Про «збитого льотчика» іранськими ракетами Дональда Трампа і його камарилью може й не варто писати, бо трохи більше чотирьох місяців до проміжних виборів до американського Конгресу на тлі довжелезної війни з Росією це не такий вже й довгий термін, а з січня 2027 року, якщо навіть Трамп і не зазнає імпічменту, то його позиції послабляться дуже сильно, і підтримка України Сполученими Штатами може знову вийти на байденівській рівень 2022-2024 років, і тоді вже з його крейзовою командою не варто буде розмовляти і взагалі про неї згадувати. Бо, здається навіть нечисленні її члени з елементами притомності, як Рубіо чи ще донедавна Бессент, вже назавжди зіпсували собі політичне майбутнє.
А мова нині піде про одну не дуже адекватну членкиню цієї команди вже невдовзі ексдиректорку Національної розвідки США Тулсі Габард і її звіт про начебто тривале фінансування урядом США (звісно, що демократами, бо як висловився Трамп, найбільші вороги Америки – це Демократична партія США, зважте, не Путін, не Сі, не Кім, а власне демократи) якихось «біолабораторій» в Україні. Цю нісенітницю вже аргументовано відкинуло і наше МЗС, і МОЗ, бо, як ми пам’ятаємо, російські божевільні наративи про «бойових комарів, щурів, гусей чи кажанів», які націлені лише на генетику тих представників «народа-богоносца», в яких є «зайва хромосома», можуть сприймати лише ті самі «хромосомники» і більше ніхто у світі.
Утім виявляється, що і в США знайшлися «брати по розуму» чи то «по зайвій хромосомі» болотних божевільних. Цей звіт Габард має розголос і наслідки нульові від слова взагалі, і це логічно, бо зараз займатися такими бздурами просто немає жодного сенсу, тому інформація ця промайнула і загула у наших ЗМІ. Але тут є такі дуже цікаві речі, на які все ж варто звернути увагу.
Це історія про рівень професіоналізму, компетентності, освіченості і елементарної притомності тих американських розвідників, які готували цей звіт і головно цю мапу України, якої ще світ не бачив, бо, наприклад, Київ там розташований десь біля Придністров’я, а насправді це село Київ у Миколаївській області, населення якого становить 10 (!) осіб. Дарма кацапи 2022 року наступали на Київ з півночі Київської, Чернігівської і Житомирської областей. Насправді ж їм всі свої людські ресурси треба було сконцентрувати на півдні, коли вони, щоправда зовсім ненадовго, захопили частину Миколаївської області. Шкода, що друг Путіна Трамп тоді не надав йому секретної інформації американської розвідки, що Київ насправді розташований дорогою до Придністров’я, а то тоді орки захопили б цей Київ, і оголосили про «вілікую пабєду».
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleДруга несусвітня бздура цієї мапи – загадковий Чернів, розташований десь на південь від Львова і на захід від Тернополя. Практично всі журналісти, які коментували цей Чернів, вважають, що це нібито Чернівці, зображені не на своєму місці, хоча, якщо не полінуватися і заглибитися у мапу Google Maps, то ми таки знайдемо на ній приблизно на місці, позначеному на американській мапі, село Чернів Букачівської селищної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Це в уяві «компетентного» американського розвідника не конче мали б бути Чернівці, а міг бути й Чернігів.
І ось уявімо собі на хвильку, як цей «компетентний» американський розвідник набирає на компі Kyiv, йому вискакує село Київ на Миколаївщині, і він його собі позначає, як столицю України. Далі він набирає Cherniv (в його уяві Чернівці чи Чернігів), і йому вискакує село на Прикарпатті з населенням 616 осіб. Далі позначене, приблизно на місці Ужгорода, місто, яке називається Zakarpattia. А ще на цій мапі позначене давно вже не існуюче місто Dnipropetrovsk. Єдине, що варто відзначити позитивно, назви міст тут за новим українським правописом.
Є неспростовний аргумент абсолютної неспроможності теорій змови про так звані «біолабораторії» в Україні. Судячи з «даних» американської розвідки, такі лабораторії були в Донецьку і Луганську, які позначені на цій мапі. Утім після окупації цих міст 2014 року минуло вже дванадцять років, однак ні слуху, ні духу не чути про виявлення в цих містах окупаційною владою «доказів» якихось «біолабораторій». Навіть полінувалися зібрати якихось дохлих комарів і щурів і продемонструвати їх як «докази». Але російська пропаганда заявляла про «викриття військової біолабораторії» у Рубіжному на Луганщині», утім фактично йшлося про фармацевтичне підприємство та пов'язані з ним лабораторії. Українські та іноземні незалежні журналісти детально розбирали ці твердження і не знайшли там доказів розробки біологічної зброї чи військових програм.
Про Рубіжне у звіті Тулсі Габард нічого немає, тобто як же так, що вона не домовилася з російською пропагандою, аби брехати в унісон. Це явне недопрацювання братів по «зайвій хромосомі».
Віддавна існує, зокрема і в літературі, і в образотворчому мистецтві культура, щоправда доволі толерантна, висміювання європейцями «простакуватих», «недалеких», «наївних» американців. До простакуватості, недалекості, наївності членів команди Трампа сміливо можна додати ще й такі риси, як неосвіченість, невігластво, аморальність і банальну тупість. І не дивно, що на згаданий «аналітичний» звіт американської розвідки з «геніальною» мапою України, яка викликає враження, наче була створена, як наслідок укусів «українських бойових комарів» десь у психлікарні на Кульпаркові, не викликав з боку дотепних і зазвичай в’їдливих журналістів навіть жодних сатиричних кпинів чи мемів, бо що візьмеш з хворого, окрім аналізу.