У прокат виходить воєнна драма «Обмін» режисера Володимира Харченко-Куликовського. У головних ролях – В'ячеслав Довженко («Кіборги»), Єгор Козлов («Снайпер. Білий ворон»), Дмитро Лінартович («Тойхтопройшовкрізьвогонь») та інші.
Студент медичного університету та доброволець АТО, потрапляє в полон. Його батько-хірург вирушає в небезпечну подорож, щоб обміняти гроші на сина. Проте ситуація виходить з-під контролю.
ZAXID.NET розпитав режисера про його фільм, який можна подивитись на великому екрані з 6 грудня.
Коли фільм був задуманий та реалізований?
Від замислу до екрана, відома річ, фільм може мандрувати багато часу. Це, на мій погляд, стосується саме тих творів, автори яких ставлять перед собою задачі розповісти дещо справжнє, цікаве і неодмінно важливе для, в нашому випадку, кіноглядача. Так, мені здається, сталося і з нашою картиною «Обмін».
Сценарій під назвою «Батько», який написав прекрасний актор і справжній патріот України, Костянтин Лінартович, виграв 14-й пітчинг Держкіно і був взятий до виробництва ще в 2020 році. Проте, історія, яка в результаті дійшла до екрану дуже сильно відрізняється від так званого «паперового кіно». Справа в тому, що, не знаю точно з яких причин, попередній режисер, який представляв проект на пітчингу, і повинен був знімати «Батько», не зміг працювати над картиною. Креативний продюсер фільму Андрій Дончик запропонував мені взятись за виробництво стрічки.
Це відома практика, коли режисер, працюючи над літературним сценарієм, багато чого переписує, додає, відкидає і змінює. Це досить складний татрудомісткий процес. Це така специфічна справа перекладу з мови літератури на мову екрану. І не просто екрану, а великого кіноекрану, де працюють зовсім інші складні закони. Тому я вирішив запросити до роботи над тією історією, яка б більше відповідала обраному мною жанровому напрямку, талановитого художника і сценариста Влада Дудка. Мені хотілось спробувати зняти цю потужну людську драму в жанрі вестерна. І Влад прекрасно відчув і зрозумів цей задум.
Так сценарій «Батько» став сценарієм «Обмін». А далі залишалося тільки повноцінно провести підготовчий період виробництва, вийти на знімальний майданчик і втілити написане на папері.
Чи могли подумати, що він стане настільки актуальним зараз?
Якщо автор замислює розповісти саме історію, такі думки його не дуже цікавлять. Мене завжди надихала фраза Станіслава Лема з його роману «Соляріс». «Людині завжди буде цікава… людина». Намагання зрозуміти, що таке «людина» взагалі, на мій погляд, є головною задачею всього мистецтва. І якщо дотримуватись цієї ідеї, як це робили, наприклад давні греки, то, здається, це буде актуально будь коли.
Чи сюжет має реальні події в своїй основі?
Велика кількість подібних ситуацій в цей страшний і жорстокий час, коли зло повстало, щоб знищити Україну, звісно відбувалось так чи інакше. Подібні ситуації, коли потвори хотіли отримувати викуп за життя людей, і є сюжетною основою нашої картини. Безліч таких випадків задокументовано, є багато описаних фактів та свідоцтв.
Але для того, щоб сконструювати саме кіносюжет, який би постійно тримав увагу глядача, ми з Владом Дудком попрацювали, що називається, без сну і відпочинку. Втім, сон і відпочинок нам були не дуже важливими. Бажання промовчати, прошепотіти, прокричати свій біль мовою кіно, свою нестерпну лють до ворогів, свою любов дорідної землі, вело нас. Тепер я дуже чітко це розумію.
Розкажіть, будь ласка, про акторів та роботу з ними.
Акторський ансамбль картини складався непросто. Відповідальність в розповіді такої емоційно та психофізично складної історії, була з мого боку максимально високою. Я завжди намагаюсь добитись від актора абсолютної віри в свого персонажа, і того що з ним відбувається. І коли я бачу, що актор ілюструє, чи робить вигляд при допомозі набору професійних штампів, та ще й не поважає при цьому своїх партнерів, такий актор стає мені не цікавим, дратує мене. Бо глядача такий актор обдурити може. І то не кожного. А от відповідальність перед професією не вдасться. Та ще й коли так звана розкутість досягається за допомогою алкоголю, наприклад. Це абсолютно неприпустимо, як на мене. На жаль, і таке буває.
Я дуже задоволений роботами в нашій картині Влада Мамчура, Андрія Олефиренко, який зіграв головного злодія, рашистського полковника «Хантера», молодих акторів Єгора Козлова та Дмитра Оцупка, чудового Діми Лінартовича, який зараз боронить всіх нас в лавах десантних військ України. В епізодичній ролі знявся в нашій картині блискучий Василь Баша.
Фільм знімали на територія, яка невдовзі була окупована. Що ви думаєте про можливість знімати там кіно зараз і загалом чи потрібен час (часова відстань від події) для ігрового кіно?
Це дуже непросте питання. Американцям знадобилось десять років, щоб почати переосмислювати події В'єтнамської війни. Зараз інформація в цьому нашому часі рухаються набагато швидше ніж в 70-ті роки минулого століття. І, можливо, це саме переосмислювання незабаром народить в українському кінематографі картини рівня «Цільнометалева оболонка» Стенлі Кубрика, «Апокаліпсіс сьогодні» Френсіса Форда Копполи і, однієї з моїх найулюбленіших картин «Мисливець на оленів» Майкла Чіміно з Робертом де Ніро та Меріл Стріп.
Можливо. Але для цього потрібна, в першу чергу, наша остаточна перемога над рашизмом. І перемога над внутрішнім ворогом – корупцією та олігархічним руйнуванням економіки, від якої так залежить кіновиробництво, і які знищують Україну зсередини, не даючи міцніти та розвиватись країні. Я вірю в нашу Перемогу! Попереду у нас важкі часи, тримаймося.
Фото з Facebook-сторінки фільму