Смішна Росія видула ще одну мильно-серіальну бульку про героїзм, стійкість духу та швидкість бутс своїх спідоносних (від слова speed) оленів. Про історичну місію та тяглість традицій. Про північну богопомазаність і широку теовибраність.
Атомне бомбування російських ЗМІ «феноменальними» перемогами своєї збірної на Євро-2008 закінчується. За інерцією загальмовується їх істерична пурга. «Маньяків на астріє атакі» не хіло так попустили іспанці. Інформаційна «ейфорія» ще раз підтвердила місце перебування цього світу в глибокій гіперреальності та фотожопі.
Смішна Росія видула ще одну мильно-серіальну бульку про героїзм, стійкість духу та швидкість бутс своїх спідоносних (від слова speed) оленів. Про історичну місію та тяглість традицій. Про північну богопомазаність і широку теовибраність.
Симулякри рашенської пропаганди продовжують малювати універсальні пікчерзи, які не існують і ніколи не існували, але які, завдяки досвідченому десантуванню, забивають собі місце естонських парашутиків в медійному космосі.
Наявністю намахувань на постсовковій інформаційній шарі вже здається не здивуєш жодного юзера (всі читали Набокова), але російський «патріотизм» і vodka в потрійних дозах ніколи не дружили з усом і, тим менше, з розумом. Підсумовує усе вищенаписане неписаний закон дикого капіталізъму: «доки вони не намахали тебе - намахай їх», який застосовується від супермаркетів до самих до окраїн.
Варто також політкоректно та геополітично зазначити, що коли на минулому чемпіонаті світу малий Вакарчук спробував розпустити свої вишивані викрутасики в етері, ті ж іспанці також понаднормово попустили його коментаторські пантюсіки.
Провівши паралелі між виступами збірної України на ЧС-06 та збірної Росії на ЧЄ-08, варто відволіктись на хвильку на галіме Євробачення-08, щоб розставити усі крапульки над ї у питанні маніграмного втручання у події такого рівня. Результати конкурсу для країн 3-го світу, на якому героїчно переміг цього року вічнообкурений Діма Баклан, здивували тих росіян, в кого ще залишилась клепка в голові і можливість качати з нету забугрову музику.
Розмови про те, що Баклану цю перемогу тупо купили, вільно собі гуляли на сторінках дуже шановних закордонних і не дуже видань та агенцій. Хронологія підрахунку голосів, поведінка ведучих на НТВ і навіть сама фігня, яка піснею Баклана зветься, безповоротно вказували на факт вторгнення у фінішний результат грошових потоків.
І вже згодом Діма Баклан міг збирати пресу та відкритим текстом заявляти, що всі розмови про купівлю Євробачення - це фігня. Тільки хто повірить цьому наріку безіменному? До цієї парафії можна сміливо записувати і перемогу газпромівського «Зеніту» в КУЄФА з незрозумілою грою «Глазго Рейнджерс» у фіналі.
В контексті ж Євро-08 можна вірити і можна не вірити у те, що Росія якимось чином купила гру в голандців + враховуючи дивну поведінку судді з його очевидною любов'ю до росіян. Те, що там було щось не так можна і не відчути в силу «патріотизму» і «vodki». Ейфорія, яку роздувають навколо цього «історичного» матчу, тільки підкреслює усі підозри. Перемоги над Грецією і Швецією не потребують надмірного ажіотажу завдяки слабкому рівню гри цих команд. Хоча й цим матчам російські ЗМІ шиють статус феноменальних.
Та ж збірна Україна на чемпіонаті світу виграла в Саудівської Аравій 4:0, але ж ніхто не називав той матч феноменальним торжеством тотального футболу (тверезі голови говорили про відсутність в українців гри як такої). Називати ж апогеєм тотального футболу перемогу над командою 6-ї бані - то просто маразм (портрет Петра 1 на трибунах ще одне тому підтвердження).
Договірні матчі існують у всьому світі. Купівля суддів - то поширене явище. Махінації в букмекерських конторах - не проблема. Чудеса допінгової медицини на олімпійських видах спорту процвітають, незважаючи на всі дискваліфікації.
А тут голандці, які виносили всіх і вся (Італія, Франція), - просто ніякі. І це ще питання, чому ж вони були ніякі. Але називати перемогу над мертвою командою феноменальною можуть тільки рашенські газєти і канали. Веселий хелп від судді, відсутність радості після забитого гола у Ван Ністельроя і те, як на перших хвилинах Аршавін впевнено в'їхав в Булахруза, в якого напередодні померла дочка, нікого не цікавить. Газпром розрулює всі питання. Особливо в рік переходу влади від маскулінного Путіна до фемінної лапочки Мєдвєдєва, в якого прізвище тільки таке, тіпа, грізне.
При бажанні можна відшукати більшу к-ть дрібниць, які можуть багато чого розказати про особливість того матчу. Наприклад, реакція українських коментаторів на гру Росії та Іспанії. Особливим термометром такої справи може бути тотальне підлизування такої сірої маси як Дерепа. Хто-хто, а він кон'юнктурку носом чує.
У все це можна вірити і не вірити, але футбол вже давно став політикою і гасла «парвьом Європу», підкріплені нафтовим баблом, діють не гірше холодної війни.
Політика - це суцільна таємниця і взаємний компроматік. На цьому вона і тримається. Вбивства братів Кеннедів. 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку і вибухи московських будинків у вересні 1999, які розв'язали хандехохі Бушу і Путіну у їх боротьбі з тероризмом. Український Майдан, отруєння Ющенка і вбивство (?) Гонгадзе.
І от тепер незрозумілий матч Росії з Голандією, злиття якого на такому високому рівні для когось є фантастикою. Невідповідність офіційної версії щодо вибухів на ВТЦ і наукових досліджень для Буша також фантастика. Як і для Путіна фоткі Політковської і Литвиненка.
Це все можна не помічати. Тільки чому ж гру Іспанії, яка просто розкатала ту ж Росію в півфіналі, ніхто не називає феноменальною, а їх перемогу на Євро-08 - торжеством тотального футболу?
На фінішній крапці звучить трек американської банди (місто Спрінгфілд, штат Міссурі) Someone Still Loves You Boris Yeltsin «Modern Mystery».
Фото зі сайту zhurnal.lib.ru