Цієї весни на Київському Безпековому Форумі я задав іноземцям під час дискусії досить незручне питання із залу.
На Форумі були експерти, радники, аналітики високого рангу і навіть заступник Генсека НАТО – люди, що визначають архітектуру безпеки Європи і світу.
Запитання стосувалося докорінно сфальсифікованої історії Росії.
Щоб приймати правильні рішення, потрібно мати добру освіту і володіти об’єктивною інформацією. Але вже 200 років студенти і викладачі Сорбони, Окфорду, Гарварду та всіх інших університетів світу вивчають історію і пишуть свої магістерські та докторські праці на базі фальсифікованої історії Росії та України. Маючи такі хибні уявлення, неможливо розуміти істинні мотиви нео-імперської російської влади, її стосунки з Україною та, відповідно, давати правильні оцінки і приймати рішення.
Моє запитання було власне про це – чи іноземці усвідомлюють дану проблему і чи планують виправляти хиби своєї історичної освіти, щоб уникати системних помилок?
Коли я задавав питання то зал тихенько гудів – іноземці розуміли суть справи і відчувалося, що воно «зачепило їх за живе». Ті, хто приїздить нас повчати, мали би визнати своє базове невігластво щодо історії країн східної Європи. І скоректувати вивчення історії у своїх університетах, очистивши її від фальсифікату.
Але відповіді я не дочекався. Бо як Пилип з конопель вискочив український дипломат із відомої родини львівської парт-номенклатури, заволодів мікрофоном і різко перевів розмову на іншу тему. Автоматично спрацював чиновницький рефлекс «каби чєво нє вишло».
Не біда. Я отримав сатисфакцію вже від того, що зумів поставити це питання людям такого високого рівня – і що вони задумалися над проблемою.
Історія України – це основа для усвідомлення нашої ідентичності.
Історія України повинна формувати прийдешні покоління гордими за свою націю. Нас так довго і системно обкрадали, присвоюючи наші здобутки та цінності, що тепер можемо собі дозволити трохи перегнути патик в другий бік. Іншими словами, можемо пропагувати навіть ті історичні факти, що виглядають трішки сумнівними, якщо вони ефективно спрацьовують для підвищення самосвідомості українців та гордості за свою націю.
Дуже важко позбавити росіян спадщини Київської Русі в головах іноземних істориків, визначивши їх спадкоємцями угро-фінських етносів та Золотої Орди. Провести таку трансформацію в головах самих росіян взагалі неможливо. Принаймні найближчими роками. Але над цим потрібно працювати.
Історичний фільм-розслідування «Україна. Повернення своєї історії» створено Акімом Галімовим як своєрідний історичний детектив. Він розповідає лише про невелику частину фальсифікацій української історії, але навіть це сприймається як велика сенсація. Сподіваюся, що його продублюють іноземними мовами і запропонують для показу за кордоном.
От лише – як домогтися, щоб його захотіли подивитися студенти і викладачі європейських і американських університетів? Всі ті, хто дотепер студіює фальсифікат російської історії як справжню науку.