Мрія про власне житло для українців – майже сакральна. Квартира чи будинок для багатьох є символом стабільності, безпеки й упевненості у завтрашньому дні. Після років заощаджень, пошуків і купівлі квартири здається, що найважче позаду. Залишається лише зробити ремонт. Саме на цьому етапі багато людей звертаються до компаній, які пропонують ремонт «під ключ». Утім, яким може бути розчарування, коли ця компанія не виконує своїх зобов’язань і просто зникає після отримання мільйонного авансу.
І йдеться не про маловідому компанію, яка ошукала кількох клієнтів. Мова про впізнаваний на ринку ремонтів бренд – «Фабрика квартир» із філіями в Івано-Франківську, Львові, Києві та Вроцлаві (Польща).
Сильне промо, співпраця з блогерами, 35 тис. підписників в інстаграмі, десятки відео з чудовими проєктами. Все це мало переконати клієнтів, що їхня квартира – у надійних руках, але виявилось фасадом, ілюзією, яку успішно продавали замовникам замість ремонту. Бо на ділі проєкти виконували зі значними затримками або не виконували зовсім.
Упродовж кількох тижнів ZAXID.NET спілкувався з потерпілими клієнтами, колишніми працівниками, виконробами та юристами. Ми проаналізували договори, державні реєстри, судові матеріали та корпоративні зв’язки, щоб встановити, як діяла одна з наймасштабніших схем на ринку ремонтів «під ключ».
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Хотіли перевезти дітей у безпечніше місце»
Юлія і Антон Табаченки виховують трьох дітей. До повномасштабного вторгнення родина жила у Києві, однак через постійні обстріли вирішила купити квартиру в Івано-Франківську. Здавалося, попереду новий етап життя: власне житло, безпечніше місто, можливість облаштувати дім для дітей.
«Ми жили у Солом’янському районі Києва, який дуже часто обстрілюють. Хотіли, щоб діти були у безпечнішому місці, а ми нарешті перестали жити від тривоги до тривоги», – згадує Юлія Табаченко.
Після введення будинку в експлуатацію, родина почала думати про ремонт. Підрядника довго не шукали, про «Фабрику квартир» дізналися ще під час купівлі житла. Юлія розповідає, що компанія співпрацювала із відомим у Франківську забудовником – «Благо», активно вела соцмережі та ютуб-канал, де публікувала відео завершених об’єктів. Підстав для сумнівів не було, навпаки «Фабрика квартир» виглядала як один із найбільших і найвідоміших гравців на ринку ремонту квартир «під ключ».
«Ми навіть не думали перевіряти компанію. Це ж не людина, яку знайшов на якомусь сайті оголошень. Це був відомий бренд. Нам здавалося, що з такими компаніями подібного просто не може статися», – каже жінка.
У червні 2025 року родина уклала з «Фабрикою квартир» договір на розробку дизайн-проєкту, а після його затвердження – договір на виконання ремонту.
«Компанія обіцяла, що всі роботи завершать “до чотирьох місяців без стресу”, а за договором завершити роботи мали 27 січня 2026 року», – розповідає Юлія Табаченко.
Родина оплачувала ремонт згідно з графіком: відразу перший платіж – 1,94 млн грн, у серпні ще один –121 тис грн, у вересні ще 121 тис. грн. і відразу додатковий платіж – 22 тис. грн, бо начебто «забули докупити певні матеріали». У компанії наполягали, що більшу частину суми потрібно сплатити одразу.
Сьогодні Юлія каже, що вже тоді ця вимога здалася їй дивною: «Навіть після першого платежу можна було починати якісь роботи. Але нам пояснили, що така процедура. Мовляв, кошти потрібні, щоб закупити матеріали за фіксованими цінами. Ми довіряли, тому погодилися». Загалом Табаченки сплатили компанії 2,6 млн грн.
Спочатку все виглядало цілком звично: погодження дизайну, вибір матеріалів, активна комунікація. Утім, вже згодом почалися перші затримки. За майже рік у квартирі зробили лише частину чорнових робіт: облаштували теплу підлогу, проклали електропроводку та підготували стіни до фарбування.
