Минуло досить багато часу, відколи соціальні мережі стали загальним надбанням. Ті «фубуки» та інші «тирнети» доступні зараз кожному. Уже й народну творчість залучили: «До появи фейсбуку лише у твоєму селі знали, що ти дурень. Тепер про це відомо всім». Соцмережі – це окремий світ. Зі своїми правилами і рівнями. Це не тільки про комунікацію. Також і про маніпуляції.
Останнє не є підставою, щоб заборонити соціальні мережі та інтернет. Ми ж не на Росії, де демократією лише прикриваються. Водночас, варто констатувати, люди досі не навчилися давати раду із цим світом. У всесвітній павутині ми не безпристрасний спостерігач, а мушка, яка заплутались у підступно розставлених тенетах. Подекуди це дуже неприємно, гірко, навіть небезпечно.
Світ очима інтернет-активного зоїла
Упродовж короткого відтинку часу відбулося дві різні і не пов'язані між собою події, що отримали значний резонанс в Україні. Перша – коли «ветерана» висадили з літака угорської авіакомпанії Wizz Air. Друга – сутичка в Дніпрі між поліцією та порушниками громадського спокою, що мала летальні наслідки. Обидва випадки отримали безліч рефлексій. Зі звинуваченнями, дискусіями, навіть «вердиктами». Про важливе, звично, говорили мало.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleСамі ж ситуації, реакція на них, емоційні хвилі навколо – мало приємного. Вони показали схильність людей засуджувати без розуміння події, без володіння інформацією та врахування точок зору. Причому категорично і безапеляційно.
Що було в ситуації з «ветераном»? У мережі поширили відеозапис із чоловіком на милицях, якого зняли з рейсу через неможливість забезпечити комфортний переліт. Постраждалий – нібито ветеран ЗСУ, який повертався з реабілітації в Ізраїлі. Почався крик: «кляті мадяри», «безсердечні і черстві», «бойкот»…
З відео важко щось зрозуміти. Воно не дає цілісного бачення ситуації, на його підставі навіть припущення не випадає робити. Офіційних заяв, підтвердження інформації не було. Складно і з відповіддю на логічні запитання: чому військовий повертався з реабілітації сам? чому про нього не подбали?.. Декілька днів казан клекотів, аж з’ясувалося, що нічого крамольного в діях авіакомпанії не було, а постраждалий – не солдат ЗСУ. Хвиля народного невдоволення піднялась даремно і без жодних підстав.
Реакція на сутичку в Дніпрі нічим не відрізнялась. Щойно в мережі з’явилися повідомлення про інцидент, лавина невдоволення, обурення та онлайн-активізму заполонила стрічку. Експерти з розгулу поліційного свавілля, неефективності органів влади та армагеддону, який почнеться вже завтра, мов за командою підняли голови і голос. Поліцію та державу почали змішувати відомо з чим.
Згодом з’явились важливі деталі, на основі яких можна реконструювати ситуацію. З’ясувалося, що авто Jaguar рухалося центром Дніпра, порушуючи правила. Можливо, водій та пасажирка помінялися місцями за мить до зустрічі з поліцейськими. Можливо, водій був напідпитку. Затримані вели себе по-хамськи, ігнорували вимоги поліцейських та показово зневажали їх під час спілкування. Вони чинили спротив поліції, що вилилось у бійку та заподіяння шкоди стражам порядку.
Світ очима людини мислячої
Між описаними ситуаціями немає зв’язку. Водночас тотожною була бездумна рефлексія на них загалу. Це мало каже про самі ситуації: перша вичерпала себе і забута, а другу повинні вивчати фахівці та компетентні структури. На них і буде відповідальність за рішення щодо діяльності поліцейських, про її відповідність чинним стандартам, законним нормам. Суспільство може мати позицію і голос у цій справі. Інколи навіть потрібно, щоб громада втрутилась, але ж не з таким підходом і думками! Саме останнє і тривожить найбільше.
Інциденти з «ветераном» та поліцейськими вказують на загрозливу тенденцію. Поведінка багатьох коментаторів інфантильна. Люди кидаються на червону шмату й роздувають з мухи слона. Ще гірше, що це легко переходить межі індивідуального і набуває колективних рис, вибухає від першої іскри фонтанами жовчі. Якщо новина в соцмережах/інтернеті, яка нічим не підкріплена, є достатньою підставою, щоб ставити діагноз людині/системі, то в нас великі проблеми з аналітичним мисленням і формуванням критичної позиції. Це робить нас зручними мішенями пропаганди, піддатливими впливам корисливих шарлатанів-маніпуляторів, пропаганді ворожої держави.
Навіть гниле та смердюче зерно може прорости на ґрунті байдужості. І неважливо, як ця байдужість виглядає: «внє палітікі» чи некритичне сприйняття інформації. Тому не випадає дивуватися тривалій живучості в нашому публічному просторі російсько-братських вигадок. Мусимо нарешті викорінити ці міфи, але також бути уважними до сучасних «інтерпретаторів». Емоційні, необґрунтовані, передчасні й однобокі висновки можуть бути надзвичайно шкідливими та руйнівними. Ворог знайде спосіб цим скористатися, а коли поруч московські гієни – мусимо пам’ятати про інформаційну гігієну! Це також важлива складова нашої відповідальності.