в багатьох закордонних наукових конгресах, їздив по Європі з лекціями, брав участь у протиалкогольному русі.
Варто відзначити маловідомий факт, що П’ясецький був у списку кандидатів на Нобелівську премію 1939 року в галузі фізіології та медицини, але 1 вересня розпочалася ІІ Світова війна і робота Нобелівського Комітету була припинена.
Початок війни застав професора в санаторії у Заліщиках, де він перебував разом із хворою дружиною. Його дружиною з 1898 року була Марія-Гізела Зільберфельд (1878 – 1946) з Кракова, з якою вони мали п’ятеро дітей (дві доньки і три сини). Агресія радянських військ не дозволила їм вчасно повернутися до Познаня, і вони змушені були провести всі роки війни у Львові, проживаючи у дуже скрутних умовах. У лютому 1945 року професор отримав виклик із Познаня, яким його запрошували знову очолити факультет фізичного виховання. На жаль, стан здоров’я не дозволяв 73-річному науковцю повернутися до активної роботи. 26 грудня 1946 року місто Познань та університет урочисто відзначили 50-ліття його діяльності.
Влітку наступного року він виїхав на південь країни на відпочинок та оздоровлення, але через раптовий крововилив мозку помер 17 липня 1947 року в містечку Пташин. Похований у Познані.
1950 року факультет фізичного виховання Познанського університету перетворився на Вищу школу фізичного виховання, яка 1972 року стала Академією Фізичного Виховання. 30 жовтня 1981 року цей навчальний заклад отримав ім’я Еугеніуша П’ясецького. На стіні головного корпусу Академії є пам’ятна таблиця, з 1973 року медаль імені патрона навчального закладу вручають заслуженим перед університетом особам. Його іменем також названо одну з вулиць міста.