На початку 2026 року комунікація майже припинилася. Телефонні дзвінки скидали, а на повідомлення могли не відповідати тижнями. Юлія особисто приїхала на об’єкт і один із виконробів розповів, що компанія заборгувала значні суми майстрам, через що вони відмовляються працювати.
17 черня 2026 року подружжя заявило про намір розірвати договір. Однак керівництво компанії просило не поспішати й пообіцяло завершити ремонт у нові терміни – до 15 серпня 2026 року. «Нам пояснювали, якщо зараз розривати договір, то це займе дуже багато часу: перевірки, документи, повернення коштів. Мовляв, навіщо вам це? Давайте ми просто завершимо ремонт», – розповідає Юлія Табаченко.
Втім, за словами жінки, після цього ситуація не змінилася: на об’єкті ніхто не працював, компанія перестала виходити на зв’язок, а тому родина звернулася до адвоката. Під час аналізу документів виявили важливий нюанс – угоду подружжя уклало не з ТОВ «Фабрика квартир», а з фізичною особою-підприємцем В’ячеславом Грищенком.
Сьогодні квартира, яку родина купувала як новий безпечний дім для своїх дітей, досі залишається незавершеною. Натомість сім’я й далі змушена орендувати житло.
Ми віддали всі свої заощадження. Не протермінували жодного платежу. За договором ремонт мали завершити ще в січні. Сьогодні немає ні ремонту, ні грошей, – каже Антон Табаченко.
Коли подружжя написало про ситуацію з «Фабрикою квартир» у соцмережах, вони зіткнулися з тиском і погрозами зі сторони представників компанії. Зокрема, їх попередили, що, розповідаючи про це публічно, вони нібито порушують пункт договору про конфіденційність.
Втім, юристи, з якими поспілкувався ZAXID.NET, наголошують: умови договору про конфіденційність не можуть позбавляти людину права звертатися до правоохоронних органів, суду чи публічно повідомляти про можливе порушення своїх прав.
Водночас розголос допоміг знайти інших людей, яким компанія також не завершила ремонт. Виявилося, що історія Юлії та Антона Табаченків – лише одна із сотень подібних.
Люди, яким «Фабрика квартир» не завершила ремонти, окрім розголосу, вирішили діяти. Вони почали об’єднуватися та подавати позови проти компанії, вимагати повернення своїх грошей. Зокрема, 9 червня цього року вони створили групу, де обмінюються документами, координують судові позови, радяться з юристами. Коли до групи долучилася журналістка ZAXID.NET наприкінці червня, у спільноті було майже 60 учасників. Менш ніж за два тижні їхня кількість зросла до 150 і продовжує збільшуватися.
Кожен новий учасник – це ще одна історія незавершеного ремонту. Щонайменше сотня квартир, у які люди роками не можуть заселитися. Щонайменше сотня родин, які втратили не лише гроші, а й час, нерви та віру в те, що ремонт колись завершиться.
Фабрика незавершених об’єктів
Клієнти «Фабрики квартир», з якими спілкувався ZAXID.NET, розповідали фактично однакові історії: договір, перші платежі на великі суми, а часто й повна оплата наперед, активна комунікація на старті, а далі – затримки, перенесення термінів, частково виконані роботи або повна зупинка ремонту.
Сценарій повторювався не лише в Івано-Франківську, а й у Львові та Києві. Наприклад, наступні наші співрозмовники – львів’яни Станіслав та Катерина Денисенки підписали договір з «Фабрикою квартир» 3 листопада 2025 року. До нового року внесли базовий платіж, а згодом і додаткові гроші за роботи, які нібито не входили в пакетну пропозицію.
«Нам казали: “Ви маєте всю суму заплатити, інакше ми нічого не почнемо”. Ми платили, бо хотіли, щоб ремонт нарешті стартував», – розповідає чоловік. За його словами, за понад пів року у квартирі виконали лише частину електромонтажних робіт. До сантехніки, стяжки, штукатурки та наступних етапів ремонту справа так і не дійшла.
