Від 29 квітня до 1 травня у центрі Львова тривав музичний фестиваль «Флюгери Львова», що цього року відзначає свій 15-й день народження. Про атмосферу людей і музики — у репортажі ZAXID.NET.
* * *
«Флюгери — це фестиваль альтернативний. Тут все на купу: джаз, рок…», пояснює хлопчина своїй супутниці. Взагалі, «Флюгери Львова» — фестиваль етно-джазовий, однак щороку йому в цих жанрових межах тісно.
Традиційне музичне свято, що вже п’ятнадцять років відзначають у Львові на початку травня; нагода, коли відчиняється брама внутрішнього дворика львівської ратуші; фестиваль, що часто випереджає смаки своїх слухачів; три вечори любові. А ще «Флюгери Львова» — це ніби прев’ю до літа, вступний акорд до сезону нескінченних літніх фестивалів. Гарна нагода розім’яти ноги і освіжити пам’ять старими й новими піснями.
(фоторепортаж Павла Паламарчука, ZAXID.NET)
З погодою цьогорічним «Флюгерам» відверто не пощастило: холод і дощ відлякав частину потенційної публіки. Порівняно з попередніми роками у дворику було помітно порожньо. Що, тим не менш, не зіпсувало загальної атмосфери фестивалю.
Життя гуцульське
Троє учасників цьогорічних «Флюгерів» претендували на те, щоб стати посланцями Гуцульщини. Новачки фестивалю, гурт «Роялькіт» з Кривого Рога, за словами організаторів кілька років просився виступити на сцені «Флюгерів». І 1 травня музиканти представили пісні зі свого останнього, п’ятого, альбому «Житіє гуцульське». Та хлопці дещо загубились на фоні більш відомих колег: «оркестру радості і щастя» Familia Perkalaba та представників жанру «гуцул-хоп» «Гуцул Каліпсо».
Familia Perkalaba закривала сцену у суботу, 29 квітня: музиканти виконали пісні зі свого останнього альбому DARABA. Всидіти і не танцювати цю іронічну та нестримну музику може й можливо, але украй важко. Із «класичної» «Перкалаби» прозвучав тільки «Льотчик» — на біс, із присвятою колишньому вокалісту гурту Андрію «Федоту» Федотову, який місяць тому помер від серцевого нападу. Хоча гаряча публіка просила (благала!) заграти і «Кафельний пам’ятник», і «Горрри», і «Гулєй».
Як і всім хедлайнерам, Familia Perkalaba довелось виступати на засипаній сіном сцені (фото: Ростислав Павлик, Флюгери Львова)
Натомість «Гуцул Каліпсо» потішили своїх шанувальників старими піснями, не забувши й представити два нових треки. Невідомо, хто отримав від виступу більше задоволення: дорослі, які пішли у слем, чи діти, що безтурботно закидували сцену вогким сіном. Через це монітори «Гуцул Каліпсо» настільки «заросли» сіном, що музиканти пропонували винести на сцену ще курей, гусок чи індичок, якби хтось їх мав із собою. Індичок не було, зате під час спонтанного краудсерфінгу на сцену «винесли» відому львівську арт-менеджерку Ляну Мицько. У підсумку виступ «Гуцул Каліпсо» став найбільш куражним з усіх трьох днів.
Герої фестивальних сцен «Гуцул Каліпсо» довели, що вони летять до «звізди», як і кілька років тому (фото: Віталій Маріаш, Флюгери Львова)
Girl’s power
Значною була доля жіночих колективів: це і GrozovSkaBand, польськй колектив Siostry i Łotry, і відома у Львові Брія Блесінг, що виступала разом із гуртом ShokolaD. Зрештою, і «прокидались» цьогоріч разом із Кашею Сальцовою.
GrozovSkaBand — проект Олени Грозовської, що була відома як одна з лідерок гурту «Сонцекльош». У свої музиці вони нестримно веселі (бо хто ще співатиме про «цілу ніч у Житомирі» і солодко-ностальгійні. Це музика не стільки для великих площ, скільки для кабаре — в цьому, до речі, у них багато спільного із Lemko Bluegrass Band. Адже обидва гурти працюють на точці перетину українського і американського стилів, визбируючи все найкраще з українських текстів і прикрашаючи їх джазом, свінгом та блюзом.
Lemko Bluegrass Band грають у стилі, що поєднує українські етно-мотиви із танцювальною американською музикою
Поляки завжди були гостями на «Флюгерах», і цього року їх було найменше — лише один колектив. Siostry i Łotry, що їхня вокалістка Юлія Кенпісти переклала як «Сестри і розбишаки», складається з чотирьох осіб: сестер Юлії та Марії Кенпісти, перкусіоніста Войтека Собура та контрабасиста Кароля Гадзало. Наприкінці виступу барабанщик Войтек вперше в житті заграв на віолончелі. «Флюгери Львова» — це новий досвід.
