Що стало для Росії підставою розпочати проти України гібридну війну? Теза про те, що «правильні українці» нічим не відрізняються від росіян, а «погані українці» їх гноблять. Тому росіянам треба рятувати не лише «своїх російськомовних», але й решту українців від «нацистів». Така риторика працює і для внутрішнього споживача, і для України, і для решти світу.
Що робило ВО «Свобода» ще зовсім недавно? Створювало картинку, в якій демонструвало «розгул нацизму» на теренах Західної України. Від виступу лідера партії на горі Яворина 2004 року (для мобілізації електорату Януковича) та розгону підстаркуватих людей у Львові на 9 травня 2011 року і до нещодавніх смолоскипних походів. З мінімальними відхиленнями – на кшталт боротьби зі сланцевим газом. Тобто, справно виконувала роль «поганих українців» – агресивних і загрозливих, від яких мешканців півдня і сходу мали рятувати такі «помірковані політики» як Янукович і його банда (ТМ).
Хто виконував роль «правильних українців»? Комуністи з регіоналами, а також УПЦ Московського патріархату. Всі вони зараз, м’яко кажучи, не в найкращій електоральній формі. Але це не проблема, бо є «свободівці».
Як наслідок маємо пречудову ініціативу Київради з подачі ВО «Свобода» відзначити 250 років Коліївщини. Тут професійні патріоти виступають в обох амплуа. Як «погані українці» вони й надалі демонструють свій етнічний націоналізм і агресію (тут важливо, що треба говорити, а не робити, як в епопеї з «гнати синьожопу банду»). А паралельно – доводять тезу про «один народ» з росіянами, активно експлуатуючи міф про Коліївщину.
Адже Коліївщина – це просто подарунок долі для такого випадку. Цей епізод української історії, до речі, був глорифікований і за царя, і за радянської влади. Адже що тоді відбулося? На думку Москви (часів імперії та СРСР), повстання гайдамаків – це частина «збирання земель» і «віковічної боротьби Русі проти Заходу». З тією поправкою, що комуністи підняли на прапор ідею вирізати не лише інородців, а й класових ворогів. «Свободівці», що характерно, теж роблять наголос на боротьбі проти олігархів, польських панів та на іншій пролетарській романтиці. Тобто, крім всього іншого, «націоналісти» ще й активно просувають тезу про соціальну неповносправність нашого знедоленого народу, який одвічно складався з затурканих кріпаків і їхніх вождів.
Якщо ж подивитися з точки зору власне українських інтересів, особливо знаючи, чим воно закінчилося, то маємо таку картину:
1. Росія, будучи централізованою, мілітаризованою і агресивною державою, здійснила акт агресії проти роз’єднаної внутрішніми чварами сусідньої країни, використовуючи агентів впливу і місцевих «корисних ідіотів».
2. «Правильні православні» з липовими папірцями від імператриці та водою для освячення ножів отримали благословення на винищення уніатів, римо-католиків та юдеїв.
3. В зв’язку з тим, що суспільство Речі Посполитої не було таким монолітним, як суспільство Росії (де рівність всіх рабів перед лицем государя не викликала жодного сумніву), агресору вдалося використати класову ворожнечу і надати своїй операції вигляду «повстання проти панського гніту».
4. Такі дії місцевих мешканців, як зрада присязі, перехід частини військовиків на бік повстанців з подальшим підвищення в званні, а також використання різних атрибутів влади, були подані як частина «державотворення» молодої республіки.
5. Все це розкололо місцеве суспільство і похитнуло владу держави, проти якої була здійснена агресія. Що, своєю чергою, дало привід для відкритого російського вторгнення.
6. Після цього було утилізовано використаний людський матеріал, Річ Посполита продовжила вільне падіння.
7. Місцеве населення від «визволення» покращення не відчуло.
Чи існують більш красномовні паралелі із теперішньою війною? Чим взагалі керуються люди, які «ведуться» на такі ініціативи від ВО «Свобода»? Адже, якщо розуміти, що таке гібридна агресія (чи принаймні почати цікавитися), то це просто хрестоматійний приклад. Так руйнувалася держава, що її роздирали суперечності, і ставала жертвою сусідньої деспотії. Точно нічого не нагадує?
P.S. І не варто це питання звужувати лише до антисемітизму. На це і розраховують кремлівські ляльководи. А тому хотілося б почути ще щось зрозуміле і від чільних греко-католиків. Якщо євреї пам’ятають про своїх загиблих і це не заважає їм бути частиною українського суспільства, чи не занадто жертовно з боку уніатів приносити свою пам’ять на вівтар спільних (причому російських) історичних міфів?