«Сукупно ми заплатили 1 млн 35 тис. грн. По факту, якщо рахувати дуже поблажливо, зробили десь десяту частину робіт. Усе інше стоїть», – каже Станіслав Денисенко.
Коли подружжя вимагало розірвання договору, юристка компанії кілька тижнів відповідала, що документи «передали на погодження», а згодом телефони компанії перестали відповідати. Два тижні тому, наприкінці червня, чоловік приїхав у львівський офіс особисто, та він виявився зачиненим.
Ще один клієнт «Фабрики», з яким поспілкувався ZAXID.NET, – Володимир Майбуров звернувся до компанії в Києві у травні 2025 року. Дедлайн за його договором минув ще 20 листопада 2025 року.
«Роблять дві краплі руху, поки не підніму всіх на вуха. Але зараз уже просто ігнорують і не відповідають. Це все виглядає як шахрайська схема», – каже він. Чоловік також надав відео, де станом на травень 2026 року з виконаних робіт – хіба що шпакльовані стіни. При цьому він заплатив компанії 1,5 млн грн.
Карині та Павлу (редакція не називає прізвище на прохання подружжя) зі Львова пощастило трохи більше – у їхній квартирі «Фабрика квартир» виконала ремонт на 70–80%. Утім, із значними затримками та постійними нагадуваннями. За словами Карини, вони ледь не щодня писали та дзвонили у компанію з вимогою виконувати зобов’язання. При цьому, за угодою ремонт мав завершитися восени 2025 року.
Компанія обіцяла виконати ремонт за 120 днів. Ми підписували договір з «Фабрикою» у травні 2025 року. Розраховували, що до осені уже зможемо заїхати. Однак ось уже майже осінь 2026 року, а ремонт мусять завершувати інші майстри, – розповідає Карина.
Сім’я вирішила більше не чекати та найняла іншу бригаду майстрів. До слова, пара не задоволена і якістю робіт, які виконала «Фабрики квартир». «Багато чого довелось просто перероблювати, навіть плінтуси приклеїли криво», – додає Карина.
Водночас Карина та Павло не планують подавати до суду на компанію. На їхнє переконання, 300–400 тис. грн, на які їм не виконали ремонт, можуть не покрити витрат на юристів та судові позови.
Без розслідування правоохоронців складно встановити точну кількість потерпілих і загальну суму збитків. Лише серед героїв цього розслідування суми передоплат сягають мільйонів гривень. Родина Табаченків заплатила понад 2 млн грн, Станіслав Денисенко та Володимир Майбуров – по 1,5 млн грн, Карина й Павло – близько 1 млн грн. Водночас у спільноті потерпілих є десятки інших людей, які також заявляють про значні фінансові втрати. У когось роботи виконані на 20%, у когось – на 70%, у когось – не виконані зовсім. «Фабрика квартир» пропонувала не лише ремонтні послуги, компанія також виготовляла меблі. Відтак, є клієнти, які повністю оплатили замовлення меблів, але так і не отримали їх. Є люди, які замовляли в компанії лише дизайн-проєкти, але не дочекалися ні готової документації, ні повернення грошей.
Платиш бренду – судишся з ФОПом:
з ким насправді укладали дороговори клієнти?
Чим більше історій ми аналізували, тим очевиднішою ставала система. Змінювалися лише міста, житлові комплекси та фізичні особи-підприємці, через яких оформлювали договори. Як і у випадку родини Табаченків, частина клієнтів укладала угоди не з ТОВ «Фабрика квартир», а з ФОПами чи юридичними особами, які не були дотичними до компанії, а основні види їх діяльності не завжди відповідали ремонту чи дизайну інтер’єрів.
