Це кіно – не розвага. Проте дивиться фільм на одному подиху. Рекомендуємо. Але тут важливо не заплутатись, адже у 2022 році вийшов однойменний фільм Деміена Шазелла, де так само грав Брет Пітт, а його партнеркою була Марго Роббі.
***
«Вавилон»
Babel, США-Мексика, 2006
Жанр: драма
Чому варто подивитись? Зірковий склад, захоплюючий сценарій, потужна режисура.
Кому має сподобатись? Тим, хто любить добре авторське кіно та слідкує за картинами із конкурсу Канн.
Кому має не сподобатись? Шанувальникам комедій та легкого розважального кіно.
Традиційно для себе мексиканський режимер Алехандро Ґонсалес Іньяріту («Сука-любов», «21 грам», «легенда про Г’ю Гласса») паралельно розповідає уривки різних історій, що лише в кінці складуться докупи як пазл. Ми побачимо американську пару, що подорожує по мароканський пустелі, двох арабських дітей, які вирішили випробувати рушницю, няньку-мексиканку, яка загубилася із двома маленькими вихованцями у пустелі поблизу мексиканського кордону, глухоніму японську дівчинку, що страждає від самотності.
Рушнця з Японії стріляє у Марокко, і дві з половиною години екранного часу (які, до речі, пролітають непомітно) розповідають про те, як один постріл рикошетом відбивається у різних куточках світу. Різні новели, дія яких відбувається у чотирьох країнах – у Мексиці, Марокко, США та Японії – насправді об’єднані не лише пораненням молодої американської жінки, але і тим, що світ наш такий тісний, і майже неможливо існувати у ньому так, щоб не штовхнути когось.
Відповідно, актори, задіяні у фільмі теж зібралися з усього світу: мексиканці Ґаель Ґарсія Берналь та Адріана Барасса (обоє знімалися у знаменитій стрічці «Сука-любов»), японці Койї Якушо (він грав у оригіналі картини «Давайте потанцюєм») та юна, але віртуозна Рінко Кікучі, американець Бред Пітт та австралійка Кейт Бланшетт («Авіатор», «Єлизавета»). Цікаво, що найзнаменитіші – володарка «Оскара» Бланшет та мегастар Пітт («Троя», «Сім») виглядаються у цій історії найблідіше. При бездоганній техніці їм бракує живих емоцій, якими вражають інші актори. А ще тут зіграла Елль Феннінг («Велика», «Дощовий день у Нью-Йорку»). Семирічна дівчинка з того часу перетворилась на кінозірку.
Стрічка вражає і емоційно, і естетично. Мексиканський режисер так вміло працює з «картинкою», так вдало використовує не лише кожну секунду екранного часу, але і кожний міліметр зобреження, що фільм дивиться на одному диханні. Він просто вартий того, щоб його дивитися. І не один раз. Тим більше, що музику до фільму написав володар «Окара» за музику до «Горбатої гори» аргентинець Густаво Сантаолалла, а сценарій – володар каннської нагороди за «Три могили Ельк’ядеса Естради» Гільєрмо Арріага. Обидва, і сценарист, і композитор, уже працювали з Ґонсалесом Іняріту і над «Сукою-любов’ю», і над «21 грамом».