В український прокат 5 жовтня вийшов фільм-призер Венеційського фестивалю «Хліб і сіль» Даміана Коцура. Ім’я режисера має бути добре відоме українським глядачам, адже він є співавтором короткометражного фільму «Як це було». Разом з українською режисеркою Анастасією Солоневич Коцур презентував Україну у короткометражному конкурсі 76-го Каннському кінофестивалю.
Його дебютний повнометражний фільм «Хліб і сіль» показали у Венеції, де він отримав спеціальний приз журі секції «Горизонти».
В основі сюжету – реальна історія вбивства, що сталася у Польщі в 2017 році. Фільм показує, що насильство та расова дискримінація, які призводять до трагедії, дуже часто починаються з «жарту».
Тимек, молодий успішний піаніст, приїздить з Варшави до рідного містечка на літні канікули, де, здається, час зупинився. Тимек спілкується з братом та давніми приятелями. Для них головна розвага – випивка, гомофобні жарти та насмішки над мігрантами. У всьому цьому Тимек є мовчазним спостерігачем, якому бракує сміливості відвернути неминуче насильство.
Даміан Коцур у своїй розповіді поєднує документальну точність у фіксації всього того, що відбувається в кадрі та радикальну чесність в описі подій. Мовчазна драма, у якій на перший погляд рутина провінційного містечка застигла поза часом та простором, тримає глядача у постійній напрузі.
Побудова буквально кожного кадру підкреслює ізоляцію героя навіть тоді, коли він перебуває у колі друзів. Він не погоджується з тим, що коїться довкола, проте не має ані волі, ані сміливості для протистояння. Йому страшно бути в меншості, він намагається перечекати та поїхати на стипендію до Німеччини, але вибір пасивного споглядання призводить до жахливих наслідків. І буквально з першої сцени, з перших буденних та банальних подій ми очікуємо цього вибуху. Недаремно на постері ми бачимо нотний стан: історія розіграна як по нотах. А символічна назва сприймається як гірка іронія і водночає є своєрідним ключем до сжету.
Така двозначність буквально усіх елементів фільму додає простій, на перший погляд кримінальній історії глибини, а прочитання другого плану розширює теми та посилання, які режисер адресує глядачам. Історія локальна та універсальна водночас, при вдаваній лінійності, дозволяє проаналізувати та відрефлексувати чимало.
Головні ролі у фільмі виконали непрофесійні актори, друзі режисера Тімотеуш Біес та Яцек Біес, що також є братами та піаністами у реальному житті.
Українська прем`єра фільму відбулась у рамках програми «Фестиваль фестивалів» на Одеському кінофестивалі, а зараз, окрім прокату, картину покажуть в рамках Днів польського кіно, що стартують 7 жовтня.
Зараз Коцур працює над своїм другим повнометражним фільмом про події в Україні.