Наприклад, ФОП В’ячеслава Грищенка зареєстрований у Києві, а основним видом його діяльності вказана неспеціалізована оптова торгівля. У березні 2026 року його рахунки заблокували. За словами Юлії Табаченко, після того як проти підприємця почали масово подавати позови, у справу втрутилася кіберполіція, а діяльність ФОПа припинили. Не вдалося знайти підтверджень, що він пов’язаний із «Фабрикою квартир». Натомість Олег Байдюк має значно очевидніший зв’язок із компанією. За даними державних реєстрів, він є засновником підприємства, зареєстрованого за тією ж адресою, що й головне ТОВ «Фабрика квартир»: Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 2А, офіс 2А.
Окрім цього, частину договорів оформлювали через Михайла Джоголу – виконавчого директора «Фабрики квартир», який також зареєстрований як фізична особа-підприємець із основним видом діяльності – дизайном інтер'єрів.
Саме використання різних ФОПів та юридичних осіб стало однією з найбільших проблем для клієнтів. Попри те, що вони були переконані, що укладають договір із ТОВ «Фабрикою квартир», у суді їм доводиться мати справу з окремими підприємцями чи товариствами, зазначеними в договорах. Через це потерпілі змушені не лише вимагати повернення коштів у цивільному порядку, а й звертатися до правоохоронних органів, щоб ті встановили, чи були всі ці ФОПи та юридичні особи пов’язані між собою.
Хто стоїть за «Фабрикою квартир»
Публічним обличчям і ключовою фігурою «Фабрики квартир» є її засновник та генеральний директор Володимир Кучірка. Як він сам розповідав у інтерв’ю, ідея створення «Фабрики квартир» з’явилась під час пандемії, а до цього Володимир Кучірка працював менеджером у будівельній компанії. За його словами, серед принципів «Фабрики квартир» – клієнтоорієнтованість.
«Ще один наш принцип – це сталість кошторису. Якщо ми його порахували, то він не змінюється. Нам часто не вірять, що можна заздалегідь точно розрахувати вартість ремонту – мовляв, це нереально. Але ми це робимо», – розповідав Володимир Кучірка журналістам у квітні 2025 року.
В іншому інтерв’ю Кучірка називає себе «душнілою». Мовляв, він настільки вимогливий до майстрів з компанії, бо хоче зробити усе ідеально – «як собі».
Утім, наразі публічність Володимира Кучірки обмежена. Він закрив свій профіль у соцмережах, фактично не комунікує з потерпілими клієнтами. На інформаційний запит ZAXID.NET – теж не відповів.
Бізнес-імперія Володимира Кучірки
«Фабрика квартир» – це не одна компанія. Згідно з реєстрами, за брендом стоїть група юридичних осіб, більшість із яких належить або контролюється її засновником Володимиром Кучіркою. Так, окрім ТОВ «Фабрика квартир», він є засновником, директором або кінцевим бенефіціаром щонайменше дев’яти компаній зі схожими назвами. Серед них – ТОВ «ФК Центр», ТОВ «Фабрика квартир Захід», ТОВ «ФК Південь», ТОВ «ФК Компані», ТОВ «ФК Компані 2.0», ТОВ «ФК Компані 3.0», ТОВ «База Буд» та ТОВ «Фабрика квартир 2.0».
Частина цих компаній відрізняється лише назвою або регіоном реєстрації. Саме через різні ФОПи та юридичні особи з клієнтами укладали договори. При цьому основні види їх діяльності не завжди пов’язані з ремонтом квартир. Наприклад, основний КВЕД ТОВ «Фабрика квартир» – неспеціалізована оптова торгівля, а ТОВ «Фабрика квартир 2.0» – комп’ютерне програмування.
До того ж сам Володимир Кучірка зареєстрований і як фізична особа-підприємець із видом діяльності «спеціалізована діяльність із дизайну». Це пояснює, чому клієнти не укладали договори безпосередньо з компанією «Фабрика квартир», а з ФОПом.
Кому довіряли клієнти свої мрії
Ім’я Михайло Джогола уже згадувалось у цій статті. Саме через його ФОП теж оформлювали частину договорів з клієнтами. Крім цього, він обіймав посаду виконавчого директора «Фабрики квартир» і був одним із ключових публічних представників компанії. Разом із Володимиром Кучіркою Джогола регулярно давав інтерв’ю і представляв бренд.
