Ім’я цього представника Розстріляного відродження багатьом українцям незнайоме, адже у період СРСР його викреслили з історії літератури, твори не видавали, а ім’я ніде не згадували. Попри це він був справжнім революціонером у літературі: його поезія експериментальна, провокативна і бунтівна. Він часто «бавився» з формою і був одним із перших літераторів-урбаністів: писав про місто, а не традиційне село, як багато письменників до нього. Свої збірки називав вітринами, а себе – «королем футуропрерій». Втім, молодецький епатаж згас у 34: його, як і більшість талановитих колег, вбила радянська влада. У день народження Ґео Шкурупія згадаємо цікаві факти його біографії.
Син залізничника
Георгій (Юрій) Шкурупій народився 20 квітня 1903 року у Бендерах – тоді це була Бессарабська губернія. Його батько був машиністом залізниці, а мама вчителькою. Тому дитячі роки хлопчика минали не просто у різних містах, а на станціях – Бендери, Флорешти, Балта. Проте родина вирішила переїхати з румунської Бессарабії в Україну і 1913 року оселилася в Києві.
Як розповідають на сайті УІНП, Данило Шкурупій хотів дати синові добру освіту. Хлопець закінчив Другу київську чоловічу гімназію, потім рік провчився на медичному факультеті Київського університету, а після того – ще два місяці в Київському інституті зовнішніх відносин. Проте покинув навчання, трохи попрацював з батьком на залізниці, а тоді остаточно обрав інтелектуальну працю. На той час він вже мав певний авторитет в українському літературному середовищі.
Його дитинство і батькова професія відобразилися згодом у творчості: він багато уваги приділяв залізниці і техніці. А семафори завдяки Ґео Шкурупію стали ключовим образом українського панфутуризму.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
19-річний «король»
Ще під час навчання у гімназії Шкурупій працював у редакції газети «Більшовик», там познайомився з Валер’яном Поліщуком і долучився до його групи «Гроно». У свої 17 років він був наймолодшим літератором у той час.
Після знайомства з лідером і натхненником українського футуризму Михайлем Семенком Георгій Шкурупій став його правою рукою, доєднався до першого футуристичного об’єднання «Флямінґо».
У цей період він починає себе називати на французький манер Ґео замість більш звичних Юрій, Георгій чи Жорж, як його раніше називали друзі. У 19 талановитий поет видав свою першу збірку віршів. На її обкладинці було зазначено «король футуропрерій Ґео Шкурупій».
Для визначення українського поетичного авангарду він запропонував неологізм «панфутуризм» – на противагу російському футуризму, щоб підкреслити що наш футуризм більший і всеохопніший. Літературознавиця Ярина Цимбал розповідає, що Ґео Шкурупій оголошував «полювання» на російських поетів: «Зі скальпа Володьки Маяковського він збирався зробити смичок, із хребта Васьки Камєнського – флейту, а шкуру Ігугу Єсєніна натягнути на барабан у звукестрі свого кінематографу».
«Я дуже спритний команч у преріях футуризму і в мене безкінечне ласó дотепности, яким я виловлю вас, як буйволів», – заявляв він.
Тогочасні поети об’єднувалися в літературні групи, і Ґео Шкурупій був учасником багатьох з них. Він часто встрявав у літературні диспути, декларував нові мистецькі принципи в літературі і часто критикував традиційних поетів. Особливо Миколу Зерова та інших неокласиків – за їхню вірність класичним традиціям.
Кіно і театр
Георгій мав відношення і до кіноіндустрії: працював редактором і сценаристом на кінофабриках Одеси та Києва. За сценаріями Ґео Шкурупія зняли фільми «Синій пакет» (1926) і «Спартак» (1927).
Як керівник київської філії «Нової ґенерації» Ґео Шкурупій редагує її альманах «Авангард». Там вперше надрукували кіносценарій Олександра Довженка «Земля». А театр Гната Михайличенка поставив виставу «Небо горить» на вірші Семенка, Шкурупія і Слісаренка.
Представник Розстріляного відродження
У 1934 році Ґео Шкурупія звинуватили у належності до «київської терористичної організації ОУН». До цього вироку долило масла у вогонь те, що 1929 року про Шкурупія похвально відгукнувся празький журнал «Розбудова нації», орган Проводу українських націоналістів. А футуристів часто порівнювали з фашистами.
Після двох судових засідань військовий трибунал засудив його до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна. Свідчення самого обвинуваченого, який категорично все заперечував і подав заяву-скаргу на неправомірні методи слідства, до уваги не взяли. Дружину Шкурупія, Варвару Базас, і сина Георгія виселили з Києва.
На Соловках вже через три роки, у 1937, особлива трійка НКВД засудила його до розстрілу разом з 509 іншими в’язнями. Вирок виконали 8 грудня. Точне місце поховання поета досі невідоме. Лише через 19 років, після смерті Сталіна, дружина поета добилася, щоб кримінальну справу Ґео Шкурупія переглянули, а його самого – реабілітували.
Новатор і бунтар у літературі
Ґео Шкурупія називають одним із перших урбаністичних авторів в Україні. Він прагнув «переписати» українську літературу під ритм модерного міста. У його творах – заводи, поїзди, індустріальне й робітниче життя. Він не цурався лайки й вульгарності, його поезія зухвала і виклична. Прозу Шкурупія порівнювали з кінематографом на папері. У його творах спостерігається швидка зміна сцен, монтажні переходи та фрагментарність. Такий вплив кіно на літературу для 1920-х років був новаторством.
Ярина Цимбал зазначає, що Шкурупій написав перше детективне оповідання в українській літературі – «Провокатор», перший репортаж – «Старим Дніпром в останній раз», та перший експериментальний роман – «Двері в день». Експеримент полягав у змішуванні жанрів: бульварного, історичного і любовного романів, детективної новели, кіносценарію і художнього репортажу.
У Шкурупія є вірш «Трамп», що увійшов у першу збірку «Психетози» (1922). Це улюблений образ всіх панфутуристів. Щоправда, це слово тоді означало не прізвище президента США, а вантажне судно.
«…Сахара клондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа»
У наш час вірш Шкурупія «Барабан» (також назва другої поетичної збірки) поклали на музику. Нині це популярна пісня артистів Klavdia Petrivna та Артема Пивоварова.