Дзвонять до мене журналісти львівських газет, просять про деталі зустрічі з Григорієм Чхартішвілі, більш знаним за своїм псевдонімом як Борис Акунін, який цими днями був у Львові.
Я відмовляю в інформації щодо деталей зустрічі. Вважаю, що це було б порушенням авторського права й просто порядності. Краще, якщо Чхартішвілі сам це розкаже, і надіюся, що комусь із журналістів таки пощастило взяти у нього інтерв’ю.
Тут обмежуся тільки загальним: його поїздка була робочою. Бо його новий роман буде відбуватися в околицях Львова, і він приїхав збирати матеріал і враження. Найбільше ми говорили про місцеву історію та конкретні деталі з минулого. А також про можливе майбутнє Росії й України – до якої, як і до Львова, Чхартішвілі відчуває щиру симпатію.
Хочу поділитися лише однією деталлю з цієї розмови, і надіюся, що це не буде порушенням авторського права. Отже, Чхартішвілі вважає, що першорядним завданням для українців є докорінна зміни образу України – з міжнародного парія у красиву країну, якою вона насправді є, і респектабельною, якою вона може бути (це не його точні слова, а радше мій «переспів»). Більше аніж політики можуть до цього докластися українські автори. Зокрема, добре було б (і тут цитую його майже дослівно), якби хтось із них написав серію пригодницьких романів з головним героєм українцем, бажано не націоналістом. Іншими словами – Героєм, який був би українським відповідником акунівського Фандоріна-неімперіаліста.
Сам Чхартішвілі не приховує того, що писав свої детективи з подібним наміром: показати, що існує інша, не романовсько-путінівська Росія. Можу зізнатися, що у моєму випадку ця формула спрацювала: Акунін змінив моє ставлення до Росії більше, ніж хто інший із сучасних російських авторів. Думаю, що я не один такий. І якби я мав письменницький талант, то сам би взявся за таку ідею.
Але оскільки такого таланту не маю, то хочу заразити цією ідеєю інших. Надіюся, що вона когось таки надихне. І тоді за якийсь час ми побачимо нового Фандоріна – всерйоз і по-українськи.