За даними Опендатабот, він є директором одразу кількох юридичних осіб, пов’язаних із брендом «Фабрика квартир»: ТОВ «ФК Компані», ТОВ «ФК Компані 2.0» та ТОВ «ФК Компані 3.0». Щоправда, так було донедавна – 6 липня 2026 року в усіх цих компаніх змінили директора на Володимира Кучірку.
Водночас Михайло Джогола все ще зареєстрований як фізична особа-підприємець зі спеціалізацією у сфері дизайну. А також очолює громадську організацію «ТЕДЕКС ІФ» і є співзасновником ГО «Агенція відновлення та розвитку», у якій володіє 20% частки. Раніше Джогола вів активну громадську діяльність, зокрема, його профіль є на сайті руху «Чесно». Там зазначено, що він був регіональним аналітиком, публікації датуються 2021 роком.
Головна дизайнерка «Фабрики квартир» Тетяна Процюк теж регулярно з’являлася у відео та публікаціях бренду, презентувала реалізовані проєкти, брала участь у консультаціях із клієнтами та фактично була однією з ключових медійних представниць компанії.
За словами джерел ZAXID.NET, Тетяна Процюк отримувала у компанії одну із найвищих заробітних плат (орієнтовно 400 тис. грн – підтвердити цього факту ми не можемо), а також була ледь не правою рукою гендиректора Володимира Кучірки.
І замикає четвірку Володимир Гупал – керівник відділу продажів компанії «Фабрика квартир». Щоправда, спершу у компанії він виконував роль менеджера колцентру. Володимир Гупал – колишній військовослужбовець та соліст франківського гурту «Брати Станіслава».
Публічно «Фабрика квартир» заявляла, що має команду з понад 500 спеціалістів. Водночас офіційно у 2025 році в компанії працювала 21 людина, а за підсумками першого кварталу 2026 року – 32.
До слова, у 2025 році дохід ТОВ «Фабрика квартир» становив 47,1 млн грн, що на понад 60% більше, ніж рік до цього. Втім, ці цифри не відображають усіх фінансових потоків «Фабрики квартир», адже договори з клієнтами оформлювали через різні ФОПи та юридичні особи.
Клієнти «Фабрики квартир» здебільшого взаємодіяли з одними й тими самими працівниками: Надією Ваків – менеджеркою з продажу, Іолантою Ткачук – керівницею Івано-Франківської філії, Іваном Шебунчаком – менеджером, Оксаною Сенич – фінансовою аналітикинею, Єлизаветою Мозговою – помічницею гендиректора, Діаною Креховецькою – юристкою, а також керівниками напряму продажів Олегом Боянівським та Олексієм Белінським.
Саме цих людей співрозмовники ZAXID.NET згадували у своїх розповідях найчастіше. На їхню думку, відповідальність за наслідки не може обмежуватися лише людьми, чиї підписи стоять під договорами, а звільнення з компанії не повинно автоматично скасовувати їх причетність до схеми.
«Щодня до офісу приходили люди, які вимагали свої гроші»
Поки клієнти чекали на ремонти, усередині компанії накопичувалися проблеми. Колишня працівниця «Фабрики квартир» – дизайнерка Наталія Гевко, яка працювала у компанії рік (з 2024 до 2025), розповіла, що перші ремонти компанія і справді завершувала, але процеси вже тоді були хаотичними.
За словами дівчини, здебільшого компанія не оформлювала дизайнерів у штат: ті, хто мав ФОП, працювали як підприємці, іншим – платили готівкою.
Наталія Гевко регулярно приходила до офісу, де спілкувалася з виконробами, кошторисниками, закупівельниками й бачила процес не лише через креслення та дизайн-проєкти.
Постійно були скандали. Приходили сантехніки, люди, які встановлювали двері, постачальники. Я думала, що це звичайні робочі конфлікти. Лише потім зрозуміла – вони намагалися отримати гроші за свою роботу, – каже Наталія Гевко.
