Трилер «Гуру» Яна Гозлана, що з’явиться на екранах українських кінотеатрів уже 9 квітня, – це делікатне та водночас безжальне препарування тотальної сучасної жаги до самовдосконалення.
У центрі цього стильного, майже стерильного всесвіту – актор П’єр Ніне, який після епічного «Графа Монте-Крісто» остаточно закріплює за собою статус головного хамелеона сучасного французького кіно. Його герой, найпопулярніший лайф-коуч Франції Матьє «Метт» Вассер, настільки майстерно маніпулює своїми численними послідовниками, що глядач і сам не помічає, як стає частиною цього небезпечного психологічного експерименту, де межа між катарсисом та втратою власної волі стає майже примарною. Розповідаємо про п’ять причин не пропустити цю стрічку у кіно.
Автор ідеї та виконавець головної ролі – П’єр Ніне
П’єр Ніне – наймолодший лауреат премії «Сезар» за всю її історію – вже давно перестав бути просто «талановитим французьким актором», перетворившись на справжній феномен, за яким цікаво спостерігати на екрані в його найрізноманітніших проявах.
Здатність Ніне до повної метаморфози вражає: від Іва Сен-Лорана до графа Монте-Крісто, актор завжди приносить на екран особливу, майже магічну напругу. І в «Гуру» це його вміння досягає свого апогею. П’єр буквально вибудовує реальність навколо свого героя й створює той самий гіпнотичний ефект, від якого неможливо відвести погляд.
Цікаво, що цей проєкт став для П’єра глибоко особистим, адже актор сам виступив автором ідеї фільму. Ніне зізнається, що у його голові протягом тривалого часу визрівав задум дослідити постать видатного оратора.
«Початкова ідея полягала в тому, щоб дослідити здатність електризувати натовп словами, вводити людей у стан трансу і, навмисно чи мимоволі, брати над ними контроль», – каже він.
Цю ідею Ніне приніс режисеру і сценаристу Яну Гозлану, який і запропонував трансформувати її в історію про сучасних лайф-коучів, котрі завдяки соцмережам збирають величезну аудиторію, яка дослухається до буквально кожного їхнього слова.
Нова частина «трилогії» Яна Гозлана про людей в пошуках істини
Для П’єра Ніне та режисера Яна Гозлана «Гуру» став особливою віхою – це їхня третя спільна робота, що фактично закриває неофіційну інтелектуальну трилогію про природу людської ідентичності. Кіномани вже помітили символічну деталь: у всіх трьох стрічках героїв Ніне звуть однаково – Матьє Вассер. Це не випадковість, а свідомий хід Яна Гозлана, щоб підкреслити спільний генетичний код цих історій.
Перші два фільми тандему вже стали сучасною класикою французького трилера. У стрічці «Ідеальний чоловік» (2015) ми спостерігали за фатальною помилкою самозванця, який привласнив чужий рукопис і став заручником власної брехні. А «Чорна скринька» (2021) познайомила нас із аудіоекспертом, який у спробах розгадати причини авіакатастрофи перетворився на одержимого викривача, чиє прагнення правди стає руйнівним.
Кожен із цих героїв у власний спосіб досліджував питання істини, але нова стрічка переносить цей пошук у психологічну екзистенційну площину. Якщо попередні роботи ставили під сумнів конкретні факти, то фільм «Гуру», за словами Яна Гозлана, запитує: «А про яку саме правду ми взагалі говоримо?», – змушуючи нас замислитися, чи існує вона як така у світі тотальних маніпуляцій.
Правдиві залаштунки світу лайф-коучингу
Щоб «Гуру» виглядав максимально правдиво, творча команда занурилася у дослідження реальних механізмів сучасних культів та семінарів із саморозвитку. П’єр Ніне, готуючись до ролі, не лише вивчав методики знаменитих американських та французьких коучів (зокрема, Ентоні Роббінса та Девіда Лароша), а й шукав натхнення у складних кінообразах – від ексцентричного гуру пікапу у виконанні Тома Круза в «Магнолії» до маніпулятивного персонажа Леонардо Ді Капріо у «Вовку з Волл-стріт».