Юлія Кенпісти, вокалістка та віолончелістка Siostry i Łotry (фото: Аглайя Ногіна, Флюгери Львова)
«Флюгери» — це також традиції. Бо здається, навіть якби організатори фестивалю привезли б на «Прокидання» Стінга, Rolling Stones чи Адель (разом узятих), порядна публіка все рівно казатиме, що без «Мертвого півня» «Прокидання» вже не ті. Та хай там як, проте недільного ранку «Крихітка» зібрала доволі багато слухачів, щоб стверджувати: «Прокидання» прекрасно живуть і щороку непогано справляються із нападами ностальгії.
Над двориком плив запаморочливий аромат коньяку і чаю, а Каша Сальцова та її гурт презентували добре відомі пісні у новій, джазовій обробці. І наприкінці співачка додала: якщо раніше гурт «Крихітка» міг вважатись гуртом пісні «Вменеємен» або «Рецепт», то тепер вони — гурт пісні «Без імені», присвяченої українським волонтерам. Можливо, заради цієї пісні вони й працювали всі попередні роки.
Народні традиції
Хоча народні мотиви виявились присутніми в творчості абсолютної більшості учасників, відповідати за фольк та етно довелось переважно львів’янам з Lemko Bluegrass Band та Torban та ірландцям, що працюють в жанрі world music — Yurodny. Також дуже ніжною виявилась інтерпретація «Подоляночки» у виконанні Брії Блессінг. А гуцули, як вже було згадано, то – окрема тема.
Брія Блессінґ разом із гуртом ShokolaD виконала кілька пісень Володимира Івасюка. Напередодні фестивалю гурт обіцяв, що невдовзі вони зі співачкою запишуть спільний альбом
Новачки та старожили
Відривати фестиваль доручили легендарній групі з Кам’янця-Подільського — «Пропала Грамота». Після 6-річної творчої паузи музиканти набрались сил і знов повернулись на сцену. Це вже другий їхній виступ у Львові: перше «велике повернення» відбулось ще в лютому цього року в клубі Underground. На сцені «Флюгерів» Павло Нечитайло, Сергій Білінський, Костянтин Бушинський та Олександр Омельченко були дуже очікуваними та бажаними гостями. Але не пощастило з погодою: під час їхнього виступу лив дощ, і ті, хто могли би танцювати під сценою, відсиджувались під парасольками.
"Пропала Грамота" відновили виступи після шести років творчої перерви
Більше пощастило молодому тернопільському гурту Tik Tu, який минулого року випустив дебютний альбом Shuma (названий багатьма музичними критиками чи не головним відкриттям 2016-го). На «Флюгерах» вони виступають другий рік поспіль. І якщо раніше Tik Tu з їхніми «Кониками» і «Малюсиками» були скоріше широко відомими у вузьких колах, то на цей раз вони перетворились на повноцінного хедлайнера. Вокал Наталії Багрій у супроводі клавіш (і не тільки) Романа Божко та ударних Лесика Оmodada звучали впевнено, потужно і чисто, заповнюючи собою простір дворика ратуші.
Через форс-мажорні обставини з Парижа не змогла прилетіти Ірена Карпа, виступ якої мав би підсумувати три дні щасливого фестивального божевілля. Однак організатори знайшли вихід, запросивши на сцену львівських джазових музикантів і давши їм простір абсолютної імпровізації. Їм передували рокери з Угорщини. Самі про себе гурт Flop кажуть, що грають «суміш ґандж-року та фолку». На дії в них можна було почути більше гранжу і альтернативи. Однак, ті слухачі, хто дочекались фіналу, виглядали задоволеними (навіть не розуміючи жодного слова угорською).
* * *
Наприкінці третього дня вітер змінюється, і навіть намагається визирати сонце. До Львова остаточно приходить травень (що, тим не менш, не гарантує потепління).
Цей фестиваль - для всіх, хто любить музику. (фото: Віталій Маріаш, Флюгери Львова)
А «Флюгери» — це ж також і про сімейні цінності. Це купа малечі, що подекуди і ходити ще не вміє, а вже «прокидається» разом із батьками, чи стрибає під абсолютно непристойні пісні, сенсу яких не розуміє, чи жбурляється сіном. Це фестиваль, на якому обов’язково зустрінуться всі знайомі, причому не тільки львів’яни. Це три дні радості і щастя напередодні літа.
Бо «Флюгери Львова» означають, що літо — буде.