Водночас для більшості клієнтів ці проблеми залишалися непомітними. Вони погоджували дизайн-проєкти, підписували кошториси й перераховували гроші, навіть не підозрюючи, що всередині компанії дедалі частіше говорять не про ремонти, а про борги.
«Майстри на об’єктах говорили одне й те саме: їм не платять. Через це вони просто переставали виходити на роботу. Виконроби або оплачували роботу власними грошима, або залишалися без бригад», – додає Наталія. Зрештою «Фабрика квартир» перестала платити і їй, тому дизайнерка пішла з компанії.
За словами Наталії Гевко, окремі кошториси могли містити значно більші обсяги матеріалів, ніж було потрібно для ремонту.
«Була квартира приблизно 45 м². Плитки замовили стільки, що її вистачило б на дві квартири», – пригадує Наталія. За її словами, одного разу клієнт несподівано приїхав на об’єкт: «Пам’ятаю, як почався переполох. Плитку буквально ховали. Бо клієнт за неї заплатив, але використати її в тих об’ємах в одній квартирі фізично було неможливо».
У кошторисах було дуже багато речей, які звичайний клієнт навіть не перевіряв. Людина замовляє ремонт "під ключ", довіряє компанії й не рахує кожен мішок шпаклівки чи кожну упаковку плитки. Саме тому більшість клієнтів навіть не підозрювали, що обсяги матеріалів можуть бути завищеним, – каже Наталія Гевко.
Свідчення колишньої дизайнерки – не єдині. ZAXID.NET також поспілкувався з виконробом Анатолієм Ткачуком, який працював із «Фабрикою квартир». За його словами, під час роботи на одному з об’єктів у селі Перерісль (Івано-Франківська область) він звернув увагу на відра зі шпаклівкою, де наклеєні стікери із номерами квартири в ЖК «Долішній». Тобто ці матеріали призначалися для іншого клієнта.
За час роботи з компанією Анатолій Ткачук відповідав за п’ять об’єктів, з яких завершити вдалося лише два: «Решта об’єктів зависли на різних стадіях». За словами чоловіка, після отримання передоплати компанія далеко не завжди спрямовувала гроші на закупівлю матеріалів і виконання ремонту саме для цього клієнта.
Він навів у приклад випадок, коли клієнт оплатив півтора мільйона гривень за ремонт квартири, але за два роки роботи там так і не завершили. Чоловік також надіслав фото цього об’єкту.
«Це нагадує фінансову піраміду»
На думку Анатолія Ткачука, компанія брала більше замовлень, аніж могла виконати. «У них в офісі сиділо близько 70 працівників, а майстрів було 17. От скажіть мені, як вони збиралися виконувати ремонти, які обіцяли людям? Або як збиралися платити зарплати майстрам, коли весь бюджет йшов на утримання офісу?», – каже він. За його словами, компанія трималася виключно на залученні нових клієнтів.
З того, що я бачив зсередини, компанія фактично працювала за принципом фінансової піраміди. Гроші від нових клієнтів ішли не на виконання їхніх замовлень, а на закриття старих боргів. Поки був постійний потік нових договорів, система ще якось трималася. Але щойно цей потік почав зменшуватися, усе посипалося, – зазначив Анатолій Ткачук.
Виконроб зазначає, що «Фабрика квартир» дуже швидко здобула репутацію компанії, з якою краще не співпрацювати: «Запитайте будь-кого на ринку, кому вони винні. Це буде простіше, ніж знайти того, кому вони не винні».
«Фабрика квартир» донедавна брала у роботу нові замовлення. Редакція ZAXID.NET перевірила це, звернувшись до компанії нібито із запитом на ремонт.
Тим часом ми намагалися отримати коментарі від керівництва компанії та працівників. А у соцмережах з’являлося усе більше постів про негативний досвід співпраці з «Фабрикою квартир». Стримати розголос погрозами уже не вдавалося. Тож буквально за останні два тижні ситуація навколо компанії почала змінюватися. Зокрема, за словами співрозмовників ZAXID.NET, «Фабрику квартир» залишило багато працівників, навіть публічні представники компанії видалилися з клієнтських чатів.
