Галицьке суспільство страждає на ексклюзивізм і месіанство і в тому нема нічого нового і дивного. Просто, свого часу, не було кому зауважити галицьким політикам, що розвал Радянського Союзу це не стільки їхня заслуга, як його внутрішня слабкість і послідовність балтійських народів.
Журналісти, що першими «емігрували» до Києва змогли за лічені місяці зробити карколомну кар'єру, але не так завдяки неймовірному таланту чи працелюбності, як через те, що були питомими носіями української мови. Вже й забулося, що ТОДІ так все легко вдавалося, бо лідери антикомуністичної опозиції брали собі за взірець рухи країн Балтії. Пригадую, як ми втішалися кожним переможним кроком естонських депутатів у Москві, діяльністю народних фронтів і собі створювали рухи «за перебудову»... Але сьогодні не про це... Сьогодні хотів би сказати кілька слів про галицьку місію. До таких роздумів мене підштовхнула рясна злива заяв інтелектуалів та політиків про чергове: «Хто ж як не ми?» Тобто йдеться про чергове рятування України «собою»...
Не буду вкотре заглиблюватися в тему різних Україн, бо це невдячна справа і доволі збита тема. Пропоную поглянути на українське галицьке суспільство ніби з середини: чим воно насправді живе і живиться. Патріотизм залишимо також осторонь, бо це, радше, зовнішній прояв, тобто набутий імідж, а от що там в грудях б'ється?
Ні для кого не є таємницею, що наша галицька позиція найправильніша, ми найкращі українці-соборники, найосвіченіші й найкультурніші. Одним словом: ми най-, най... Такими само ми хочемо зробити усіх в Україні і тоді будемо непереможні, згуртовані і щасливі під українським галицьким омофором. А ще галичани дуже виховані і делікатні. Вони ніколи не скажуть правди відверто і прямо. Це ж не культурно і навіть вульгарно! Саме тут починаються галицькі ритуальні танці, з яких витанцьовується справжня суть галицького українця. «Простаки» зі Сходу не розуміють цієї галицької мови жестів і символів, не доганяють їхньої «пташиної» (не плутати із солов'їною) мови.
Культурний галичанин ніколи не скаже про іншого: Краде, обманює, видурює... Він це інакше здефініює: «Він сі крутит». Це перша ідіома галицького буття. Бачите, не краде, а «крутиться». І от вони й крутяться, забуваючи, що оте «накручене» це вкрадене у таких само українців, у тієї ж оспіваної неньки України.
Галичанин не скаже: «Оцей вже накрався». Він означить це набагато делікатніше - «доробився». Це аж ніяк не міняє суті, але саме в такому формулюванні раптом зникають негативні конотації. Ви тільки гляньте, як делікатно і вишукано! Тому й нема нічого дивного в тому, що депутати різних рівнів, ніде не працюючи, за два роки «крутіння» - «доробляються» до найкрутіших джипів, престижних приватних будинків і т. ін. І спитатися у них нікому, бо всі «сі крутят».
Про галицьку працелюбність і працездатність промовляють інші ідіоматичні звороти: «То ся не надає...» і «То ся зробит...». В перекладі на людську мову це має означати: «Я не буду виконувати тієї роботи, бо не хочу, але врешті ти маєш мені за все заплатити». А також те, що міфічна «Тося», яка мала б це все зробити, навіть не думає про роботу.
Цикл галицького буття був би неповним, якщо не згадати про ще одну ідіому: «Я сі віддячу». Це основа з основ галицького життя. Людською мовою це означає: «Якщо ти, використовуючи своє службове становище, порушиш закон на мою користь, то я тобі дам хабара». Але галичанин не був би майстром своєї справи, якби він так легко розпрощався зі своїми кровними, даючи того хабара. Він дочекається, коли його справа дійде до такої стадії, коли вже ніхто не зможе повернути її назад, підійде до хабарника, щоб попрощатися словами: «Ну то на разі!» Цикл завершився. Слава Україні!