Коли в «день тиші» нам пропонують подивитися на білборди «без політичної реклами» або оцінити, як вдало кандидат змінює аватарку – це прийнятно. Тому що ми це приймаємо. Коли я кажу «ми», я маю на увазі наше суспільство. Загалом приймаємо.
Чому так відбувається? Тому що «всі так роблять». А якщо так роблять «всі», то шанси начебто зрівнюються. Бо якщо хтось робитиме, а хтось ні – тоді шанси у всіх будуть різні.
І це прекрасна ілюстрація того, як побудоване наше суспільство. У нас тотальне (але в міру) порушення закону, хитрування та маніпуляції – це норма, яка вирівнює шанси. Якщо хтось вирішить платити всі податки і дотримуватися всіх прописаних для бізнесу процедур, то збанкрутує. Просто не витримає конкурентної боротьби. Тому ми толеруємо ухиляння від сплати податків, ми ж не діти, ми все розуміємо. Коли політики дають інтерв’ю нечистоплотним медіа-найманцям з посвідченнями журналістів – це також норма. Так вони вирівнюють свої шанси в боротьбі з «ідеологічними противниками» – «доносять свою позицію». І на загальнопобутовому рівні – та сама картина.
Чи можлива інакша система? Теоретично – так. Принаймні можна із системи, коли всі хитрують, перейти в систему, коли майже всі діють за правилами. Прикладом може стати чи не єдина успішна реформа в Україні – запровадження в системі освіти зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Воно урівняло шанси абсолютної більшості учасників, і більшість залишилася задоволеною. Хоча тут потрібно врахувати один нюанс: більшість вважає свій інтелектуальний рівень (або оцінює свої компетенції) як «вище середнього». Може, причина в цьому.
Але повернімося до «дня тиші» і психології кандидатів.
Скоро частина з тих, хто балотувався, стануть «обранцями». Після короткої ейфорії прийде усвідомлення власної винятковості. А за нею – бажання «поліпшити» побут тих, хто не є таким самим успішним.
Зрештою, їх можна зрозуміти. Попри імітацію праймеріз чи нібито роботу «з низами», партійні списки формувалися власниками й акціонерами партій. Відповідальність перед виборцями – це міф. А відповідальність перед «старшими товаришами» – реальність. Відповідно, «обрані» дійсно вибиваються на тлі простолюду.
Вони, крім роботи на благо партійного колективу, займатимуться чимось, що мало б стосуватися електорату. З огляду на свій високий соціальний статус, вони чітко розрізняють себе (як частину еліти) і «народ». Відповідно, їхні ініціативи матимуть риси селекції. Вчений, коли піддає рослини якимось впливам, не стає учасником експерименту. Так і люди, які пересуваються автомобілями, коли вболівають за електронний квиток чи кондиціонери в маршрутках, не відчувають на собі впливу своїх ініціатив.
Проблема в тому, що, на відміну від лабораторії, де миші ніколи не стануть науковцями, в суспільстві «піддослідні» та «науковці» час від часу міняються місцями. Тому «селекція» не працює. А працює еволюція.
Що таке еволюція в нашому випадку? Це коли певні риси допомагають процвітати або спричиняють невдачу в певних умовах. До впровадження ЗНО перевагою були готівка та зв’язки в приймальній комісії. Після впровадження – знання абітурієнта. За часів мажоритарки на місцевих виборах перевагою були або особисті риси і популярність, або адмінресурс і «гречка». Зараз, з партійними списками, перевагою стали домовленості всередині партій. У «день тиші» перевагою є наявність «неагітаційного білборда» й активна робота в соцмережах. Усе це нас, як суспільство, влаштовує.
І поки «ми» (як суспільство) не змусимо «їх» (наших обранців) відчувати себе частиною саме суспільства, а не касти обраних, доти триватимуть ці недолугі експерименти з «поліпшенням добробуту простих громадян». Коли мешканці елітних районів надалі вболіватимуть за жителів фавели, а ті, хто їздить на «броньовичку» з водієм, – будуватимуть велодоріжки і перевірятимуть, чи добре їздять маршрутки.
Тому, на мою думку, питанням майбутнього є не те, яка партія виправдала чи не виправдала довіру електорату. А докорінна зміна системи представництва. Бо з кожними виборами суспільство дедалі менше впливає на кінцевий результат. Уже навіть продати голос за гречку нема кому, все вже продано до нас.
Потрібно створити інші умови для еволюції. Бо, якщо тенденція збережеться, ми дійсно перейдемо до селекції.