Цими вихідними завершиться Двадцятий міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». А оскільки камерний оркестр «Віртуози Львова» цього року святкує своє двадцятиліття, то кілька концертів на афішах Контрастів, можна вважати також внеском до ювілейних підсумків. Зокрема, й концерт, що відбудеться в суботу.
Колектив завжди вирізнявся відкритістю до нових імен і творів. Не винятком є й ця програма, яку розпочинає Concerto grosso №2 для струнних Золтана Алмаші. Віолончеліст та композитор, колишній львів’янин – вихованець класу Юрія Ланюка, який сьогодні мешкає в Києві, неодноразово брав участь у Контрастах і як виконавець, і як автор. Він є учасником Національного ансамблю солістів Київська камерата, викладає в Національній музичній академії Україні ім. П. Чайковського. Творчість Золтана Алмаші відзначено премією ім. Левка Ревуцького, його слушно вважають одним із найбільш перспективних представників нового покоління української музики.
«Concerto grosso №2 я написав 2000 року, під час навчання в аспірантурі НМАУ в класі Євгена Станковича. Це був час різноманітних початків: розпочиналося нове століття, навіть тисячоліття! Також і в моєму житті почався новий період – я переїхав до іншого міста, почав навчання в аспірантурі.
Саме цей збіг початків трансформувався в несподівану творчу ідею: мені захотілося почати музику з «чистого аркуша», так, ніби до цього моменту музики взагалі не існувало. Мені захотілося перезавантажити цілу систему!
Тому в циклі найважливішою є перша, вступна частина. В ній лише одна нота, яку кожен інструмент чи кожна група інструментів грають на свій лад, ніби шукають стежину в темряві навпомацки.
Лише потім методом накопичення з’являються інші ноти, знайомі музичні формули, принципи драматургії тощо. Автор у процесі написання немов пригадує здобутки попередніх епох...», – так описує свій твір сам композитор.
Концерт для флейти з оркестром «Пам'яті Олега Киви» одного з найчастіше виконуваних на Контрастах авторів, голови Національної спілки компзиторів України Ігоря Щербакова присвячений талановитому українському композитору Олегу Киві (1947-2007).
Ідея твору Octagon львівської композиторки Любави Сидоренко, ще однієї вихованки класу Юрія Ланюка та лауреатки премії ім. Л. Ревуцького, виникла 2010 року завдяки пропозиції знаного польського віолончеліста Анджея Бауера написати композицію для октету віолончелістів Cellonet, який він щойно створив. Відтак авторка поставила перед собою завдання написати п’єсу: з одного боку, колористичну і технічну, а з іншого – з підкресленими психологічними акцентами. У процесі роботи з’явилася редакція цього твору ще й для струнного оркестру, палітра тембрових можливостей розширилася, психологічні деталі при цьому залишилися основними.
Фортепіанний концерт пам’яті Василя Барвінського львівський композитор, професор Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Віктор Камінський написав восени 1995 року. Одночастинний, поемного типу твір, ніби спеціально розрахований за своєю стилістикою на яскраво романтичну індивідуальність соліста, сповнений тонкими алюзіями не тільки до музики Барвінського, одного з найцікавіших і найоригінальніших мистців Галичини першої половини століття, але й до сучасної музичної мови.
Ровесник Віктора Камінського, композитор Кшесімір Дембський є сьогодні однією з найяскравіших постатей польськогонаціонального культурного простору, відомий також і як диригент та джазовий скрипаль, названий свого часу одним із кращих у світі. Дембський активно працює як кінокомпозитор (зокрема, автор музики до популярних свого часу стрічок Юліуша Махульського Сексмісія та Дежа вю, а також до фільму Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем»), водночас у його доробку понад 40 симфонічних партитур. Quasi una fantasia – фактично, концерт для скрипки з камерним оркестром, написаний на початку 2000-них років.
Завершує концерт музика американського композитора Крістофера С. Тью з Північної Кароліни. Одним із найвідоміших творів автора є написана торік до роковин убивства Джона Кеннеді Елегія для струнних – «Листопад 1963», уперше її було виконано під батутою американського диригента українського походження Володимира Щесюка.
Натомість A Picture Symphony for Strings написана набагато раніше, 1999 року, і присвячена дружині композитора Лаурі. За словами Крістофера С. Тью, у творі йдеться про пригоди й радощі життя. В останній частині Симфонії образів використані оригінальні мотиви англо-американської музики та наслідування народної скрипки «фіддл».
А завершиться фестиваль у неділю концертом, гідним того аби отримати продовження в окремому проекті – «Музичні меридіани «Контрастної» України: Крим-Донецьк-Харків-Київ-Львів».
П’ять меридіанів музичної України, п’ять авторів, п’ять творів, об’єднаних духовною рефлексією і глибинним нешароварним патріотизмом. Символічне завершення ювілейних Контрастів має на меті продемонструвати розмаїття українських композиторських шкіл, а водночас – їх спільну відданість національній ідеї у час складних політичних перипетій і кривавої боротьби за єдність територіальну.
