Стрий не можна назвати містом, яке тримається за пам’ятник воїну-визволителю чи за якісь інші нагадування про «систему», скоріше, людей більше цікавить нова історія.
Уже декілька тижнів «мусолиться» тема про демонтаж у Львівській області (та й у всій Україні) пам'яток тоталітарного режиму. Зокрема депутати Львівської обласної ради підтримали депутатський запит від ВО "Свобода" Олега Панькевича щодо ухвали рішення про демонтаж пам'ятника радянському воїну-визволителю у центральній частині м. Стрий на Львівщині. Цей «комплекс», що складається з пам'ятника воїну-визволителю, більшої та меншої стели протягом останніх двох-трьох років постійно потрапляє під пензлі невідомих, які залишають на ньому написи - «Ганьба катам» та «Слава Україні».
Натомість 8 квітня під час засідання сесії Стрийської міської ради депутати відхили питання про демонтаж пам'ятника воїну-визволителю, встановленого на майдані Ринок у райцентрі 1965 року. Як зазначив ZAXID.NET депутат Стрийської міської ради, «нашоукраїнець» Юрій Вінярський, розмальовувати пам'ятник почали років два-три тому, а доти ніхто не переймався тим, що такий пам'ятник стоїть. Раніше його означували, домовляючись про зустріч, як «біля мангала».
«Не мають 46 депутатів вирішувати за 46 тис. стриян такого доволі дражливого питання. Потрібно провести референдум з цього приводу. Тепер таке запитання: якщо демонтувати пам'ятник, то що тут поставити? Якщо хірург видаляє щось, він же точно знає, що на тому місці буде. Тепер щодо фінансової сторони: такий демонтаж має бути здійснений за бюджетні кошти. Якщо люди хочуть на це здати кошти - немає питань. А пропозиція від стрийського депутата зі «Свободи» була інша. Він у проекті рішень пропонував демонтаж зробити за кошти громадських організацій. Покажіть громадську організацію з грішми. «Просвіта» своєї думки з цього приводу не сказала. «Рухівці» зазначили, що це питання - не на часі. Загалом реальної позиції у Стрию ніхто не висловив. На цьому місці можна було б поставити пам'ятник трьом матерям - російській українській та німецькій, - щоб більше такого не повторилося», - зазначив Юрій Вінярський.
Стрий - невелике місто, однак охайне і гарне. У Стрию є кілька площ, на яких відбуваються мітинги. На найбільшій площі - Незалежності - пам'ятник «Будителям» (Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці), на площі Ринок - поруч із пам'ятником воїну-визволителю та біля ліцею, де навчався С. Бандера, стоїть йому пам'ятник.
Як кажуть стрияни, найбільше молоді, якщо трапляється мітинг, збирається біля пам'ятника Бандері та біля пам'ятника «Будителям», до воїна-визволителя приходять літні люди. Більшість опитаних мною стриянин, які проходили площею Ринок, зазначили, що їм байдуже до цього пам'ятника. Молоді люди називають пам'ятник - «пам'ятник солдату». «Якби був Ленін, можна було б демонтувати. А так - хай собі буде», - говорить молодий тато Іван, який тут гуляє зі своєю донечкою, малеча бавиться з м'ячем, бігає по травичці.
«Я вважаю, що пам'ятник «асвабадітєлям» треба демонтувати як пам'ятник тоталітарному режиму. Які ж вони були «асвабадітєлі», якщо стільки лиха наробили? У той час воювали дві сторони, які були ворожі для нас, для України. Мені той режим радянського союзу ворожий. Він ворожий був всій Україні. А такі пам'ятники ототожнюють з Радянським Союзом. Тут немає поховань - пам'ятник можна демонтувати», - сказав 40-річний пан Ігор.
- А якби напис змінили, а воїна залишили, ви б змінили думку? - питаю.
- Ні. Люди добре знають, що це воїнам-«асвабадітєлям», - запевнив він.
Стрий може похвалитися тим, що у цьому місті навчався Степан Бандера. Біля школи стоїть пам'ятник, а до 100-річчя поставили і меморіальну дошку з написом, що у тому будинку була державна гімназія, де з 1919 по 1927 рік навчався Степан Бандера. Ще на вокзалі зустрічає меморіальна дошка про те, що саме у Стрию був сформований перший легіон українських Січових стрільців. А на стінах будинків можна побачити написи «райдерів» про сайт «бандерівців».
Трохи далі від центру розташована садиба роду Бандерів від 1797 року. «Тут жили діти о. Андрія Бандери під час навчання у Стрийській гімназії, серед яких Степан Бандера. Тут жили з родиною інж. Осип Бандера, громадський діяч, посадник міста, та його дружина Марія з Антоновичів голова Союзу Українок. У десяту річницю України товариство «Садиба-музей родини Бандерів» упорядкувало цей сквер для міста Стрия», - написано на таблиці при вході у сквер. Як зазначили стрияни, кошти на упорядкування надав пан з роду Бандерів, який зараз мешкає у Філадельфії.
За сквером сам будинок, де мешкала родина Бандерів. У радянські часи там зробили «колективне підприємство по птахівництву» - вивіска досі на будинку. Коштів облаштувати будинок у музей, звісно, немає. Хоча, як стверджують музейні працівники, чим заповнити такий музей - знайдеться. Сам будинок є достатньо великим, вікна з боку садиби закриті металевими бляхами, по будинку є тріщини, але будинок на вигляд придатний до облаштування під музей. Що ж зараз усередині будинку - не вдалося побачити.
Стрий не можна назвати містом, яке тримається за пам'ятник воїну-визволителю чи за якісь інші нагадування про «систему», скоріше, людей більше цікавить нова історія, пошанування українських героїв.
За 25 км від Стрия у с. Воля-Задеревацька розташований музей-садиба Степана Бандери. Тут його батько о. Андрій Бандера був священиком, а у 1930-1936 роках майбутній провідник ОУН у цій хаті проживав. Перед входом у хату - п'ять барельєфів борцям за волю України: Симону Петлюрі, Євгену Коновальцю, Роману Шухевичу, Ярославу Стецьку, Олексі Гасину.
А між Волею-Задеревацькою і Стриєм, на території курортного містечка Моршин є реабілітаційний центр героїв УПА «Говерла». Перед будинком стоїть меморіал «Борцям за волю України», який поєднує все, що можна було поєднати: барельєфи С. Бандери, Є. Коновальця, Р. Шухевича, таблиці пам'яті з датами народження і смерті Дмитра Клячківського - організатора УПА (Клим Савур), Степана Ленкавського - провідника ОУН (після С. Бандери), Ярослава Стецька - провідника ОУН. Плити зі згадками інших славетних особистостей: президента Карпатської України Августина Волошина, Президента УГВР Кирила Осьмака. Плита пам'яті тим, хто помер у «кривавих катівнях окупантів», плита з написами, де помирали українці - Соловки (1775-1960), Авшвіц (1941-1945), роки повстань і страйків: Колима (1948-1953), Норильськ (1953), Воркута (1953), Кінгір (1954), Мордовія (1957).
...Як то кажуть, ніхто не забутий, ніщо не забуте. Кожен має свою територію і шанує тих героїв, яких вважає героями.