Також 6 липня клієнти отримали повідомлення про призупинення робіт або пропозицію розірвати договори. І багато людей сприйняли це як підтвердження того, що компанія не здатна виконати взяті на себе зобов’язання.
Станом на липень в Івано-Франківському міському суді є два позови до ТОВ «Фабрика квартир» про стягнення коштів. В одному з них позивачка вимагає стягнути з компанії понад 440 тис. грн. 26 червня суд відкрив провадження та призначив підготовче засідання. Інший позов про стягнення заборгованості суд залишив без руху через процесуальні недоліки під час подання документів. Після їх усунення позивачка зможе повторно звернутися до суду. Паралельно потерпілі готують колективні заяви до правоохоронних органів.
«Фабрика шахрайства» 2.0
Водночас поки клієнти «Фабрики квартир» готують заяви до правоохоронців і судяться за свої гроші, частина команди, схоже, вже працює над новим брендом, аби продовжити потік клієнтських угод з мільйонними авансами. Так, у червні цього року в соцмережах з’явився новий бренд, який пропонує ремонти під ключ, – Renovation and Development 2.0.
У рекламних роликах компанія обіцяє те саме, що роками було основою комунікації «Фабрики квартир»: фіксований кошторис, компенсацію за порушення термінів, повний супровід ремонту та гарантії. Лиш тепер акцент роблять на київський ринок.
На думку, що «2.0» – це і є «Фабрика квартир» нас наштовхнули не лише однакові рекламні слогани, а й низка інших збігів. Прикметно, що у нової компанії ідентичні слогани та навіть фото вже закінчених об"єктів, які раніше публікували на сторінці «Фабрики квартир». Також на сторінці нового бренду в тредс – лише п’ять підписників, але серед них – керівник відділу продажів «Фабрики квартир» Володимир Гупал.
У державних реєстрах окремої компанії Renovation and Development 2.0 немає. Натомість у бізнес-структурі Володимира Кучірки існує ТОВ «ФК Компані 2.0». Власне, юридична назва не обов’язково має збігатися з комерційною назвою бренду, а використання позначки «2.0» якраз характерне для пов’язаних із «Фабрикою квартир» компаній.
У відео на сторінці «2.0» потенційним клієнтам обіцяють: «Це ремонт, на якому тебе не намахають». Для сотень клієнтів «Фабрики квартир», які досі чекають завершення ремонтів або намагаються повернути вже сплачені гроші, ця фраза звучить особливо болісно. Бо чому хтось вирішив, що грати на людських болях – нормально? Чому думає, що зможе і далі «намахувати» й не нести за це жодної відповідальності?
Найгірше те, якби клієнти не почали говорити про свій досвід, у компанії й далі підписували б нові угоди та брали з людей мільйони. Наразі ж усе виглядає так, що «Фабрика квартир» таки призупинила свою «фабрику» нескінченних угод. І це вже важливо! Бо за цими угодами – люди.
Люди, які роками відкладали гроші на власне житло. Хтось купив квартиру після багаторічної роботи за кордоном. Хтось узяв кредит. Хтось тікав від війни й намагався почати життя заново. Хтось втратив дім через російські обстріли. Хтось тільки створив сім’ю та мріяв жити окремо від батьків. А хтось після втрати чоловіка на війні сьогодні самотужки завершує ремонт.
Можна помилитися в бізнесі. Можна неправильно оцінити власні сили. Але коли ти береш у людей мільйони передоплати, ти береш на себе відповідальність. І ця відповідальність не зникає після звільнення з компанії чи закриття ФОПа. Не вдасться її уникнути, й просто зареєструвавши нову компанію.
Тепер відповідь на головне запитання мають дати правоохоронці та суд: чи були це лише бізнесові прорахунки, чи люди роками платили за ремонти, які компанія від самого початку не могла виконати?