Кримська татарка Мерзіє Халітова – одна з найяскравіших композиторок України, лауреат премій імені Бориса Лятошинського, Миколи Лисенка і Автономної Республіки Крим. У дитинстві їй довелося пережити весь смуток відірваності від батьківщини: її батьків вивезли до Узбекистану, де вона народилася, здобула освіту, сформувалася як особистість. До Криму повернулася 1993 року. З рідною землею тематично пов’язані й більшість творів авторки: симфонія Відродження, присвячена видатному мислителю і просвітителю кримськотатарського народу І. Гаспринському, Третя симфонія, присвячена кримськотатарському народу, симфонічна поема Хатира (Пам'ять), балетна сюїта Арзи, концерт для оркестру Намисто міст Криму, Бешуйський пейзаж для флейти і фортепіано, Четверта симфонія, присвячена пам’яті батьків, а водночас написана до сумної річниці – 65-ліття депортації кримськотатарського народу (цього року минуло 70 років із часу трагічних подій). У концерті прозвучить Друга симфонія авторки.
Донецький композитор Євген Петриченко – один із найперспективніших авторів України молодшого покоління. Народився у Луганській області, закінчив Луганське вище музичне училище, згодом – Донецьку державну консерваторію ім. С. Прокоф’єва в класі проф. С. Мамонова, де пізніше працював старшим викладачем кафедри композиції і сучасних музичних технологій та теорії музики. Лауреат премії ім. Л. Ревуцького та премії Кабінету Міністрів України. Автор і реалізатор проекту Донецьк – Львів (2007) та Мистецтво молодих – майбутнє Донбасу (2009). У творчому доробку композитора – різноманітні жанри симфонічної, камерно-симфонічної, камерно-інструментальної, вокальної, хорової музики, музика до театральних вистав, пісні.
Requіеm, первісно написаний 2007 року для флейти, скрипки, віолончелі, фортепіано та фонограми автентичної музики, одразу викликав чималий резонанс після виконань у різних містах України. За модель композитор обрав барокову традицію жалобної меси, часто і розмаїто послуговуючись «словником» музично-риторичних фігур. Водночас у першій частині виникають асоціації з характерними гуцульськими інтонаціями, друга – нагадує коломийку, щоправда, доволі зловісну.
Редакцію Реквієму для камерного оркестру композитор підготував 2014 року.
У львівській композиторській школі помітне місце займає постать Юрія Ланюка – композитора, виконавця-віолончеліста, педагога і музично-громадського діяча, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка. Для кожної своєї композиції Юрій Ланюк формулює нове завдання, ставить перед собою нові, неапробовані ним самим раніше вимоги. Адже кредо його творчості – написати такий твір, що не має прямих аналогів до творів інших митців і навіть до власних попередніх опусів. Йому цікаво писати так, як за його словами, «ще ніхто досі не писав». Це може стосуватися форми, складу виконавців, особливостей партитури тощо.
Це творче кредо яскраво підтверджує й Благовіщення для скрипки соло, мішаного хору та струнного оркестру. І склад, і палітра емоційних настроїв, і символічна духовна «програма» свідчать про невтомний пошук і талановиту знахідку: за десять років свого сценічного життя Благовіщення стало одним із найбільш бажаних творів у репертуарі багатьох українських скрипалів.
Одним із співкоординаторів Міжнародного фестивалю сучасної музики Контрасти від початків і тривалий час був відомий харківський композитор Олександр Щетинський, лауреат низки престижних міжнародних конкурсів композиторів, у т. ч. ім. К. Сєроцького (Польща), духовної музики (Швейцарія), ім. В. Лютославського (Польща), ім. А. Дютійє (Франція), ім. Г. Малера (Австрія). У Реквіємі для хору і струнних, написаному на традиційний латинський текст, як і в більшості інших творів останніх років, автор, за його ж словами, продовжує розробляти нову метамову, що вбирає в себе стильові елементи різних епох – григоріанський хорал і ранню поліфонію, барокові фігури, оперний мелодизм ХІХ сторіччя, прийоми письма ХХ сторіччя... Від техніки колажу чи полістилістики (Л. Беріо, М. Каґель, А. Шнітке) ця метамова відрізняється, зокрема тим, що різноманітні стилі в ній не протиставлено, а навпаки – максимально об'єднано: вони плавно й непомітно переходять одне в одне.
«Потрапляючи у неочікуваний контекст, ці скалки старих стилів і епох трансформуються, впливають одне на одного. На перший план виходить не чистота стилізації, а переосмислення чужих ідіом, авторський «коментар» до них. Музика, що зовні нагадує знайому класику – чи то Верді, чи Брамса, чи Палестріну, – несе світовідчуття нашого часу, у чомусь уразливіше, зі своєю марнотою, що її, начебто, не було в старі часи, а в чомусь іншому – більш масштабне й універсальне, таке, що тяжіє до діалогу культур і їхньої взаємодії».
Незмінно важливою постаттю не лише в контексті сучасної музичної культури України, але й у програмах фестивалю, є композитор Євген Станкович, один із беззаперечних авторитетів і „живих класиків«. Тож звучання його «Сумної дримби звуків...», твору для віолончелі та камерного оркестру, стане логічним завершенням і концерту, і цілого фестивалю.