Важливим етапом стала робота з експертами, які на власному досвіді пізнали темний бік сумнівних течій саморозвитку. П’єр зазначає, що його цікавили лідери, здатні «своїми словами потенційно пробуджувати у людях небезпечного звіра», а консультації з фахівцями, що вивчали псевдонаукові течії, допомогли акторові опанувати специфічну мову та манери коучів-маніпуляторів.
Ян Гозлан разом зі сценаристом Жаном-Батістом Делафоном пішли ще далі, особисто відвідавши численні тренінги, щоб зсередини побачити, як працює індустрія особистісного зростання. Те, що вони побачили, вражало своєю герметичністю та психологічним тиском.
«Я навіть не знав, що у Франції таке є, але ми виявили ці великі зібрання по триста людей у великих залах, де навіть вікон немає: чи то це зроблено, щоб уникнути зайвих очей, чи – щоб нічого не відволікало учасників», – ділиться спостереженнями Гозлан.
Ця виключна увага до деталей дозволила творцям перенести на екран автентичну атмосферу ізоляції та емоційного піднесення, де за зачиненими дверима розкішних залів відбувається тотальна капітуляція людської волі перед авторитетом наставника.
А поки цей фільм не вийшов у прокат, не варто нудьгувати! Адже в онлайн-кінотеатрі SWEET.TV можна знайти світові та українські новинки кіно, перевірену часом класику, культові серіали та інші унікальні кінопропозиції. Зі SWEET.TV вечір гарантовано буде цікавим!
Відсутність «чорно-білого» погляду на речі
Унікальна сила «Гуру» полягає в тому, що він відмовляється від зручних стереотипів, пропонуючи натомість складне плетиво психологічних нюансів. Ян Гозлан розгортає наратив поступово, дозволяючи глядачеві спочатку піддатися чарівності головного героя, розділивши захоплення аудиторії на його семінарах.
Проте з кожною сценою в ідеальному фасаді Метта з’являються тріщини: доброзичливість поступається місцем жорсткому контролю, а енергія оратора трансформується в параноїдальну жагу влади.
Але коуч Метт у виконанні П’єра Ніне – зовсім не плаский кінопоганець. Актор свідомо уникав цинізму в образі, прагнучи наділити свого героя щирістю, яка й робить його таким небезпечним.
«Для нас було важливо, щоб він не був циніком. Матьє Вассер – коуч, який вірить у свою справу. Саме це, на мою думку, робить його таким захопливим об'єктом для кіно», – пояснює Ніне.
Фільм не дає однозначних відповідей і не виносить вироків, а лише спостерігає, як шляхетний намір допомогти людині зрештою перетворюється на сумнівну та руйнівну практику. Це тонка рефлексія на тему сучасної велнес-культури, яка нагадує: обіцянка миттєвої трансформації часто є лише першим кроком до втрати свободи.
Актуальність для кожного
«Гуру» – це фільм-дзеркало, у якому відбивається сучасне суспільство з його нездоровою одержимістю успіхом. Ян Гозлан переконаний, що популярність коучингу стала своєрідним «симптомом» нашого часу, де тиск на результативність змушує нас прагнути до ідеальних показників у всіх сферах життя. Проте за фасадом «успішного успіху» часто ховається небезпечна риторика, що має більше спільного з великою політикою, ніж із психологією.
«Коучинг – головний фокус фільму, але стрічка також підіймає загалом тему популізму. Як і деякі політики, Метт використовує слова, але правда для нього при цьому другорядна. Саме так сьогодні роблять деякі глави держав, як-от Дональд Трамп. Я б навіть сказав, що в міру розвитку фільму тренер Метт стає такою собі трампівською фігурою», – каже режисер.
«Гуру» варто побачити саме на великому екрані, щоб сповна відчути масштаб арен, які збирає Матьє Вассер, та майже фізично відчути ту саму «електрику» в натовпі, про яку згадував П’єр Ніне. У темряві кінозалу маніпулятивні техніки героя працюють не лише на екранних послідовників, а й на кожного глядача, створюючи імерсивний досвід, який неможливо відтворити вдома. «Гуру» ставить незручне запитання: чи дійсно нам потрібні ці «кращі версії себе» і якою є справжня ціна успіху, вибудуваного за чужими сценаріями? Відповіді на ці питання – у кіно з 9 квітня.