В український прокат вийшов фільм «Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”», який став кінодебютом для режисера Івана Тимченка. Він потрапив на екрани як раз у п’яту річницю трагічних подій, про які розповідає. Дуже важко оцінювати картину, зняту на таку тему, без емоцій, аналізуючи лише її художні якості чи невдачі. Ще важче, мабуть, знімати таке кіно. Проте бачимо різні зразки, як вдалі («Кіборги», «Черкаси»), так і не дуже («Східняк», «Позивний “Бандерас”»).
Звичайно, значно більше вдалих картин можна назвати серед документальних картин. Наприклад, фільм «Війна химер» Марії та Анастасії Старожицьких розповідає практично про не лише про ті ж події, але і про тих же героїв.
Є у «Війні химер» командир штурмової групи батальйону «Донбас» Бішут, поранений у бою за Іловайськ. Він дивом лишається живий в окупованому місті серед ворогів. Бішут разом з іншим пораненим бійцем (Руслан Сокільник) переховується у квартирі старенької жінки. Його розшукує призначений комендантом Іловайська російський офіцер Рунков, для якого ця війна перетворилася на особисту помсту.
Тарас Костанчук у фільмі «Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”»
Саме Бішут (Тарас Костанчук) у новій картині не просто опиняється у центрі сюжету. Він є продюсером (фільм знято без державної підтримки), натхненником, головним героєм нової стрічки. А, оскільки картина ігрова, він ще й грає у ній головну роль. Тобто себе самого. Також у фільмі задіяні інші бійці, які виходили зі страшного Іловайського котла (сцена розстрілу знята надзвичайно сильно). Проте усі вони мають невеличкі ролі. А от головних героїв, окрім Костанчука, грають таки професійні актори. Серед них – Олег Драч («Скіф»), Істан Розумний («Франко»), Олександр Мавріц («Шульц»).
І тут виникає головний конфлікт фільму. Його сильною стороною є пряме відсилання та у певних моментах строге слідування реальним подіям. Проте, оскільки автори все ж таки діють за законами ігрового кіно, то існують і вигадані лінії та персонажі (до слова, автором сценарію є письменник та журналст Михайло Бриних, який створював його на основі численних матеріалів в пресі та реальних історій добровольців). Саме вони тягнуть картину униз.
Саме ці, вигадані лінії та події, часом позбавлені елементарної логіки, найгірше розіграні та виглядають і штучними, і зайвими. І саме серед вигаданих персонажів є дуже картонні та схематичні. А от герої, які мають реальні прототипи, тішать тим, як можна говорити про війну та патріотизм без надмірного пафосу.
Крім того очевидним є те, що образи героїв є узагальненими. Проте використовують натомість вони позивні реальних та відомих людей, що часом викликає певний дисонанс. Як і традиційні для українського кіно (на щастя, не для всього) штучно-серіальні акторські інтонації.
Проте фільм «Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”» виконує більшість із запланованих задач: він фіксує на екрані важливі та трагічні події новітньої української історії, розповідає про конкретних людей, зберігаючи пам’ять про них (одним із найсильніших епізодів фільму є фінал, де глядачі бачать усіх полеглих бійців «Донбасу»).
Фільм є динамічним та якісно знятим. А от наскільки доречним є часом просто таки американський екшн про війну, яка триває, кожен має вирішити для себе. Автори картини без сумніву відповідають на це запитання позитивно. Слово за глядачами.