Так само, як нікому не відома людина, одна з мільярдів, одного дня стає відомою на весь світ своїми добрими чи злочинними діяннями, так само й міста, містечка чи навіть села, про які майже ніхто ніколи й не чував, також одного дня стають відомі на весь світ, але здебільшого своєю трагічною історією. Із пам’яті, неначе завчений у дитинстві на все життя віршик, легко виринають назви, які у минулому XX столітті волею невблаганної географічної карми стали відомі на весь світ: Сараєво, Талергоф, Терезін, Береза Картузька, Глівіце, Перл-Гарбор, Ель-Аламейн, Белзець, Освенцим, Бухенвальд, Ковентрі, Катинь, Лідиці, Корюківка, Треблінка, Хіросіма, Нагасакі, Павлокома, Окінава, Гуантанамо, Сонгмі, Вундед-Ні, Сребрениця, Вуковар, Спітак, Локербі, Вискулі.
Ми з моїм колєґою-однокласником часто обговорюємо в подробицях події російсько-української війни, і з 2014 року географію Донецької і Луганської областей вивчили напевно не гірше, аніж Львівської. Деякі назви населених пунктів, звісно, нам були відомі ще до цієї війни, деякі закарбувалися у нашій пам’яті за останні дев’ять років. Якщо брати період війни до повномасштабного вторгнення, тобто 2014-2021 роки, то, вочевидь, найбільш згадуваними в інформаційному просторі населеними пунктами Донеччини й Луганщини були Іловайськ, Дебальцеве, Мар’їнка, Піски, Широкине, Опитне, Зайцеве, Золоте, Станиця Луганська, Щастя, Авдіївка, Торецьк, Сніжне, Слов’янськ, Краматорськ.
Ці назви стали відомі більшості українців, але насправді всесвітньовідомими у березні-квітні 2022 року стали (краще б вони ними не ставали) назви Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Маріуполь.
Без сумніву, Буча і Маріуполь в історії людства і свідомості людей займуть місце не менш трагічне, аніж Сребрениця чи Сонгмі.
Трагічні події в Україні дають нагоду краще вивчити її географію, як казали раніше, вивчай і знай свій рідний край, сумна нагода, нічого сказати. Звісно, про Бучу, Ірпінь і Гостомель, наприклад, я знав і раніше, а от про Бородянку і Іванків довідався вперше. У першу ніч повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рашисти обстріляли ракетами військову частину неподалік Подільська Одеської області, тоді загинули 22 військовики, половина серед яких – жінки. Думаю, що ж це за таке невідоме мені місто, а виявляється так перейменували ще 2015 року місто Котовськ. Багато хто також довідався, що в Харківській області, як і у Львівській, є районний центр Золочів, принаймні донедавна ним був – ось ще один доказ, що Схід і Захід України не так вже й різняться між собою.
Хоча одного разу побував у Харкові, проте нічого не чув раніше про район Салтівку – найбільший житловий багатоповерховий масив в Україні, який налічує майже пів мільйона мешканців і за кількістю населення переважає багато обласних центрів України. Багатостраждальна Салтівка вже понад рік майже безперервних обстрілів рашистів на устах не лише харків’ян, але майже усіх українців. Злочинні обстріли росіянами, окрім відомих міст: Дніпра, Запоріжжя, Херсона, Вінниці, трохи менш відомих Кременчука і Краматорська, зробили відомими майже до цього невідомі більшості Часів Яр, Чаплине, Десну.
Харківська офензива чи Слобожанський контрнаступ у вересні минулого року був таким блискавичним і стрімким, що годі було встежити за містами, містечками й селами, які звільняли українські збройні сили від рашистів. Найбільше запам’яталося звільнення Балаклії, Ізюма, Куп’янська і Лимана.
А у кінці жовтня – на початку листопада минулого року найпильніша увага українців була прикута до звільнення окупованого правобережжя Херсонської і Миколаївської областей. Отут вже – хоч не хоч – докладно вивчиш села й містечка навколо Херсона. Всі так довго на це чекали, звільнення Херсона вже витало у повітрі: серпень, вересень, жовтень, листопад… ну коли ж нарешті!? Очі щодня пожадливо в’їдаються у мапу DeepState. Наші просуваються на південний захід від Зеленодольська і Високопілля, до Херсона далеченько – більше ста кілометрів, думаєш так собі, можливо краще наступати з боку Снігурівки, звідтам удвічі ближче? Але наш генштаб знає краще. Telegram-канали ведуть перед в інформації: вже звільнені Велика Олександрівка, Мала Олександрівка, Давидів Брід! Про цей Давидів Брід стільки було фейків, але нарешті він наш. Далі Чкалове, Чарівне, Степове, Берислав, Львове (о, мій рідний Львове!) Наша арта дзюравить Антонівські мости – автомобільний і залізничний, москалі тікають як щурі. І ось останнє «нарешті» – Херсон наш!
Зараз уся увага прикута до Донецької області, і дивна річ – дивишся на ту мапу – і не впізнаєш звичного розташування населених пунктів. Хоча ти знаєш їх майже досконало, все ж після російської окупації частини Донеччини з 2014 року і особливо після повномасштабного вторгнення, здається, що Бахмут опинився принаймні на сто кілометрів південно-східніше, аніж був до цього, а Вугледар – наче розташований на самому півдні області, це цікавий психологічний феномен, таким самим 2015 року здавалося Дебальцеве, бо кордон чи лінія розмежування з окупованими територіями якось «тягне» контрольовані Україною території на південь. Зараз українські війська контролюють 11 тисяч квадратних кілометрів Донецької області з 26, але, вочевидь невдовзі тимчасово окуповані території неодмінно будуть звільнені.
Є в Україні один населений пункт, географічна карма якого не схожа на інші, село, яке вселяє море оптимізму і сто відсоткової впевненості в нашій перемозі – це Чорнобаївка. І в скорому часі українці доведуть, що їхня географічна карма – це не лишень Батурин і Крути, а також і Орша та Конотоп. Неодмінно таких Конотопів у нашій історії незабаром буде доволі багато.