У своїй книзі «Коротка історія урбанізму» архітектор Фернандо Чуека Гоїтія пише, що середньовічне місто з’явилися на початку ХІ століття та процвітали між ХІІ та ХІІІ століттями. Їхнє зростання було тісно пов’язане з розвитком торгівлі та ремісництва.
Водночас розвитку середньовічних міст, за словами Гоїтії, сприяло географічне оточення, оскільки вони потребували додаткових захисних механізмів, крім стін. Тому їх засновували часто на територіях, до яких важко було дістатися, наприклад, на пагорбах, островах, річках. Використання природного середовища для оборони створювало неправильний містобудівний план, який став символом середньовічного міста та його вузьких, звивистих вуличок.
Інтуїтивно більшість середньовічних міст проектували радіоконцентрично, тобто головні вулиці відходили від центру – від важливих міських зручностей – до воріт, перетинаючись з меншими, другорядними вуличками. Проте, як пише Гоїтія, були і міста, які відходили від цієї типової схеми – міста у формі хреста, подібні до риб’ячої кістки чи міста-акрополі.
Незалежно від містобудівного плану, середньовічні міста були відносно невеликими, що сприяло взаємодії різних громад переважно завдяки торгівлі і перетворювало кожне місто на оригінальні спільноти. З часу їхнього створення минуло вже майже 10 століть, і більшість міст зазнали значних перебудов. Проте якщо уважно придивитися, можна розрізнити ці часові шари, і ArchDaily пропонує подивитися на вісім сучасних міст, які досі зберігають нюанси середньовічного містобудування.