В історії траплялись випадки, коли люди, яких ми зараз вважаємо талановитими геніями, за життя були бідними або майже нікому не відомими. Big Think розповідає про відомих людей, до яких слава прийшла вже після смерті.
Вінсент ван Гог
Відомо, що Ван Гог продав лише одну картину за своє життя – «Червоний виноградник в Арлі» 1888 року. Він продав її за 400 франків, це приблизно 2000 доларів сьогодні. Картину ван Гог написав приблизно за два роки до того, як покінчив життя самогубством, вистреливши собі в груди у віці 37 років. Саме протягом цих останніх двох років свого життя він намалював більшість робіт, завдяки яким він зараз відомий, включаючи «Нічне кафе» та «Зоряну ніч» .
Анна Бош, яка купила його картину «Червоний виноградник в Арлі», сама була художницею та подругою багатьох у художньому співтоваристві Франції того часу, і стала потім колекціонеркою творів художника-імпресіоніста. Перед смертю вона попросила, щоб усі доходи від продажу її колекції пішли у фонд, який допомагав художникам виходити на пенсію.
Галілео Галілей
Галілео Галілей помер у 1642 році, але його роботи не публікувались аж до 1835 року. Він побудував телескоп, який довів, що Земля обертається навколо Сонця, що суперечило земноцентричним вченням католиків того часу, і підтримував геліоцентричну теорію, висунуту Миколою Коперником.
Католицька церква назвала Галілея єретиком і підозрілою особою, і врешті-решт засудила його до домашнього арешту в 1633 році. У 1668 році Ісаак Ньютон збудував власний рефлекторний телескоп і продовжив дослідження з того місця, де зупинився Галілей.
Альберт Ейнштейн назвав його батьком сучасної науки, а Стівен Хокінг якось сказав, що Галілей «несе більшу відповідальність за народження сучасної науки, ніж будь-хто інший». Він не отримав повних вибачень від католицької церкви аж до папи Івана Павла II у 1992 році.
Грегор Мендель
Мендель започаткував генетику ще в 1865 році. Але сприймати всерйоз його досягнення почали лише у 1915 році – майже через 30 років після його смерті. Його експерименти з горохом встановили основні правила генетики. Він науково підтвердив, що гени можуть передаватися. Мендель був і тим, хто першим назвав і довів існування домінантних і рецесивних генів.
Сучасники ігнорували його відкриття. Його роботу знову продовжили в 1900 році двоє провідних ботаніків і генетиків того часу – Гуго де Фріз і Карл Корренс – і довели правильність його досліджень.
У 1850-х роках Мендель кілька разів намагався стати викладачем, але постійно провалював усну частину іспитів. Потім він звернув увагу на фізику, яка не принесла йому багато успіху та грошей, а у 1868 році став ігуменом монастиря.
Едгар Аллан По
Едгар Аллан По провів більшість свого життя в бідності. Після звільнення з армії та одруження зі своєю 13-річною двоюрідною сестрою він провів кілька років у боротьбі з редакторами, намагаючись опублікувати свою книжку. Коли По все ж публікували, часто це було за дуже невеликі гроші. «Ворон» був найвідомішим його твором, надрукованим за життя, але він заробив на ньому лише 9 доларів.
За життя По був набагато більш відомий як критик, часто вступаючи в суперечки з поетами та письменниками того часу Але після його смерті творчість По поширилася завдяки французьким перекладам. Через 10 років він став найпопулярнішим автором детективів у Європі. Сер Артур Конан Дойл, автор серії книг про Шерлока Холмса, сказав: «Де була детективна історія, поки По не вдихнув у неї життя?».
Вільям Шекспір
Шекспір відомий на весь світ і мав би бути надзвичайно популярним у свій час. Коли він був живий, Шекспіра вважали популярним поетом і успішним драматургом. Але його п'єси ставилися лише його власною трупою, яку ніхто поза Лондоном не знав. Шекспір став дуже популярним тільки після своєї смерті.
Ель Греко (Доменікос Теотокопулос)
Ель Греко створив стиль живопису, над яким у свій час сміялися через те, що він був надто темним і незграбним. Через 300 років після його смерті всі були від нього у захваті. Він мав власний стиль і жорсткий характер, критикував інших художників, багатії Венеції не хотіли купувати його картини. В Іспанії він отримав комерційний успіх: мав маєток на 24 кімнати та 3 спальні з 1585 року до своєї смерті в 1614 році. Проте протягом його життя і навіть через десятиліття після його смерті критики описували його творчість як «потонулу в ексцентричності», «дивну», «ексцентричну». У XX столітті Пабло Пікассо став його великим шанувальником і часто перемальовував деякі з найвідоміших картин Ель Греко у власному стилі.
Альфред Вегенер
Альфред Вегенер – німецький метеоролог і полярний дослідник, був піонером теорії дрейфу континентів, тобто ідеї про те, що континенти рухаються дуже повільно на тектонічних плитах. Він помер у 1930 році, але його теорію не сприймали аж до 1953 року, коли двоє інших вчених переглянули його роботу та отримали дані, які її підтверджують.
Однією з причин, чому теорію Вегенера не сприйняли за його життя, було те, що він завищив оцінку швидкості дрейфування континентів: він вважав, що це приблизно 2,5 м на рік, тоді як насправді це приблизно 2,5 см рік. Зараз GPS може вимірювати відкриття Вегенера з точністю до міліметра, а теорія Пангеї – материка, що містив усі нинішні континенти, і яку Вегенер назвав Урконтинентом, тепер широко визнана.