В агенції УНІАН відбувся круглий стіл «Розвиток національного теле- та кіновиробництва в Україні: які заходи повинна вжити держава для його підтримки?».
Експерти висловили пропозиції, як розвивати українське теле- та кіновиробництво в умовах інформаційної війни та кризи, а також як цей процес має підтримати держава.
Йдеться насамперед про захист інформаційного простору та про підтримку українського продукту.
Ця тема все частіше стає об’єктом обговорення, тож і цього разу експерти намагалися окреслити основне коло проблем, серед яких: необхідність консолідації зусиль кіно та телебачення, законодавча та фінансова допомога держави, а також активізація власного виробництва.
Насамперед академік та кінознавець Ганна Чміль (колишня голова Держкіно) навела красномовні цифри: протягом останніх 10 років близько 10 тисяч годин російських телесеріалів потрапили до українського інформаційного простору, близько 300 фільмів для показ у кінотеатрах, ще приблизно 10 тисяч - на ринок домашнього відео.
Для успішного протистояння такому потоку необхідно насамперед об’єднати усі зусилля.
Тож, Ольга Герасим'юк, новопризначений перший заступник голови Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, розповіла, що Нацрада має сприяти розвитку вітчизняного кіно та телебачення.
Одним з перших завдань для Нацради, за словами Греасим’юк, є законодавча розробка поняття інформаційної безпеки. За всю телевізійну та кінопродукцію, яка містить пропагандистську, ворожу для України складову, виробники мають бути притягнені до відповідальності.
Проте наразі критерії того, що саме є ворожим для України, не озвучені.
Натомість генеральний директор продакшн-студії Friends Production Олексій Гончаренко вважає, що Нацрада має «підвести до думки, що нам не треба показувати цілодобово російські серіали».
Кінематографісти закликали телевізійників об’єднати зусилля у всебічному просуванні національного кінопродукту.
Голова громадської ради при Держкіно України та кандидат на посаду голови цієї служби продюсер Пилип Іллєнко вважає, що телебачення треба розглядати не тільки як ринок збуту для кінематографу, але й можливість промоції національного продукту.
Іллєнко вважає, що прокатний неуспіх фільмів українського виробництва великою мірою пов’язаний із відсутністю їх промоції на телебаченні.
В свою чергу для телебачення тісна співпраця з кінематографом вигідна можливістю швидко замінити контент на вітчизняний.
Більшість учасників круглого столу висловилися на підтримку ідеї подвійного виробництва продукту - для прокату і для ТБ. Адже завдяки цьому розвиватимуться одразу дві галузі. «У цьому зацікавлені й канали, і держава, і кіно», - вважає Пилип Іллєнко.
Для того, аби українське кіно- та телевиробництво могло б успішно працювати необхідні і певні законодавчі зусилля. Крім того держава могла би активніше використовувати свої ресурси, адже свого часу на баланс Міністерства культури було взято майнові права на всі фільмі, вироблені за кошти держбюджету України, як у радянський час, так і за часів незалежності. «Цей доробок, при певних домовленостях, можна на першому етапі використовувати», - вважає Ганна Чміль.
Вона ж нагадала про ініціативу створення «Закону про збір на підтримку кіно».
Крім того набуває ще більшої гостроти питання авторського права в інтернеті. Як зазначив Пилип Іллєнко, фільм «Тойхтопройшовкрізьвогонь» з'явився в мережі вже на другий день після показу, і через це було продано значно менше квитків. З такими речами, на думку продюсера, треба боротися.
Також нагальним кроком, на його думку, є перегляд законодавчих норм по держзамовленню і підтримці кіно, в яких існують неринкові обмеження фінансування, що дуже гальмує процес розвитку.
Олександр Ткаченко, генеральний директор «1+1 медіа», вже не вперше нагадав, що «1+1 медіа» відмовилась від показу російських серіалів та кіно, в яких вихваляються російські спецпризначенці та військові. Проте про всі інші жанри не йдеться. Натомість, за словами Ткаченка, класика російського та радянського кіно, а також нові роботи, що мають мистецьку цінність, безперечно, залишаться в ефірі.
Конфлікт із Росією, на його думку, стає поштовхом до змін на краще: «Десятки мільйонів доларів щорічно українські телеканали витрачають на закупівлю російського телепродукту. Це щонайменше дві третини або половина коштів, які вони мають, і значно більше, ніж телеканали витрачають на власне виробництво та закупівлю продукту в інших країнах», - пояснює Олександр Ткаченко. Він вважає, що необхідно нарешті активізувати власне виробництво.
Україні, на його думку, варто взяти на озброєння механізм введення обов'язкової квоти національного продукту в прайм-тайм. «Якщо мовники будуть змушені ставити український продукт, це стимулюватиме талановитих людей його створювати», - вважає він.
Саме ця промова лягла в основу останнього сюжету випуску ТСН, відразу після якого розпочалася чергова серія російського серіалу «Вероніка. Втрачене щастя».