Заборона російський соцмереж, поштового сервісу Mail.ru та сервісів «Яндекс» стала для всіх великою несподіванкою. Рішенню президента здивувалася навіть патріотична громадськість, котра закликала до цього задовго до початку війни. Ну а про обивателів – годі і казати: для них рішення президента стало абсолютною несподіванкою, до того ж вкрай неприємною. Якщо заборона георгіївської стрічки – акт цілком символічний, то тепер ідеться про створення життєвих незручностей для більшості українських громадян. Цифри говорять самі за себе: соцмережею «ВКонтакті» користуються понад 16 млн українців, «Однокласниками» – до 10 млн, а пошуковик «Яндекс» входить у топ найбільш популярних сервісів в Україні. Немає сумніву, що «блокада» цих ресурсів суттєво підірве рейтинг Петра Порошенка, чим неодмінно скористаються проросійські сили. Варто очікувати і критики міжнародної спільноти, яка може вгледіти тут наступ на свободу слова. А тимчасом українці зможуть обходити блокування, використовуючи простенькі технічні прийоми, відомі кожному п’ятикласнику. То невже наша влада знову переграла сама себе?
Важкі рішення
Хоч би що казали критики, блокування російських інтернет-ресурсів – не націоналістична забаганка, а практична необхідність, причому необхідність військова. Слід згадати, що ще у 2013-му ФСБ виявляла нездоровий інтерес до закритих даних користувачів «ВКонтакті» – і не просто виявляла, а вимагала від керівництва компанії розкрити особисті дані активістів Євромайдану. Власне, через це з соцмережею розпрощався її засновник Павєл Дуров. «Видача особистих даних українців російській владі була б не лише порушенням закону, а й зрадою всіх тих мільйонів жителів України, які нам довірилися… З грудня 2013 року у мене немає власності, але у мене залишилося щось важливіше – чиста совість та ідеали, які я готовий захищати», – заявив Дуров.
Наскільки глибоко ФСБ проникла у соцмережу потім – можна лише здогадуватись. Але зазіхань на приватність в інтернеті російські спецслужби не облишили. Після прощання зі своїм основним дітищем Дуров зайнявся розробкою месенджера «Telegram», надійно захищеного від зовнішніх втручань. І російська влада знову зажадала отримати доступ до особистого листування користувачів, але знов отримала відмову. Самому ж Дурову довелося покинути Росію, аби не наражатися на небезпеку. Тепер мережа «ВКонтакті», разом з «Однокласниками» та Mail.ru Group, підпорядкована Кремлю майже напряму – співвласником цих компаній є бізнесмен Алішер Усманов, особистий друг Володимира Путіна. Це означає, що ФСБ має вільний доступ до листування та інших даних мільйонів українців, які користуються цими сервісами.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleЗвісно, це не означає, що ФСБ відстежує кожен «лайк», але розвідувальний потенціал соцмереж не варто недооцінювати. Моніторинг відкритих матеріалів соцмереж дозволив ідентифікувати тисячі бойовиків і російських військових, які воювали на Донбасі, а тепер внесені до бази «Миротворця». Та й навіть екіпаж російського «Буку», який збив малазійський «Боїнг», ідентифікували саме через фотографії у соцмережах. Скільки ж розвідданих можуть зібрати фахівці, що мають повний доступ до начиння соцмереж, залишається лише здогадуватись. І немає жодного сумніву, що вже зараз Росія на повну використовує ці дані у гібридній війні проти України.
Окрема тема – вплив соцмереж на формування суспільної думки. Боти, спам і проплачені публікації – це вже навіть не вчорашній, а позавчорашній день інформаційних війн. Доведено, що помітну роль у перемозі Дональда Трампа зіграло фахове використання Big Data, тобто аналіз поведінки виборців в інтернеті. Досліджуючи величезні масиви інтернет-статистики та моделі поведінки людей у соцмережах, консультантам Трампа вдалося організувати витончену агітаційну кампанію, яка принесла блискучий результат. Росія, маючи у своєму розпорядженні дві соцмережі, поштовий та пошуковий сервіси, може використовувати Big Data і проти України. Для рядових інтернет-користувачів це не очевидно, зате очевидно для офісу НАТО: заборону російських інтернет-ресурсів в Альянсі вважають питанням безпеки України.
Подалі від Москви
З огляду на викладене вище, рішення президента видається не таким вже й безпідставним. Щоправда, виникає питання, наскільки блокування російських ресурсів буде ефективним? Проблема в тому, що отримати доступ до заборонених сайтів зовсім неважко – відповідні інструменти є безкоштовними і перебувають у вільному доступі, а їхнє використання не потребує особливих знань і навичок. Отже, всі, кому дуже треба, все одно матимуть доступ до своїх улюблених ресурсів. Однак у перспективі їхня популярність серед українців неодмінно впаде. По-перше, інструменти для обходу блокування працюють нестабільно і не надто зручні. А по-друге, заборонені ресурси втрачатимуть пріоритетність в якості майданчиків для ведення бізнесу і реалізації творчих та інформаційних проектів. Відтак українська інформаційна інфраструктура буде змушена переорієнтовуватись.
Щодо напряму переорієнтації вже зараз точаться запеклі дискусії. Одні пропонують створювати українські альтернативи, інші – опановувати західні ресурси і т.д. Але хоч би що там фантазували собі ІТ-патріоти, Україна прискорить дрейф у західному напрямі, інтегруючись до глобального комунікаційного середовища. І цей процес буде не таким довгим, як може здаватись. Ще 7-8 років тому Facebook був для нас незнаною територією, а тепер це кузня української суспільної думки. Відтоді інтернет увійшов у наше повсякденне життя ще глибше, тому порожнечу швидко заповнять доступні альтернативи. Не так важливо, у якій саме соцмережі «зависатимуть» українські школярі через кілька років – головне, що вона буде не російською. А значить, Україна зробить ще один крок геть від пострадянського інформаційного болота, і репутаційні втрати чинної влади – не надто висока ціна за цю стратегічну перемогу.