Минуло досить багато часу, відколи соціальні мережі стали загальним надбанням. Ті «фубуки» та інші «тирнети» доступні зараз кожному. Уже й народну творчість залучили: «До появи фейсбуку лише у твоєму селі знали, що ти дурень. Тепер про це відомо всім». Соцмережі – це окремий світ. Зі своїми правилами і рівнями. Це не тільки про комунікацію. Також і про маніпуляції.
Останнє не є підставою, щоб заборонити соціальні мережі та інтернет. Ми ж не на Росії, де демократією лише прикриваються. Водночас, варто констатувати, люди досі не навчилися давати раду із цим світом. У всесвітній павутині ми не безпристрасний спостерігач, а мушка, яка заплутались у підступно розставлених тенетах. Подекуди це дуже неприємно, гірко, навіть небезпечно.
Світ очима інтернет-активного зоїла
Упродовж короткого відтинку часу відбулося дві різні і не пов'язані між собою події, що отримали значний резонанс в Україні. Перша – коли «ветерана» висадили з літака угорської авіакомпанії Wizz Air. Друга – сутичка в Дніпрі між поліцією та порушниками громадського спокою, що мала летальні наслідки. Обидва випадки отримали безліч рефлексій. Зі звинуваченнями, дискусіями, навіть «вердиктами». Про важливе, звично, говорили мало.
Самі ж ситуації, реакція на них, емоційні хвилі навколо – мало приємного. Вони показали схильність людей засуджувати без розуміння події, без володіння інформацією та врахування точок зору. Причому категорично і безапеляційно.
Що було в ситуації з «ветераном»? У мережі поширили відеозапис із чоловіком на милицях, якого зняли з рейсу через неможливість забезпечити комфортний переліт. Постраждалий – нібито ветеран ЗСУ, який повертався з реабілітації в Ізраїлі. Почався крик: «кляті мадяри», «безсердечні і черстві», «бойкот»…
З відео важко щось зрозуміти. Воно не дає цілісного бачення ситуації, на його підставі навіть припущення не випадає робити. Офіційних заяв, підтвердження інформації не було. Складно і з відповіддю на логічні запитання: чому військовий повертався з реабілітації сам? чому про нього не подбали?.. Декілька днів казан клекотів, аж з’ясувалося, що нічого крамольного в діях авіакомпанії не було, а постраждалий – не солдат ЗСУ. Хвиля народного невдоволення піднялась даремно і без жодних підстав.
Реакція на сутичку в Дніпрі нічим не відрізнялась. Щойно в мережі з’явилися повідомлення про інцидент, лавина невдоволення, обурення та онлайн-активізму заполонила стрічку. Експерти з розгулу поліційного свавілля, неефективності органів влади та армагеддону, який почнеться вже завтра, мов за командою підняли голови і голос. Поліцію та державу почали змішувати відомо з чим.
Згодом з’явились важливі деталі, на основі яких можна реконструювати ситуацію. З’ясувалося, що авто Jaguar рухалося центром Дніпра, порушуючи правила. Можливо, водій та пасажирка помінялися місцями за мить до зустрічі з поліцейськими. Можливо, водій був напідпитку. Затримані вели себе по-хамськи, ігнорували вимоги поліцейських та показово зневажали їх під час спілкування. Вони чинили спротив поліції, що вилилось у бійку та заподіяння шкоди стражам порядку.
Світ очима людини мислячої
Між описаними ситуаціями немає зв’язку. Водночас тотожною була бездумна рефлексія на них загалу. Це мало каже про самі ситуації: перша вичерпала себе і забута, а другу повинні вивчати фахівці та компетентні структури. На них і буде відповідальність за рішення щодо діяльності поліцейських, про її відповідність чинним стандартам, законним нормам. Суспільство може мати позицію і голос у цій справі. Інколи навіть потрібно, щоб громада втрутилась, але ж не з таким підходом і думками! Саме останнє і тривожить найбільше.
Інциденти з «ветераном» та поліцейськими вказують на загрозливу тенденцію. Поведінка багатьох коментаторів інфантильна. Люди кидаються на червону шмату й роздувають з мухи слона. Ще гірше, що це легко переходить межі індивідуального і набуває колективних рис, вибухає від першої іскри фонтанами жовчі. Якщо новина в соцмережах/інтернеті, яка нічим не підкріплена, є достатньою підставою, щоб ставити діагноз людині/системі, то в нас великі проблеми з аналітичним мисленням і формуванням критичної позиції. Це робить нас зручними мішенями пропаганди, піддатливими впливам корисливих шарлатанів-маніпуляторів, пропаганді ворожої держави.
Навіть гниле та смердюче зерно може прорости на ґрунті байдужості. І неважливо, як ця байдужість виглядає: «внє палітікі» чи некритичне сприйняття інформації. Тому не випадає дивуватися тривалій живучості в нашому публічному просторі російсько-братських вигадок. Мусимо нарешті викорінити ці міфи, але також бути уважними до сучасних «інтерпретаторів». Емоційні, необґрунтовані, передчасні й однобокі висновки можуть бути надзвичайно шкідливими та руйнівними. Ворог знайде спосіб цим скористатися, а коли поруч московські гієни – мусимо пам’ятати про інформаційну гігієну! Це також важлива складова нашої відповідальності.