Заборона російський соцмереж, поштового сервісу Mail.ru та сервісів «Яндекс» стала для всіх великою несподіванкою. Рішенню президента здивувалася навіть патріотична громадськість, котра закликала до цього задовго до початку війни. Ну а про обивателів – годі і казати: для них рішення президента стало абсолютною несподіванкою, до того ж вкрай неприємною. Якщо заборона георгіївської стрічки – акт цілком символічний, то тепер ідеться про створення життєвих незручностей для більшості українських громадян. Цифри говорять самі за себе: соцмережею «ВКонтакті» користуються понад 16 млн українців, «Однокласниками» – до 10 млн, а пошуковик «Яндекс» входить у топ найбільш популярних сервісів в Україні. Немає сумніву, що «блокада» цих ресурсів суттєво підірве рейтинг Петра Порошенка, чим неодмінно скористаються проросійські сили. Варто очікувати і критики міжнародної спільноти, яка може вгледіти тут наступ на свободу слова. А тимчасом українці зможуть обходити блокування, використовуючи простенькі технічні прийоми, відомі кожному п’ятикласнику. То невже наша влада знову переграла сама себе?
Важкі рішення
Хоч би що казали критики, блокування російських інтернет-ресурсів – не націоналістична забаганка, а практична необхідність, причому необхідність військова. Слід згадати, що ще у 2013-му ФСБ виявляла нездоровий інтерес до закритих даних користувачів «ВКонтакті» – і не просто виявляла, а вимагала від керівництва компанії розкрити особисті дані активістів Євромайдану. Власне, через це з соцмережею розпрощався її засновник Павєл Дуров. «Видача особистих даних українців російській владі була б не лише порушенням закону, а й зрадою всіх тих мільйонів жителів України, які нам довірилися… З грудня 2013 року у мене немає власності, але у мене залишилося щось важливіше – чиста совість та ідеали, які я готовий захищати», – заявив Дуров.
Наскільки глибоко ФСБ проникла у соцмережу потім – можна лише здогадуватись. Але зазіхань на приватність в інтернеті російські спецслужби не облишили. Після прощання зі своїм основним дітищем Дуров зайнявся розробкою месенджера «Telegram», надійно захищеного від зовнішніх втручань. І російська влада знову зажадала отримати доступ до особистого листування користувачів, але знов отримала відмову. Самому ж Дурову довелося покинути Росію, аби не наражатися на небезпеку. Тепер мережа «ВКонтакті», разом з «Однокласниками» та Mail.ru Group, підпорядкована Кремлю майже напряму – співвласником цих компаній є бізнесмен Алішер Усманов, особистий друг Володимира Путіна. Це означає, що ФСБ має вільний доступ до листування та інших даних мільйонів українців, які користуються цими сервісами.
Звісно, це не означає, що ФСБ відстежує кожен «лайк», але розвідувальний потенціал соцмереж не варто недооцінювати. Моніторинг відкритих матеріалів соцмереж дозволив ідентифікувати тисячі бойовиків і російських військових, які воювали на Донбасі, а тепер внесені до бази «Миротворця». Та й навіть екіпаж російського «Буку», який збив малазійський «Боїнг», ідентифікували саме через фотографії у соцмережах. Скільки ж розвідданих можуть зібрати фахівці, що мають повний доступ до начиння соцмереж, залишається лише здогадуватись. І немає жодного сумніву, що вже зараз Росія на повну використовує ці дані у гібридній війні проти України.
Окрема тема – вплив соцмереж на формування суспільної думки. Боти, спам і проплачені публікації – це вже навіть не вчорашній, а позавчорашній день інформаційних війн. Доведено, що помітну роль у перемозі Дональда Трампа зіграло фахове використання Big Data, тобто аналіз поведінки виборців в інтернеті. Досліджуючи величезні масиви інтернет-статистики та моделі поведінки людей у соцмережах, консультантам Трампа вдалося організувати витончену агітаційну кампанію, яка принесла блискучий результат. Росія, маючи у своєму розпорядженні дві соцмережі, поштовий та пошуковий сервіси, може використовувати Big Data і проти України. Для рядових інтернет-користувачів це не очевидно, зате очевидно для офісу НАТО: заборону російських інтернет-ресурсів в Альянсі вважають питанням безпеки України.
Подалі від Москви
З огляду на викладене вище, рішення президента видається не таким вже й безпідставним. Щоправда, виникає питання, наскільки блокування російських ресурсів буде ефективним? Проблема в тому, що отримати доступ до заборонених сайтів зовсім неважко – відповідні інструменти є безкоштовними і перебувають у вільному доступі, а їхнє використання не потребує особливих знань і навичок. Отже, всі, кому дуже треба, все одно матимуть доступ до своїх улюблених ресурсів. Однак у перспективі їхня популярність серед українців неодмінно впаде. По-перше, інструменти для обходу блокування працюють нестабільно і не надто зручні. А по-друге, заборонені ресурси втрачатимуть пріоритетність в якості майданчиків для ведення бізнесу і реалізації творчих та інформаційних проектів. Відтак українська інформаційна інфраструктура буде змушена переорієнтовуватись.
Щодо напряму переорієнтації вже зараз точаться запеклі дискусії. Одні пропонують створювати українські альтернативи, інші – опановувати західні ресурси і т.д. Але хоч би що там фантазували собі ІТ-патріоти, Україна прискорить дрейф у західному напрямі, інтегруючись до глобального комунікаційного середовища. І цей процес буде не таким довгим, як може здаватись. Ще 7-8 років тому Facebook був для нас незнаною територією, а тепер це кузня української суспільної думки. Відтоді інтернет увійшов у наше повсякденне життя ще глибше, тому порожнечу швидко заповнять доступні альтернативи. Не так важливо, у якій саме соцмережі «зависатимуть» українські школярі через кілька років – головне, що вона буде не російською. А значить, Україна зробить ще один крок геть від пострадянського інформаційного болота, і репутаційні втрати чинної влади – не надто висока ціна за цю стратегічну перемогу.