Насправді, може, й не виходило б стільки людей на ці мирні протести. Більшість справді не знає в яку Європу ми йдемо. Подруга, якій довіряю, каже: Європа – це добре, а ЄС – не конче. Бо ж не знаємо насправді всіх законів і обставин, які зумовлює цей Союз. Безперечно, купа позитиву – гуляй, як олень по всяких німеччинах і франціях, але ж є фактори, які також стримуватимуть. Проте, зараз про інше. На Євромайдани треба йти. Це однозначно.
Справа така, що зараз це протест проти Митного союзу. Відкараскаємося від нього, вступимо до ЄС, тоді там будемо протестувати. Головне, що буде змога висловлювати невдоволення. А це вже немало. Бо народ вийшов на майдани не за політиками. Спочатку – ніякої політики, доки вона сама не прийшла і не вихопила в недосвідчених студентів мікрофони. Спочатку – за правду і право.
Адже, по суті, теперішню владу ніхто толком не вибирав. Добралися до найвищих постів різними шляхами і роблять, що заманеться. По-перше, призупинення підготовки угоди щодо асоціації з ЄС не було вольовим рішенням якого-небудь принципового гаранта. Це була ница, підлабузницька здача державних інтересів Москві. По-друге, наша теперішня тотальна розчарованість дозволяла владі безкарно обкрадати наше сьогодні, і ми терпіли. Та коли зайшла мова про майбутнє, де нікого з них не буде, але будуть дехто із нас і наші нащадки, то тут терпець мусить вриватися. Стояти за правду – не соромно.