«Було класно! Бачила, що витворяв Сашко Положинський, Місько Барбара, поляки з Joks…». Так обмінювались ми зі своїми співробітниками враженням від «Fort.Missia-2010».
Після минулорічного фестивалю кількість наших знайомих, які хотіли подивитись на форти часів І Світової війни (які є частиною загальної системи укріплень Перемишльської фортеці, що неподалік села Поповичі на українсько-польському кордоні) та просто подуріти під класну музику, позасмагати, випити пива, значно зросла – ідучи своєрідними вуличками «Fort.Missia-2010», поле біля великої сцени «підстригли» під сонце, кожен раз бачили знайомі обличчя. Люду з цілої України та ближньої Польщі назбиралось, не беремося точно сказати скільки тисяч (організатори у другий день фесту нарахували 15), але багацько, були й окремі представники далеких світів – Англії та Канади.
Одне слово, відірватися від комп’ютера хочуть усі, а тим більше відірватися класно. На «Fort.Missia» було все, що очікуєш від оpen air fest, тільки у більшому масштабі. Зросла кількість представлених мистецьких проектів, стало більше драйву та розваг, розширилося наметове містечко.
Звичайно, кожен із таких фестивалів має щось своє. Тут це, перш за все, самі форти. Оглянути ці військові споруди можна, власне, лише під час фесту. Цього року у форті №6 відкрили виставку експонатів часів Першої світової війни – зброя, набої, листи, документи. Також у форті були інсталяцій, експозиції фотографій. Організував виставки всередині форту один із місцевих мешканців.
У майбутньому всі шість фортів, як розповіли організатори заходу, планують розчистити та внести до туристичного маршруту, як це зробили з частиною фортеці на польській стороні. Там також є свій фестиваль на фортах - «Великі Швейківські маневри» - який проходитиме втринадцяте. Стартуватимуть «Маневри» 10 липня.
Але повертаємось до головної і незмінної ідеї фестивалю – спільна праця митців, поетів та музикантів на руїнах війни. Мистецтва було справді багато.
Оглянути всі арт-проект на території ленд-арту, зокрема від формації «Кома», групи «Тотем», Кауфмана, Бажая, Сусленка, Тремба, Kozyara, Scipior, полазити по всіх фортах, послухати «Ґорґішелі», «Пропала Грамота», «Че-Че», «КораЛЛі», «ShockolaD», «Ретенію» пострибати до мокрого волосся під «Мертвого Півня» та «Тартака», поляків «KOKA», «Joke», «Black Snake» та багатьох, багатьох інших, а потім піти на етно-дискотеку було фізично неможливо.
Як і оглянути всі вистави на спорудженій цього року театральній сцені. В межах New drama festival «Драма.UA» можна було подивитись вистави театрів «Калейдоскоп», «Ага-Т», театру Софії та Джоель Габріельсон зі Швеції, драматургічні майстерні з Павлом Ар’є. Після півночі в «Ніч поезії» люди слухали Ярину Черняк, Михайло Трохима (котрих обрали королевою та королем Поетів), а ще Петра Мідянку, Світлану Поваляєву, Олександра Бойченка. Між цим дехто встигав пострибати на батуті, покататись на повітряній кулі, піти на майстер-клас, приглянути собі вишиванку у ремісничому містечку, поспостерігати за вогняним шоу.
Можна лише уявити, скільки то нервів коштувало організаторам привести на кордон весь цей творчий люд. Окремо хочеться подякувати ведучому Андрієві Жолобу за його старання, а також волонтерам. Добрий гумор Жолоба допоміг уникнути низки конфліктів по лінії приїжджі-місцеві, та й не один кульок «BOSS» з пожитками та мобілку повернув він власнику. Про кульки Жолоб навіть заговорив віршами.
Для місцевих «Fort.Missia» також була справжнім святом. В неділю після церкви чоловіки при краватках, жінки на підборах приїхали на фестиваль. Вони із задоволенням обговорювали, що є нового і кращого, ніж минулого року.
Хоча були й такі громадяни, які скиглили. мовляв нічого нового, я таке вже бачив і чув, мене ніц не вразило, а тут немає води, черги до столиків (тобто в кафешках) і так далі. Їм можна порадити або сидіти вдома у кріслі і виїжджати кудись раз в п’ять років, тоді справді все дивуватиме, або творити свою артово-культурну місію.
Волонтери ж до сходу сонця у неділю мали завдання зробити так, щоб громади ближніх сіл, що прибули слухати рідні народні колективи, не жахалися з дикості молоді, яка товклася два дні по полях, і лишила по собі купи пластику та недоїдків. Наступного разу нехай Жолоб з великої сцени не лише попереджає місцевих хлопців в «Адідасах», що не буде крутити «блатної музики», але приїжджих про те, що, мовляв, коли смітиш там, де фестиш, то це погано позначається на кармі.
Як пообіцяв прес-секретар Фестивалю Юрко Вовкогон, додатковою атракцією наступної «ФортМісії» стане похід до Поляків у гості. Підземеллям. Без кордону, віз, перевірок та інших недоречностей. Це він пожартував. Якщо серйозно, то форти справді мають розчистити, як і саме підземелля, щоб ми перевірили, чи є підземний хід до самого Перемишля. Провести археологічні дослідження пообіцяв і голова Львівської ОДА Василь Горбаль. На базі фортів, за його ж словами, окрім музею зброї, обіцяють створити українсько-польський Центр сучасного мистецтва. «Разом із «Warsztatаmi Kultury» (Центр культури міста Любліна) ми задумали цей проект ще перед першою «Fort.Missia». Зараз подались на грант Євросоюзу. Розвиток фортів в основному бачимо не лише як мілітарну пам’ятку - ми хочемо, навпаки, зробити антимілітарний проект, творити, показувати найсучасніше мистецтво на руїнах протягом цілого року. Створити постійно діючу галерею, проводити виставки. Також маємо підтримку цього проекту від уряду міста Перемишля», – розповів Юрко Вовкогон.
Як підсумок хочемо сказати, що на фестивалі все вдалося, далі буде, буде краще. Банально, але правда.